Петро-Богдан Крип'якевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петро́-Богда́н Іва́нович Крип'яке́вич (10 лютого 1923(19230210), Львів — 2 грудня 1980, Львів) — український кристалохімік.

Старший науковий співробітник Львівського національного університету імені Франка, доктор хімічних наук.

Син Івана Крип'якевича.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

  • 1923 народився у Львові в родині відомого історика, академіка Івана Крип'якевича і Марії Крип'якевич (з дому Сидорович);
  • 1934—1939 рр. навчання в Українській академічній гімназії;
  • 1940 р. одержав атестат зрілості як випускник-відмінник СШ № 2 м. Львова;
  • 1940—1941 рр. студент природничого факультету Львівського університету;
  • 1942—1944 рр. студент Львівського політехнічного інституту (Technische Fachkurse).
  • 1944—1945 рр. студент хімічного факультету Віденського університету;
  • 1945—1946 рр. студент четвертого курсу хімічного факультету Львівського університету;
  • 1946—1949 рр. перерва у навчанні у зв'язку з важким захворюванням;
  • 1949—1951 рр. закінчення навчання у Львівському університеті на хімічному факультеті, одержання диплома з відзнакою;
  • 1948—1958 рр. старший лаборант кафедри неорганічної хімії Львівського університету;
  • 1957 р. захист кандидатської дисертації «Дослідження з кристалохімії металічних сполук з високими координаційними числами» (Львівський університет);
  • 1960—1964 рр. доцент кафедри неорганічної хімії;
  • 1965—1980 рр. старший науковий співробітник; з 1967 р. керівник окремої бюджетної науково-дослідної групи кристалохімії та металічних сплавів;
  • 1972 р. захист докторської дисертації «Структурні типи інтерметалічних сполук» (Львівський університет);
  • 1977 р. надруковано монографію «Структурні типи інтерметалічних сполук» М.: Наука. 288 с.;
  • 1980 р. помер у Львові 2 грудня після важкої недуги на 57 році життя.

Науковий шлях[ред. | ред. код]

В історичному атласі кристалографії, який видала Міжнародна спілка кристалографів 1990 р., П.-Б. Крип'якевича визнано одним із найвидатніших кристалографів світу середини ХХ ст. Він розробив систему структурних типів інтерметалічних сполук, основану на координаційних характеристиках атомів. Він разом зі своїм учнем Я. Ярмолюком встановив лінійну залежність координаційних чисел атомів від вмісту атомів з ікосаедричною координацією, яка тепер відома в кристалохімії, як «феномен Крип'якевича-Ярмолюка».

П.-Б. Крип'якевич опублікував 236 наукових праць і в тому числі монографію «Структурні типи інтерметалічних сполук». Був одним із засновників Львівської кристалохімічної наукової школи. Під його керівництвом захищено 12 кандидатських дисертацій. Опрацював багато важливих питань кристалохімії, відкрив понад 550 інтерметалічних сполук, дослідив їхню кристалічну структуру, в тому числі 24 нових структурних типів. Серед них є типи, для яких згодом було знайдено велику кількість представників.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]