Крип'якевич Іван Петрович
Іван Петрович Крип'якевич | |
---|---|
Іван Крип'якевич | |
Народився | 25 червня 1886 Львів |
Помер | 21 квітня 1967 (80 років) Львів |
Поховання | Личаківський цвинтар |
Громадянство (підданство) |
![]() |
Національність | українець |
Alma mater | Львівський університет |
Галузь | історія |
Науковий ступінь | академік |
Відомі учні | Сливка Юрій Юрійович |
Член | Національна академія наук України |
![]() Крип'якевич Іван Петрович у Вікісховищі? |
Іва́н Петро́вич Крип'яке́вич (Крипякевич; псевдоніми — Холмський Іван, І. К.; 25 червня 1886, Львів — 21 квітня 1967, там само) — український історик, академік АН УРСР, професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук АН України. Автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та Богдана Хмельницького, ряду підручників з історії України. Діяч НТШ.
Зміст
Життєпис[ред. • ред. код]
Народився 25 червня 1886 року у Львові у сім'ї священика УГКЦ о. Петра Франца Крип'якевича. Отець-доктор (теології) Петро Крип'якевич народився 1857 року, висвячений 1885, був адміністратором парафії святих Петра і Павла у Львові (1887-91), у Гнилицях коло Збаража, в 1895—1914 роках професором гімназії у Львові.[1]
Спочатку навчали вдома батьки, потім вчителі. Перебуваючи в Гнилицях у дитинстві, навчився від сільських дітей, головно сина диякона Якова Зайця, руської мови, писати і читати у вчителя, диякона Дмитра Пічута. Вдома з братом розмовляли польською. У 1896—1904 роках навчався в гімназії з польською мовою викладання. Єдиний предмет українською — уроки греко-католицької релігії — викладав батько. Також батько вів у сина надобов'язкові уроки української мови (2 год), одним з вчителів був Станіслав Людкевич.
У 1904—1909 роках навчався на філософському факультеті Львівського університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, стояв на поміркованих позиціях, займався культурно-освітньою діяльністю. Зокрема, брав участь у протесті 23 січня 1907 року після провокації секретаря вишу Алоїза Віняжа, після прибуття поліції був затриманий, склали протокол, відпустили. 1 лютого за вказівкою намісника Анджея Потоцького був ув'язнений зі звинуваченням у порушенні громадського спокою (спочатку інкримінували тероризм). Голодував 4 доби разом з іншими на знак протесту. Після значного резонансу в Західній Європі уряд розпорядився випустити на волю.[2]
Від 1905 року почав друкувати свої наукові статті у періодичному виданні Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка — «Записки НТШ» (з 1934 — редактор). 1908 року організував «Просвітній кружок», тісно співпрацював з «Просвітою». Наукову діяльність розпочав під керівництвом Михайла Грушевського, став одним з найвидатніших його учнів.
За його спогадами, вплив на формування його особистості мали Осип Назарук (найбільший), Богдан Бачинський. Василь Панейко — на першому місці серед знайомих, листувався з Мироном Кордубою.[3]
Педагогічну діяльність розпочав у приватній Рогатинській гімназії імені Володимира Великого у 1909 році, куди його запросили парох о. Кудрик (старший) та її директор Михайло Галущинський.[4]
1911 року захистив докторську дисертацію та тему «Козаччина і Баторієві вольності», і незабаром був обраний дійсним членом НТШ. Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912—1914), згодом — в гімназіях Рогатина і Жовкви. Багато співпрацював в українських періодичних виданнях, що видавалися в Західній Україні — «Письма з Просвіти», «Молода Україна», «Літературно-Науковий Вісник» та багатьох ін., редагував журнал «Дзвіночок» (1911—1914) та «Ілюстрована Україна» (1913—1914).
У 1918—1919 роках — приват-доцент Кам'янець-Подільського державного українського університету. В міжвоєнний період плідно займався науково-педагогічною роботою.
У 1921—1924 роках — професор Львівського (таємного) Українського Університету (секретар сенату університету), в 1934—39 рр. викладав історію України в Богословській Академії у Львові (нині Український католицький університет (УКУ)), тісно співпрацював з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка (від 1920-го був секретарем історичної секції, 1924 редагував «Записки НТШ», від 1934 — голова історичної секції).
У 1920—1930-х роках вів широку національно-громадську роботу. В 1921—22 працював у Комітеті охорони військових могил, який займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил у Галичині, в 1923—1925 брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай», співпрацював з журналом «Політика» (1925—1926). Від жовтня 1939 року Крип'якевич — завідувач кафедри історії України, професор (від 1941 року) Львівського університету.
У роки німецько-гітлерівської окупації працював редактором наукових видань «Українського видавництва» у Львові.
У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі» і зазнав переслідувань. 1946 року Іван Крип'якевич разом із частиною львівських науковців депортований до Києва.[5] Деякий час займав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР.
У травні 1948 дістав можливість повернутися до Львова. 1951 року очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, в 1953—1962 роках — директор цього інституту. 18 листопада 1958 обраний дійсним членом АН УРСР. У жовтні 1961 професор Крип'якевич указом Президії ВР УРСР удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки УРСР.
Помер 21 квітня 1967 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). Автор надгробка — скульптор Теодозія Бриж[6].
Сім'я[ред. • ред. код]
Сини — Петро-Богдан Іванович Крип'якевич, Роман Крип'якевич
Вшанування пам'яті[ред. • ред. код]
В Первомайську існує провулок Івана Крип'якевича.
Праці[ред. • ред. код]
Найважливіші історичні праці Крип'якевича присвячені періоду козаччини і Хмельниччини — «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925—1931), «Богдан Хмельницький» (1954) та інші.
Крип'якевич — автор багатьох праць з історіографії («Українська історіографія», 1923); археології, сфрагістики, історії культури («Історія української культури», 1937); численних науково-популярних нарисів з історії України: «Історія України» (1920), «Велика історія України» (1935), «Запорозьке Військо» (ч. ІІ з «Історії українського війська», 1936); та підручників «Оповідання з історії України», «Коротка історія України для початкових шкіл» (1918), «Огляд історії України: Repеtitorium для вищих класів середніх шкіл та вчительських курсів» (1919), «Історичні проходи по Львові» (1932, перевидання 1991 р.) та інші.
Вибрані праці[ред. • ред. код]
- Матеріали до історії української козаччини, т 1. Документи по рік 1631. W: Жерела до історії України-Руси, т. 8. Львів, 1908 (редактор і автор статті Козаччина і Баторієві вольності);
- Студії над державою Богдана Хмельницького. — ЗНТШ, 1913, т. 117–118; 1925, т. 138–140; 1926, т. 144–145; 1927, т. 147; 1931, т. 151;
- Львівська Русь в першій половині XVI століття. — ЗНТШ, 1907. т. 78
- Археографічні праці Миколи Костомарова. — ЗНТШ, 1918. т. 126—127 і окремі вид.;
- Український державний скарб за Богдана Хмельницького. — ЗНТШ, 1920. т. 130.
- Ставропігійська літографія в рр. 1847—1854, т. 1. — Львів, 1921.
- Історія козаччини. (2-ге вид. — 1934). — Львів, 1922.
- До історії Українського Державного архіву в XVII ст. — ЗНТШ, 1924, т. 134–135.
- Мемуари українців ХIII—ХVII ст. № 9–10. — Львів, 1924.
- Нарис історії українського ловецтва до кінця XVIII в. — Львів, 1925.
- Середньовічні монастирі в Галичині. «Записки Чину святого Василя Великого». Вип. 1—2. 1926.
- Остафій Астаматій (Остаматенко), український посол у Туреччині 1670-х рр. — Кн. 6 (31). — «Україна», 1928.
- Коротка історія Зборова до початку XIX в. — Львів, 1929.
- 3 пограничної українсько-московської переписки 1649—1651 р. — ЗНТШ, 1929, т. 150.
- З історії Гуцульщини. — Львів, 1929; Історичні проходи по Львові. — Львів, 1932; 1991; 2007.
- Історія українського війська. — Львів, 1936; — Вінніпег, 1953; Львів.
- Князь Ярослав Осмомисл (1158—1187). — Львів, 1937.
- Історія української колонізації, т. 1. — Львів, 1938.
- Зв'язки Західної України з Росією до середини XVII ст.: Нариси. — К., 1953.
- Богдан Хмельницький. К., 1954 (2-ге вид. — Львів, 1990).
- Львів княжих часів. В кн.: Нариси історії Львова. — Львів, 1956.
- Бібліографія історії України в дожовтневий період. № 5. — «УІЖ», 1958.
- Стан і завдання української сфрагістики. № 1. — «УІЖ», 1959.
- Документи Богдана Хмельницького (1648—1657). — К., 1961 (співупорядник).
- Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.). — К., 1962.
- Літописи ХVI—ХVIII ст. в Галичині. В кн.: Історичні джерела та їх використання, вип. 1. — К., 1964.
- Адміністративний поділ України 1648—1654, вип. 2. — К., 1966.
- До питання про національну самосвідомість українського народу в кінці XVI — на початку XVII ст. № 12. — «УІЖ», 1966.
- Нарис методики історичних досліджень. № 2—4, 7—10. — «УІЖ», 1967.
- До питання про герб Львова // Архіви України. № 1. — К., 1968.
- Галицько-Волинське князівство. — К., 1984; Львів, 1999.
- Історико-філософічна секція НТШ під керівництвом М. Грушевського у 1894—1913 рр.. Т. 222. — ЗНТШ,1991.
- Історія України / Відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б. 3. Якимович — Львів: Світ, 1990.
- Полуднева Україна в часи Хмельниччини. «Український археографічний збірник». Вип. 2. — К., 1993.
- Львівська Русь у першій половині XVI ст.: Дослідження і матеріали. — Львів, 1994 (Львівські історичні праці, Джерела. вил. 2). Зміст: Львівська Русь у першій половині XVI століття (репринт видання 1907 р.), матеріали до історії Львівської Русі (1460—1550).
- Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.. — К., 1998.
Див. також[ред. • ред. код]
- Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України
- Праці І. Крип'якевича в електронній бібліотеці Чтиво
- Бібліографія історії України
- Іван Петрович Крип'якевич: бібліографічний покажчик / склад. О. Д. Кізлик ; відп. ред. М. К. Івасюта ; М-во культури УРСР, Львів. ДНБ, ЛДУ ім. І. Франка, Ін-т сусп. наук. — Львів: [б. в.], 1966. — 78 с.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944) // Kyiv: Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 p. — P. 226. — ISBN 966-518-225-0
- ↑ Нінель Клименко. Іван Крип'якевич як особистість і науковець… — С. 97-98.
- ↑ Там само. — С. 108.
- ↑ Нінель Клименко. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича… — С. 65.
- ↑ Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста // К.: Генеза, 1993
- ↑ В. О. Жадько. Український Некрополь // Київ, 2005. — С. 211. — ISBN 966-8567-01-3
Джерела[ред. • ред. код]
- Я. Д. Ісаєвич. Крип'якевич Іван Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 390. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Я. Д. Ісаєвич. Крип'якевич Іван Петрович // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях // Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста // К.: Генеза, 1993.
- Заболотна І. І. Крип'якевич — учень, співробітник, послідовник М. Грушевського // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — № 91-93. — 2007. — С. 12—16.
- Крип'якевич Іван Петрович. Короткий біобібліогр. покажчик [Текст] / склав О. Д. Кізлик; ред. І. С. Павлюк; Львів. б-ка АН УРСР. // Львів, 1958. — 24 с.
- Клименко Нінель. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — К. — 2012. — № 6 (507) за листопад-грудень. — С. 96-110. — ISSN 0130-5247.
- Клименко Нінель. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича // Український історичний журнал. — К. — 2008. — № 2 (479) (бер.-квіт.). — С. 64-75. — ISSN 0130-5247.
- Іван Крип'якевич // Вісник НТШ. весна-літо 2016. — С. 47-51.
- Сварник І. Крип'якевич Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 620, 621. — ISBN 978-966-7007-99-7..
|
- Народились 25 червня
- Народились 1886
- Померли 21 квітня
- Померли 1967
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Українські історики
- Діячі НТШ
- Академіки АН УРСР
- Уродженці Львова
- Дослідники історії України
- Дослідники козацтва
- Медієвістика
- Випускники Львівського університету
- Сенатори Українського таємного університету
- Науковці Львівського університету
- Викладачі Львівської академічної гімназії
- Викладачі Рогатинської гімназії
- Заслужені діячі науки УРСР
- Персоналії:Жовква
- Персоналії:Кам'янець-Подільський
- Персоналії:Холмщина
- Померли у Львові
- Люди, на честь яких названі вулиці