Крогулець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Крогулець
Крогулець5156.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Крогулецька сільська рада
Код КОАТУУ 6121683601
Основні дані
Засноване 1583
Населення 869
Територія 2.715 км²
Густота населення 320.07 осіб/км²
Поштовий індекс 48256
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°05′57″ пн. ш. 26°00′44″ сх. д. / 49.09917° пн. ш. 26.01222° сх. д. / 49.09917; 26.01222Координати: 49°05′57″ пн. ш. 26°00′44″ сх. д. / 49.09917° пн. ш. 26.01222° сх. д. / 49.09917; 26.01222
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Кругулець
Місцева влада
Адреса ради 48256, с. Крогулець
Сільський голова Калимін Михайло Степанович[1]
Карта
Крогулець. Карта розташування: Україна
Крогулець
Крогулець
Крогулець. Карта розташування: Тернопільська область
Крогулець
Крогулець

Крогулець у Вікісховищі?

Кро́гулець (давніше: Крегулець) — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на півдні району.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Васильковецької сільської громади.

Населення — 869 осіб (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Мешканці Крогулець у святковому одязі (початок XX ст.)

Перша писемна згадка — 1574 р[2].

1680 року на підставі Журавненського договору спільна польсько-турецька комісія визначила кордони, за якими Крогулець залишився в складі Корони Королівства Польського.[3]

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», Братство тверезості, кооператива.

З 1 вересня 2017 року на платформі Кругулець зупиняється дизель-поїздТернопіль-Гусятин. Відправлення з Тернополя о 9.10.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святої Параскевії П'ятниці (початок 17 століття, дерев'яна, історична цінність втрачена зовнішніми ремонтами), дзвіниця (початок 18 століття).

У 1938 році був закладений храм Володимира Великого, до 1939 року добудований до половини, однак у 1939 р. стіни вирішили розібрати і збудувати в селі Нижбірок школу.

Споруджено пам'ятники воїнам — односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965), Богдану Лепкому (1992, скульптор В. Садовник) на кошт діаспори, пам'ятні хрести на честь скасування панщини, воякам УПА, Борцям за волю України, меморіальну таблицю на будівлі, де проживав Богдан Лепкий (1991), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, музей Богдана Лепкого (від 1991), 5 торговельних закладів.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

У літературі[ред. | ред. код]

У 1936 році видано 1-шу частину трилогії Б. Лепкого «Казка мойого життя» — «Крегулець».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Радянська історіографія подавала пізнішу дату — 1581 рік → Див.: Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 15 000 прим. — С. 246.
  3. Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» // Нова доба. — 2014. — №; 33 (15 серп). — С. 4.
  4. Д. Чубата.Кисілевський Богдан Ісидорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 72. — ISBN 966-528-199-2.
  5. Adam Galos. Horodyski Tomasz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962. — T. X/1, zeszyt 44. — S. 8-9. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]