Кришталевий череп
Кришталевий череп — модель людського черепа, виготовлена з цілісного шматка гірського кришталю або димчастого кварцу, котрій приписується мезоамериканське доколумбове походження.
Знахідка[ред. | ред. код]
З середини XIX століття в західних виданнях почали з'являтися повідомлення про крихітні кришталеві черепи, які торговці доколумбовими старожитностями видавали за спадщину цивілізацій ацтеків, мая і ольмеків, стверджуючи при цьому, що вік черепів не менше 500 років.
У XXI столітті у світі відомо 12 черепів такого типу, виготовлених з гірського кришталю, чий виготовлювач (або виробники) невідомий. 9 з них перебувають у приватних колекціях. Решта виставлені у Вашингтонському музеї Смітсонівського інституту, Паризькому Музеї примітивного мистецтва і в Британському музеї. Експонати зображують людський череп у натуральну величину і нібито здобуті в джунглях Гватемали антикваром Еженом Бобаном, що був археологічним радником при мексиканському імператорі Максиміліані.
Виявлення фальсифікації[ред. | ред. код]
Згодом дослідження двох черепів Бобана, проведені науковцями з Великої Британії та США, встановили, що вони були виготовлені в XIX і XX століттях, причому досить грубим способом. Дослідники використовували прискорювачі елементарних часток і ультрафіолетовий сканер.[1] Свою роботу міжнародна група дослідників опублікувала в піку фільму «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа», який щойно вийшов на екрани. Науковці виявили, що на поверхні британського зразка черепа є сліди від поворотного круга з абразивом (корунд і алмаз), що застосовувався в XIX столітті. Бовванець (надібок) був відрізаний інструментом сучасного типу і відшліфований обертовим диском. На «Смітсоніанському» черепові виявлені сліди карборунду і сучасних абразивних матеріалів[2]. При цьому відомо, що в доколумбовій Америці колесо не було навіть відоме. Використаний для виробів кварц виявився родом не з Америки, а з Швейцарії чи Німеччини. Таємницю виготовлення міг знати антиквар Ежен Бобан, який помер в 1909 році.
У мистецтві[ред. | ред. код]
Навіть незважаючи на доведеність фальшивки, багато загадок кришталевих черепів досі продовжують цікавити і простих людей, і дослідників. Тема наділених надприродними властивостями кришталевих черепів час від часу спливає в масовій культурі — наприклад, в телесеріалах «Зоряна брама» (епізод «Кришталевий череп») і «Veritas: у пошуках істини» (3 епізод), у фільмі Саймона Вінсера «Фантом» (1996), у фільмі Стівена Спілберга «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа» (2008) та фільмі «Кришталеві черепи» (2014) і у відеоіграх Nancy Drew: Legend of the Crystal Skull, Soulbringer, Serious Sam, Return to Castle Wolfenstein і Assassin's Creed.
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кришталевий череп |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tieteen kuvalehti 16/2008
- ↑ Два стародавніх кришталевих черепи виявилися підробкою. Архів оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 2 травня 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Joe Nickell Adventures in Paranormal Investigation. — University Press of Kentucky, 2007. — ISBN 0-8131-2467-0. (англ.)
- Джейн МакЛарен Уолш Легенда о хрустальных черепах // Archaeology. — май/июнь 2008. (рос.)
- Гарій Бурланський, Ростислав Фундуй Загадки давнини. Білі плями в історії цивілізації (науково-художнє видання). — Київ: Веселка. 1988. — 192 с.