Крилів (Польща)
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (вересень 2021) |
Село
Координати 50°40′54″ пн. ш. 24°03′21″ сх. д. / 50.68167000002777201° пн. ш. 24.05611000002777899° сх. д.Координати: 50°40′54″ пн. ш. 24°03′21″ сх. д. / 50.68167000002777201° пн. ш. 24.05611000002777899° сх. д.
|
Крилів[2][3] (пол. Kryłów) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 351 особа (2011[1]). Розташоване на історичній Холмщині, тепер Закерзонні, колишнє місто.
Історія[ред. | ред. код]
Крилів вважається давньою червенською фортецею. Після анексії Галицько-Волинського князівства Польщею Крилів отримав міські права в 1497 р. за клопотанням Миколая Тенчинського, який почав будівництво мурованого замку.
За королівською люстрацією 1589 р. до фортеці Крилів Белзького повіту Белзького воєводства належали села Крилів, Погоріле і Сиховичі та ще налічувалось 11 сіл в околиці.[4]
У 1651 р. крилівський замок був спалений козаками, в 1710 р. — шведами, а в 1718 р. — конфедератами.
У 1535 р. у Крилові вже була церква. В 1710 р. церква Преображення Господнього спалена шведами. В 1777 р. українська греко-католицька громада збудувала нову церкву св. святого Димитрія, яка належала до Холмської єпархії і яку в 1875 р. відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві. А 13 січня 1870 р. Крилів позбавлений міських прав і включений до Крилівської волості Грубешівського повіту Люблінської губернії.
У 1827 р. у Крилові були 163 будинки і 1102 мешканці, в 1860 р. — 116 будинків і 1216 мешканців (з них 588 євреїв). За переписом 1905 р. у Крилові було 296 будинків і 3142 мешканці (777 православних, 400 римо-католиків і 1965 юдеїв). У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Крилові їх налічувалось 144 особи.[5]
У 1911 р. була зведена нова мурована церква, а стара дерев'яна в 1913 р. передана до Біскупич (теперішня частина Нововолинська — там функціонує досі). У 1915 р. більшість українців були вивезені перед наступом німецьких військ в околиці Саратова, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[6]
У 1921 р. польський перепис нарахував 185 будинків і 1285 жителів, з них 289 римо-католиків, 372 православних, 2 євангелісти, 1 греко-католик і 622 юдеї.
Польська влада з метою асиміляції українців 8 червня 1938 р. закрила церкву і бригада поляків кілька тижнів її руйнувала, аж доки частина стіни не привалила одного поляка, котрий розбиваючи церкву насміхався і голосно виспівував: «Господи помилуй, подай Господи» і подібне.(Б. Жуків «Нищення церков на Холмщині в 1938 р.», Краків, 1940, с. 16) Під час Другої світової війни українці відбудували церкву, але після війни поляки забрали її під клуб, а потім дощенту зруйнували.
За німецьким переписом 1943 року в селі проживали 585 українців і 490 поляків[3].
13 березня 1944 р. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая вбили в селі 13 українців (6 чоловіків, 4 жінок і 3 дітей). 25 березня 1945 р. відділ УПА захопив у селі в полон і розстріляв 17 польських міліціонерів на чолі з майором Станіславом Басаєм та ще 28 цивільних.[джерело?]
26-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 15 українців[7]. У селі залишилося 1056 поляків[7]. Ще 6 невиселених українців підлягали виселенню[7].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 177 | 24 | 123 | 30 |
| Жінки | 174 | 32 | 93 | 49 |
| Разом | 351 | 56 | 216 | 79 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
- ↑ а б Богдан Гук. Kryłów. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. (пол.)
- ↑ Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 219—220. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 12 лютого 2018.
- ↑ Ukaz Tolerancyjny — 1905 r. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
- ↑ Bieżeństwo — 1915 r. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
- ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 420. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Kryłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 747. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крилів (Польща) |
- Kryłów — portal internetowy [Архівовано 13 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Zburzona w 1938 r. cerkiew w Kryłowie [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Богдан Гук. Kryłów. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. (пол.)
|
| ||||||||||||||
