Кримське (Сіверськодонецький район)
| село Кримське | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Луганська область |
| Район | Сєвєродонецький район |
| Тер. громада | Гірська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44120010080081317 |
| Облікова картка | Кримське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1725 |
| Населення | 1662 |
| Площа | 3,25 км² |
| Густота населення | 511,38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93713 |
| Телефонний код | +380 6473 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°44′59″ пн. ш. 38°48′21″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
58 м |
| Водойми | р. Сіверський Донець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 93713, с. Кримське, вул. Центральна, 8 |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кри́мське — село в Україні, у Гірській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області. За останніми даними перепису населення 2001 рокуоку кількість мешканців становила 1662 особи.
Поблизу виявлено 3 курганні могильники з 5 курганів, 2 окремі кургани, знайдено скарб бронзових виробів і злитків епохи бронзи та скіфське поселення.
Вперше письмово згадується у 1725 році під назвою Кримський Ям (засноване як станція на ямському шляху Кримського напрямку).
У1753 році тут була розквартирована 6 рота Бахмутського гусарського полку (паралельна назва села — 6 рота). Територію заселяли православні серби, хорвати, греки, угорці, українські та російські селяни.
Сучасна назва закріпилась за селом з 1764 року.
На початку XIX століття у Кримську було 316 дворів і мешкало 1618 людей.
За даними 1859 року в казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 2198 осіб (1086 чоловіків та 1112 жінок), налічувалось 373 дворових господарства, існувала православна церква, проходило 3 щорічних ярмарки[1].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Кримської волості, мешкало 2968 осіб, налічувалось 536 дворів, була православна церква, школа, арештантський будинок, 6 лавок, винний склад, рейнський погріб, відбувалось 3 щорічних ярмарки[2].
У січні 1918[3]р. у Кримському було встановлено Радянську владу[4]. За роки громадянської війни 30 мешканців воювали у 4-й партизанській дивізії[5].
Під час Другої світової війни діяло підпілля під орудою Є. Ф. Кононова. На фронтах воювали 297 мешканців, з них 147 — загинули, а 170 були нагороджені орденами та медалями. Уродженцю села А. Е. Руденко за мужність під час оборони м. Севастополь було присвоєно звання Героя Радянського Союзу[6]. На братській могилі вояків Великої вітчизняної війни встановлено пам'ятник.
На 1976 р.: 747 садиб, 1 800 мешканців, центральна садиба радгоспу «Прапор» (до 1962 р. — колгосп ім. Леніна, 7290 га, овочі, молоко, МТС, автогараж, будівельний цех, тепличне господарство), середня школа, будинок культури із залою на 250 місць, 4 бібліотеки (23 700 томів), 2 крамниці, їдальня, 2 дитячих садка-ясел, амбулаторія, протитуберкульозний диспансер, дитячий будинок.
До жовтня 2014 року Кримське входило до Слов'яносербського району.
Село кілька разів переходило з рук в руки влітку—восени 2014 року. Російські терористи жорстоко розправлялися з місцевими мешканцями, які підтримували незалежність України. Зокрема, місцевих батька й сина затримали та катували в підвалі, один із них отримав психічні розлади. 42-річного депутата сільської ради, майора міліції у відставці Геннадія Дмитровича Хитренка терористи розстріляли з автомата в дворі біля його хати — він неодноразово заявляв, що Кримське залишиться у складі України. 24 жовтня 2014 року голова Луганської ОДА Геннадій Москаль направив подання Президенту України з проханням посмертно відзначити Хитренка державною нагородою за проявлену мужність, героїзм та самопожертву в ім'я незалежності України,[7] і Указом Президента Геннадій був посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.
Після закінчення «виборів» у так званій «ЛНР» бойовики «Всевеликого війська Донського» поновлюють артилерійський обстріл Кримського. При цьому постраждав протитуберкульозний диспансер — до нього від найближчої вогневої точки було лише 600—700 метрів. 2 листопада прямим влучанням було зруйновано їдальню, в результаті чого хворі на туберкульоз були змушені самотужки на відкритому вогні готують собі їжу. Персонал медзакладу втік після обстрілу, з шістнадцятьма пацієнтами залишилися українські військовослужбовці[8].
7 січня 2015 року до Кримського за допомогою українських військовослужбовців вдалося привезти понад 1000 листів шиферу. Будівельний матеріал придбаний за сприяння «Фонду відновлення Донбасу»[9].
Станом на 22 січня 2015 року село Кримське майже повністю було зруйновано неодноразовими обстрілами, більша частина жилих будинків знищена. У селищі залишилося не більше 10 % населення — решта встигли виїхати[10].
2 лютого в Кримському снарядами з «Градів» пошкоджені 7 житлових будинків. Загалом з Кримського виїхало близько 80 % населення[11].
9 лютого керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль відвідав Кримське з метою доставлення гуманітарної допомоги, у цей час терористи обстріляли селище, поранено двох військових[12].
Позиційні бої тривали впродовж 2015—2017 років зі змінною інтенсивністю. На початку червня 2017 року з'явилися дані, що сили 93-ї бригади змогли просунутися вглиб окупованої території на 1,5 км у «сірій зоні» біля Бахмутської траси, поблизу Кримського[13]. З 26 лютого 2022 селище окуповане російськими військами[14].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність населення села становила 1872 особи, з яких 868 чоловіків та 1004 жінки[15].
За даними перепису 2001 року населення села становило 1662 особи, з них 12,52 % зазначили рідною українську мову, а 87,48 % — російську[16].
Поблизу села розташований ентомологічний заказник місцевого значення «Кримський».[17]
Рішенням Луганської обласної ради від 04.02.1969 р. № 72 — створено геологічну пам'ятку природи місцевого значення «Причепилівський»[18],— загальною площею 4,0 га.
- В селі народилися
- Арпентьєв Володимир Олександрович (1918—1986) — державний діяч Молдавської РСР.
- Горошкіна Олена Миколаївна (нар. 1966) — мовознавець.
- Загинув
- Соловйов Герман Ігорович (1994—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с.(поз. 2224) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ 1918 (укр.), 8 жовтня 2024, процитовано 3 лютого 2026
- ↑ Компартійно-радянська влада (укр.), 23 липня 2023, процитовано 3 лютого 2026
- ↑ Дивізія (укр.), 24 жовтня 2024, процитовано 3 лютого 2026
- ↑ Герой Радянського Союзу (укр.), 20 травня 2025, процитовано 3 лютого 2026
- ↑ Г. Москаль просить відзначити держнагородою сільського депутата, якого розстріляли за проукраїнські висловлювання // «Українські Національні Новини», 24 жовтня 2014. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 3 (довідка) - ↑ Бойовики розбомбили протитуберкульозний диспансер у селищі Кримське. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014.
- ↑ Військові допомогли привезти шифер для відбудови селища на Луганщині. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 8 січня 2015.
- ↑ Луганська ОДА: Селище Кримське зруйновано вщент. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Москаль: Терористи випустили кількадесят снарядів «Граду» по селищу Новотошківське на Бахмутці. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
- ↑ Терористи у Кримському обстріляли гуманітарну колону Москаля. Є поранені. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 9 лютого 2015.
- ↑ ЗСУ зайняла нові позиції у «сірій» зоні на Луганщині. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
- ↑ Станица Луганская, Крымское и Марковка «временно оккупирована» российскими войсками – украинские власти. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
- ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 105 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 49 (довідка) - ↑ Геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Причепилівська» | ПЗФ Луганщини (укр.). Процитовано 3 лютого 2026.
- [1] [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Кримське [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Військові звільнили селище Кримське на Луганщині на YouTube
| Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
