Криниця (Чортківський район)
| село Криниця | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Монастириська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060310220022359 |
| Облікова картка | Криниця |
| Основні дані | |
| Засноване | 18 століття |
| Населення | 631 |
| Територія | 3.539 км² |
| Густота населення | 178.3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48305 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°03′19″ пн. ш. 25°06′27″ сх. д. / 49.05528° пн. ш. 25.10750° сх. д.Координати: 49°03′19″ пн. ш. 25°06′27″ сх. д. / 49.05528° пн. ш. 25.10750° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
| Карта | |
  Криниця | |
 Криниця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Крини́ця — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на південному сході району. До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Монастириської міської громади. До Криниці приєднано частину хутору Дубовиця (1 будинок). До 1978 року називалося Коростятин, Хоростятин.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[1]
Криниця відома тим, що 18 липня 1944 року там побралися батьки Квітки Цісик — Володимир Цісик та Іванна Лев.
Від 2001 на хуторі Дубовиця щорічно проводять фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини».Населення — 631 особа (2001).
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1454 року як частина власности шляхтичів Авданців з Бучача, які також підписувалися «з Монастириськ, Язловця». 1578 року село було власністю шляхтичів Бучацьких-Творовських. 1595 року на території села Хоростятина Анджей Сененський заснував місто Суходіл, котре на початку XVII ст. входило до складу Устецьких маєтностей Могилів, потім Вишневецьких, Пшерембських, Корецьких. Видається, що назва Суходіл зникла разом із зникненням статусу міста.[2]
Можна припустити, що з 1760-х років Коростятин належав шляхтичам Лосям; зокрема, 1796 року граф Юзеф Лось був дідичем Задарова, Красіїва, Коростятина. 1768 року його тато — львівський підсудок Марцін Лось — купив маєтності Задарів, Красіїв, напевне, разом з Коростятином.[3]
Після будівництва залізниці між Станіславом та Гусятином у 1884 р. і до її зруйнування в 1944 р. село 60 років через неї мало пряме залізничне сполучення з Монастириськами, Бучачем, Чортковом, Нижневом та іншими містами, селами (дивись мапу).
1880 р. у селі проживало 10 українців, 548 поляків, 14 євреїв;
у 1890 р. – 18 українців, 750 поляків, 6 євреїв;
1902 р. велика земельна власність належала Альбіні Слонецькій.
18 серпня 1920 р. у Коростятині перебував Головний штаб Дієвої Армії УНР.
Згідно результатів Загального перепису населення 1921 року в селі проживало 774 мешканці, з них 10 греко-католиків, 756 римо-католиків, 6 юдеїв та 2 іншого християнського віровизнання. Згідно заявленої національності: 772 поляки, 2 русина.
У 1939 році в селі проживало 990 мешканців, з них 10 українців, 980 поляків[4]
Наприкінці 1943 р. у селі відбувся бій між вояками УПА (сотня “Сірі вовки”) з нацистами.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[5].
Релігія[ред. | ред. код]
Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1899, кам'яна, раніше костьол Різдва Пресвятої Діви Марії).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Бібліотека, ВАТ «Криницька агропромтехніка».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii w Korościatynie // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I :Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 509 il. — S. 131. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- ↑ Betlej А. Kościoł parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii w Korościatynie… — S. 131—132.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 14.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література[ред. | ред. код]
- Трусь М., Уніят В. Криниця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 240—241. — ISBN 966-528-199-2.
- Лащик, Р. Криниця [Текст] / Р. Лащик, В. Мигаль І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 65 : фот.
- Betlej А. Kościoł parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii w Korościatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, T. 18. 386 s., 509 il. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Korościatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 415. (пол.)
- Pierwszy Powszechny Spis Ludności 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej // Województwo Tarnopolskie
- Фото церкви (колись — костел) в селі
| ||||||||