Кришкін Василь Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кришкін Василь Трохимович
Народження 16 серпня 1926(1926-08-16)
Старикове, Глухівський район, Глухівська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть 31 жовтня 1998(1998-10-31) (72 роки)
Глухівський район, Сумська область, Україна
Звання рядовий
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Слави 3 ступеня

Кришкін василь Трохимович (19261998) — червоноармієць Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Кришкін василь народився 16 серпня 1926 року в селі Стариково (нині — Глухівський район Сумської області України). Після закінчення семи класів школи працював у колгоспі. На початку війни опинився в окупації. Після звільнення його рідних місць Кришкін був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. З січня 1944 року — на фронтах Німецько-радянської війни. У боях був важко поранений і контужений[1].

До жовтня 1944 року гвардії червоноармієць Кришкін Василь був розвідником 513-го легкого артилерійського полку 78-ї легкої артилерійської бригади 27-ї артилерійської дивізії прориву 10-ї гвардійської армії 2-го Прибалтійського фронту. Брав участь у боях на території Латвійської РСР. 24 жовтня 1944 року Кришкін брав участь у відбитті масованої німецької контратаки в районі міста Ауце. Коли під тиском німецьких піхотних та танкових частин радянська піхота почала відступати, Кришкін підняв групу бійців в атаку. Коли в бою загинув один з кулеметників, Кришкін його замінив собою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях з німецькими загарбниками при визволенні Прибалтики" гвардії червоноармієць Кришкін Василь був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 5462.

Після закінчення війни Кришкін був демобілізований. Повернувся на батьківщину. Працював у лісництві. Помер 31 жовтня 1998 року, похований у Стариково.

Почесний громадянин Ауце. Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня і Слави 3-го ступеня, поруч медалей.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. Н. Шкадов. — М: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаєв — Любичев/. — 911 с. — 100 000 екз. — ISBN отс., Реєстр. № у РКП 87-95382.
  • Гриченко І. Т., Головін М. М. Подвиг. — Харків: Прапор, 1983.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — Київ, 1980.