Кропивові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кропивні
Кропива дводомна (Urtica dioica)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Кропивові (Urticaceae)
Juss., 1789
Синоніми
Cecropiaceae C. C. Berg[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Urticaceae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Urticaceae
EOL logo.svg EOL: 4452
IPNI: 30000535-2
ITIS logo.svg ITIS: 19119
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3499
Fossilworks: 55603

Кропивові або кропивуваті[2][3][4] (Urticaceae) — родина квіткових рослин з порядку розоцвітих; містить понад 50 родів і понад 1000 видів, поширених переважно в тропіках. Найбільш відомими представниками є кропиви й лапортея, що мають сильні жалкі властивості, а також поширені в кімнатній культурі пілея і солейролія.

Вегетативні органи[ред. | ред. код]

Однорічні або багаторічні кореневищні трави, рідше напівчагарники чи чагарники і дуже рідко дерева й ліани. Стебла часто волокнисті, іноді м'ясисті, іноді озброєні жалкими волосками[5][6]. Листя, як правило, просте, з трьома жилками в основі, зазвичай зубчасте, з достатком цистолітів — білуватих утворень точкової, палочковидної, овальної, серпоподібної, або булавоподібної, зірчастої або V-подібної форми, просочених карбонатом кальцію; їх форма служить гарною класифікаційною ознакою. Розташування листя у примітивних форм навхрест супротивне, у більш просунутих — дворядно-чергове в зв'язку з редукцією одного листа в кожній парі супротивного листя. Часто цей лист не пропадає повністю, в такому випадку спостерігається характерна для родини анізофілія.

Генеративні органи[ред. | ред. код]

Еволюція в родині йшла шляхом спрощення будови органів розмноження і редукції їх частин, пов'язаного з вітрозапиленням. Суцвіття зазвичай одностатеві, різноманітні за формою: голівчаті, волотисті, сережкоподібні. До початку запилення нитки тичинок щільно згорнуті, їхнє різке розпрямлення призводить до викиду пилку. Плід и зазвичай дрібні, сухі (горіхоподібний), але у деяких — типи плодів м'ясисті, ягодоподібні. У лапорта (Laportea moroides) — схожі на плоди малини. Плодоношення рясне, у деяких (Elastostema) широко поширений апоміксис. Поширення насіння, як правило, зоохорне. У деяких пілей і еластостем поширене катапультування насіння на відстань до 100 м. Часто розмноження вегетативне, у трав'янистих сукулентів воно переважає.

Формула квітки: Male black symbol.svg ; Venus symbol.svg [7].

Систематичне положення[ред. | ред. код]

Згідно з систематикою APG II, заснованою на генетичних дослідженнях, родина належить до порядку розоцвітих (Rosales).

У традиційній систематиці родина має власний порядок — кропив'яні (Urticales):

Класифікація та представники[ред. | ред. код]

У родині виділяють кілька триб.

Триба кропив'яні (Urticeae)[ред. | ред. код]

Найбільш добре відомі представники родини. Опіки, що завдаються тропічними представниками триби, особливо лапортеями, можуть навіть призвести до непритомності, летального результату, відчуваються протягом багатьох місяців. Втім, попри це, лапортея беззахисна проти великої рогатої худоби, а урера ягідна (Urera baccata) навіть розвиває безліч колючок.

Представники: кропива (Urtica), лапортея (Laportea), жирардинія (Girardinia), урера (Urera).

Триба прокрисові (Procrideae)[ред. | ред. код]

Найбільша триба в родині, включає понад 700 видів трав'янистих, рідко — сукулентних рослин, що ростуть зазвичай під пологом вологих тропічних лісів Південно-Східної Азії, у вологих місцях проживання, поблизу струмків, в ущелинах скель і ущелинах.

Представники: пілея (Pilaea), еластосома (Elastosoma), пеліона (Pelionia).

Триба бьомереві (Boehmerieae)[ред. | ред. код]

Пантропічні триба, що об'єднує 16 рідів і близько 250 видів трав'янистих рослин з великими зубчастими, розташованими навхрест супротивно, листям. Суцвіття розвиваються в пазухах листка. В трибі трапляється багато прядильних рослин з дуже довгими волокнами.

Представники: рамі (Boehmeria), піптурус (Pipturus), маутен (Maoutia), пузользія (Pouzolzia), лейкосике (Leucosyke).

Триба форскалійні (Forsskaoleae)[ред. | ред. код]

Найбільш архаїчна й цікава з еволюційної точки зору група кропивових; дуже спеціалізована. Аналіз ареалів говорить про те, що всі три роду існують вже як мінімум 75 млн років, і входили в крейдяну субтропічну флору берегів і островів стародавнього моря Тетіс.

Представники: австраліна (Australina), дрогеція (Drougetia), форскалея (Forsskaolea).

Триба постеницеві (Parietarieae)[ред. | ред. код]

Невелика (5 родів і близько 30 видів) група, найбільш просунута в родині, включає трав'янисті й чагарникові рослини з цілокраїм, переважно черговим листям. Серед постенніц багато піонерних рослин і бур'янів. Розповсюдження — Південна Європа, Середземномор'ї, Закавказзі.

Представники: постениця (Parietaria), жеснуїнія (Gesnouinia), гемістиліс (Hemistylis), руссель (Rousselia), солейролія (Soleirolia).

Використання[ред. | ред. код]

Рослини в цій родині мають численні види використання. Стеблове волокно деяких родів і видів використовується для виготовлення тканини, рибальських сіток, канатів та деяких промислових матеріалів. Відварені молоді пагони Girardinia, Laportea й Urtica їдять як овочі. Деякі види використовуються в медицині. Pellionia repens, Pilea cadierei, P. microphylla, P. peperomioides, серед інших видів, широко культивуються як прикраси в Китаї та інших місцях[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Germplasm Resources Information Network (GRIN) (2003-01-17). Family: Urticaceae Juss., nom. cons.. Taxonomy for Plants. USDA, ARS, National Genetic Resources Program, National Germplasm Resources Laboratory, Beltsville, Maryland. Архів оригіналу за 2008-10-12. Процитовано 2008-04-24. 
  2. Грінченко Д. Г. Ботанічна характеристика та біологічні особливості кропиви дводомної (Urtica dioica L.) // Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій. — 2012. — С. 20—23.
  3. Родінкова В. В. Аеропалінологічний моніторинг у місті Вінниці: актуальність, мета, результати // Астма та алергія. — 2002. — Вип. 2. — С. 61—64.
  4. О.С. Остапчук, С.С. Курка, Г.П. Іщук. Формування трав'яної рослинності під наметом лісу в умовах свіжої грабової діброви правобережного Лісостепу України // Науковий вісник НЛТУ. — 2013. — Вип. 23. — № 3. — С. 80-88.
  5. а б Flora of China (англ.)
  6. Flora of North America (англ.)
  7. Миркин Б. М., Наумова Л. Г., Мулдашев А. А. Высшие растения: краткий курс систематики с основами науки о растительности: Учебник. — 2-е, перабот. — М. : Логос, 2002. — 256 с. — ISBN 5-94010-041-4.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]