Кротевич Євген Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Максимович Кротевич
Кроткевич Є.jpg
Народження 23 січня 1884(1884-01-23)
  Журавка
Смерть 29 травня 1968(1968-05-29) (84 роки)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець

Євген Максимович Кротевич (23 січня 1884, Журавка — 29 травня 1968, Київ) — український письменник та драматург. Викладач української літератури у технікумах та вишах. Автор спогадів про М. Старицького, К. Стеценка, Лесю Українку, М. Заньковецьку, І. Нечуя-Левицького.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 23 січня 1884 року в селі Журавці (тепер Городищенського району Черкаської області) в сім'ї вчителя. В 1911 році закінчив юридичний факультет Київського університету. У пресі вперше виступив 1906 року, коли працював учителем у волосному містечку Шендерівці.

Могила Євгена Кротевича

Помер 29 травня 1968 року, похований на на Новобайковому цвинтарі в спільній огорожі з дружиною артисткою Клеопатрою Миколаївною Кротевич (ділянка № 1).

Творчість[ред.ред. код]

Ранні твори: лібрето опери К. Стеценка «Полонянка»; оповідання, п'єса «Сентиментальний чорт» (1923).

Автор п'єс на теми війни большевиків з Україною, реконструкції народного господарства, революційного руху за кордоном:

  • «Син сови» («Син сови», 1924),
  • «Секретар прем'єр-міністра» (1924),
  • «Вовченя» («Вовченя», 1928),
  • «Сад цвіте»,
  • «Будинок Карла Маркса» та інших;

Література[ред.ред. код]

  • Логвиненко М., Сині радянської землі, «Вітчизна», 1949, № 5;
  • Іщук А., Євгену Кротевич — сімдесят п'ять, «Вітчизна», 1959, № 1.