Міст через Керченську протоку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кримський міст)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку
Міст на космічному знімку (14 квітня 2018)
45°18′30″ пн. ш. 36°30′21″ сх. д. / 45.30860000002777355° пн. ш. 36.50610000002777866° сх. д. / 45.30860000002777355; 36.50610000002777866Координати: 45°18′30″ пн. ш. 36°30′21″ сх. д. / 45.30860000002777355° пн. ш. 36.50610000002777866° сх. д. / 45.30860000002777355; 36.50610000002777866
Офіційна назва Кримський міст
Країна Україна Україна / Росія Росія
Розташування  АРК / Temrjukskii rayon fl.gif Тамань
Галузь застосування автомобільно-залізничний
Перетинає Керченську протоку
Тип конструкції фермовий з аркою
Основний проліт 227 м
Загальна довжина 18,1 км
Висота конструкції 80 м
Висота склепіння над водою 35 м
Кількість смуг руху 6 (4 авто, 2 залізничні)
Початок будівництва 2015
Відкрито 15 травня 2018 (автомобільний)
Веб-сайт most.life

Міст через Керченську протоку. Карта розташування: Росія
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку (Росія)
Міст через Керченську протоку у Вікісховищі?

Міст через Керченську протоку (офіційна назва — «Кримський міст») — транспортний перехід через Керченську протоку, що складається з двох розташованих поруч один з одним мостів — залізничного і автомобільного, які з'єднують Керченський і Таманський півострови через острів Тузла і Тузлинську косу. Автомобільну частину відкрито 15 травня 2018, будівництво залізничного мосту ще триває.

Передісторія проекту[ред. | ред. код]

У 1870 році після успішного будівництва Індо-європейського телеграфу британським урядом було розглянуто залізничний маршрут з Англії в Індію, через Крим і через Керченську протоку, але тоді реалізацію проекту порахували занадто дорогою.

У Російської імперії проекти будівництва моста через Керченську протоку, зокрема через острів Тузла, пророблялися на початку XX століття[1]. 1903 року Микола II розглянув ідею, але відхилив її через війну, спочатку російсько-японську, а потім Першу світову.

У 1942—1943 роках німецькі війська через акваторію Керченської протоки звели канатну дорогу з пропускною спроможністю до тисячі тонн вантажів на добу. Альберт Шпеєр відзначав стратегічний характер переправи, яка забезпечувала постачанням 14 наступаючих дивізій зі складу 17-ї армії Вермахту. Гітлер хотів звести п'ятикілометровий постійний міст, здатний перекидати і техніку[2]. Війська Третього рейху почали його будівництво, але воно не було завершено.

Опори мосту. Світлина 1944 року (часів Другої світової)

Після захоплення Криму військами СРСР навесні 1944 року було відновлено ​​канатну переправу, почалося будівництво Керченського залізничного моста, яким у листопаді 1944-го пройшли перші вантажі. В конструкції моста використовувалися палі Довжиною до 30 м, довжина моста склала чотири з половиною кілометри, ширина — близько трьох метрів, він мав 111 однотипних прольотів по 27,3 м, два розвідних прольоту по 27 м і два розвідних прольоти по 55 м для забезпечення проходу великотоннажних суден. На початок 1945 року міст все ще не був повністю добудований. Зокрема, не була споруджена велика частина льодорізів. Наприкінці лютого 1945 року льодом з Азовського моря було зруйновано 46 опор, знищено 53 прогонових будови, близько половини паль зазнали значних пошкоджень. Урядова комісія, оцінивши масштаби руйнувань, дала рекомендацію міст розібрати.

У 1970-х роках питання сухопутного зв'язку через протоку порушувалося знову, але через брак коштів проект реалізований не був.

Можливість побудови моста обговорювалася в 2008 році на рівні прем'єр-міністрів[3] та в тому ж році проектування і будівництво моста потрапляє в «Транспортну стратегію України до 2030 року»[4], а в 2010-му питання обговорювалося на рівні президентів України і Росії[5]. Звучали оцінки вартості від 0,5 до 4 млрд доларів США. 17 грудня 2013 року в Москві було підписано Угоду між Урядом РФ і Кабміном України про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку[6]. Після російської окупації Криму переговори про будівництво моста припинилися.

Створення сучасного мосту[ред. | ред. код]

Будівництво мосту через Керченську продовжилось вже окупаційною владою Криму разом з Росією, це не отримало жодного міжнародного визнання.

У липні 2016 року на будівництві мостового переходу задіяли студентські будівельні загони. На будівництві перебували студенти будівельних навчальних закладів в рамках проходження практики.

У грудні 2016 року кілька ЗМІ повідомляли про зрив, вже вдруге, конкурсу з будівництва залізничних підходів.[7] Відсутність заявників пояснювалась майбутніми санкціями для підрядників, задіяних на будівництві у Криму, а також низькою ціною на такий проект — 16,9 млрд руб., час виконання — листопад 2019 року. Була лише одна заявка від АТ «Залізниці Якутії», яка не пройшла кваліфікаційний відбір.[7] Загальна вартість всіх робіт з будівництва мосту та відповідної інфраструктури 228 млрд руб., генпідрядник — ТОВ «Стройгазмонтаж» російського олігарха Аркадія Ротенберга, друга Путіна. У січні 2017 року було оголошено що будувати залізничний підхід до Керченського мосту з боку Криму призначать компанію «Стройгазмонтаж», яка зводить і сам міст.[8] У квітні 2017 стало відомо, що контрaкт нa будівництво зaлізничних підходів до Керченського мосту зa 16,9 мільярдів рублів уклaли компанії «Росжелдор» і ТОВ «Стройгазмонтаж».[9]

Запуск[ред. | ред. код]

15 травня 2018 міст було відкрито.[10] Відкривати міст приїхав Путін, який проїхався між берегами на «КамАЗі». 16 травня проїзд дозволили легковим автомобілям (масою до 3,5 т), вантажні автомобілі — із жовтня 2018. Залізничний міст планується відкрити у грудні 2019.

Критика[ред. | ред. код]

Будівництво у вибраному місці ускладнювалось тектонічним розломом[джерело?], що йде дном Керченської протоки, великою товщиною відкладень мулу, великою кількістю грязьових вулканів. Крім того, на обраному шляху стоїть Керченська фортеця, тому міст не піде прямо в мис Ак-Бурун, а буде обходити з півночі, що збільшує довжину на зайвих 3 кілометри.

На думку російського економіста Андрія Ілларіонова, конфігурацію та основні параметри моста було навмисне спроектовано таким чином, щоб створювати максимальні перешкоди свободі судноплавства в Керченській протоці та Азовському морі. Ширина і висота основного прольоту істотно нижче таких у мостів, побудованих у світі в останні десятиліття (включаючи інші мости, зведені на території Росії) — це дозволяє обмежити розмір судів, які могли б заходити в українські порти Азовського моря, а також значною мірою спрощує можливість для ФСБ повністю контролювати та в будь-який час перекривати прохід. Автомобільний міст штучно занижений, щоб невеликі судна не могли пройти під його опорами, і також повинні були йти через основний прохід. Таким чином, ФСБ отримує повний контроль над входом в Азовське море, може в будь-який зручний для себе момент закривати його (як у випадку з інцидентом 25 листопада 2018 року), може використовувати ці можливості для гальмування розвитку економіки східної України[11].

Транспортні підходи до мосту і спільний транспортний вузол з портом Тамань[ред. | ред. код]

Розв'язки моста на Таманському півострові
Залізничні підходи[ред. | ред. код]

Міст є частиною нової ділянки залізниці Багерово - Вишестеблієвська.

Технічні дані залізниці-підходу:

  • Лінійна протяжність об'єкта — 40 км;
  • Загальна протяжність шляхів нової залізничної лінії — 120 км, в тому числі 80 км головного шляху, 22 км станційних колій.

Додатково будується залізнична інфраструктура від станцій Портова і станції Тамань-Пасажирська до моста через Керченську протоку.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Російський державний історичний архів. Ф. 268. Оп. 3. Д. 975. Л. 200—201
  2. Альберт Шпеєр. Спогади / Пер. з нім. С. Фрідлянд; І. Розанова. — 2. — М. : Захаров, 2010. — 688 с.
  3. Росія і Україна домовилися будувати міст через Керченську протоку. Процитовано 2018-05-21. 
  4. Україна вирішила побудувати міст в Росію через Керченську протоку. KP.RU — сайт «Комсомольської правди» (ru). 2010-03-19. Процитовано 2018-05-21. 
  5. Медведєв і Янукович домовилися про будівництво моста через Керченську протоку. Процитовано 2018-05-21. 
  6. Двосторонні договори (ru-RU). www.mid.ru. Процитовано 2017-02-09. 
  7. а б У РФ не знайшлося бажаючого будувати залізницю до Криму, УП, 26 грудня 2016
  8. Будувати залізницю до Керченського моста в анексованому Криму буде компанія "друга Путіна". ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-05-22. 
  9. Нa Росії дозволили другу Путінa зaробити 17 млрд рублів нa зaлізниці до Керченського мосту. krym.depo.ua. Процитовано 2017-05-22. 
  10. В анексованому Криму відкрили міст через Керченську протоку. Українська правда. 15 травня 2018. Процитовано 15 травня 2018. 
  11. Андрей Илларионов (2018-12-10). Керченская удавка. Эхо Москвы. 

Посилання[ред. | ред. код]