Кругляков Тимофій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кругляков Тимофій Петрович
Kruglyakov TP.jpg
Народився 5 листопада 1890(1890-11-05)
Єрмаковська[d], Перший Донський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 24 травня 1966(1966-05-24) (75 років)
Казань, Татарська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Діяльність політик
Alma mater Військова академія імені М. В. Фрунзе
Учасник Перша світова війна і Німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Кутузова II ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Георгіївський хрест 1 ступеня
Георгіївський хрест 2 ступеня
Георгіївський хрест 3 ступеня
Георгіївський хрест 4 ступеня
Order of Glory Ribbon Bar.png

Тимофій Петрович Кругляков (5 листопада 1890(18901105), станиця Єрмаковська, тепер Тацинського району Ростовської області, Російська Федерація — 24 травня 1966, місто Казань, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, член Військової Ради Харківського військового округу, генерал-майор (1940). Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині.

У царській армії служив із 1911 року — у 3-й батареї 52-ї артилерійської бригади. Закінчив 3-ю Іркутську школу прапорщиків у 1914 році. До 1914 року — старший фейерверкер, потім підпрапорщик. Останнє звання у російській армії — підпоручик, повний Георгіївський кавалер. Учасник Першої світової війни на Західному фронті, командир роти.

У Червоній Армії з 1918 по 1921 і знову з 1929 року. У Громадянську війну воював на Південному фронті, командир бригади.

Член РКП(б) з 1919 року.

У лютому 1921 року звільнений у запас. У жовтні 1929 знову призваний у Червону армію. Закінчив стрілецько-тактичні курси удосконалення комскладу РСЧА «Постріл» імені Комінтерну в 1931 та Військову академію імені Фрунзе в 1936. Службу проходив на посадах командира стрілецького полку, потім дивізії.

З грудня 1937 року — член Військової ради Харківського військового округу. З квітня 1939 року — заступник командувача військ Північно-Кавказького військового округу. З липня 1940 року — помічник командувача військ Орловського військового округу з вищих навчальних закладів.

З початку німецько-радянської війни — помічник командувача військ Середньоазійського військового округу з ППО і командувач Середньоазійською зоною протиповітряної оборони (ППО). З квітня 1942 року — заступник командувача військ ППО СРСР, з липня 1942 року — знову командувач військ Середньоазійської зони ППО, з жовтня 1942 року — представник Центрального штабу партизанського руху на Сталінградському фронті.

У березні 1943 року призначений заступником командувача 65-ї армії Центрального фронту, в липні 1943 року — заступником командувача 21-ї армії Західного фронту, потім командиром 69-го стрілецького корпусу. З грудня 1943 року — командир 113-го стрілецького корпусу, що входив до складу 49-ї та 31-ї армій Західного і 3-го Білоруського фронтів. Брав участь у Вітебсько-Оршанській наступальній операції. За втрату управління корпусом в ході операції був відсторонений від посади і в липні 1944 року призначений командиром 46-ї запасної стрілецької дивізії Приволзького військового округу.

Після війни — начальник будівництва та розквартирування військ Казанського військового округу, потім Приволзького військового округу.

З липня 1946 року — військовий комісар Татарської АРСР. З 1954 року — в запасі. Помер 24 травня 1966 в місті Казань.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Георгіївський хрест 4-го ступеня № 17678 — «за відвагу в боях під Тарнавкою і Високою 27 серпня 1914».
  • Георгіївський хрест 3-го ступеня № 3742 — «у боях 15 і 16 травня 1915 при взятті Синяви; перебуваючи весь час на передовому спостережному пункті, під сильним вогнем ворога, підтримував безперервний зв'язок з піхотою і, крім того, своїми спостереженнями сприяв успішному дії батареї».
  • Георгіївський хрест 2-го ступеня — «у боях з 10 по 15 липня 1915 біля села Майдан-Островський, будучи передовим спостерігачем в окопах 207-го піхотного Новобаязетского полку, перебуваючи під сильним рушничним вогнем і вогнем важкої артилерії противника, давав цінні вказівки щодо розташування батарей противника 15 липня 1915, виявив батарею противника. Коригував вогонь своєї батареї, у результаті чого ворожа батарея, яка весь час до того стріляла по окопах 207-го полку, замовкла і на інший день, на колишній позиції її вже не було».
  • Георгіївський хрест 1-го ступеня — «у боях 27 липня 1915 під селом Потоки, перебуваючи передовим спостерігачем в піхотних ланцюгах 206-го піхотного Сальянського полку під перехресним рушничним і артилерійським вогнем противника, знайшов приховану ворожу батарею, коригував стрілянину, після якої ворожа батарея замовкла і більше не обстрілювала фланг російської піхоти».
  • Георгіївська медаль 4-го ступеня № 386100 — «у боях під Мацарже на позиції на Погорілому острові з 20 по 23 лютого 1916 під вогнем важкої артилерії і вогнем з аеропланів, підтримував безперервний зв'язок спостережного пункту з батареєю, наладжуючи під вогнем перебиті снарядами дроти».
  • Темно-бронзова Французька медаль — «за бої проти ворога (нагороджений 9 жовтня 1915)».
  • Червоного Прапора РРФСР — «колишній командир 1-ї окремої стрілецької бригади, за бойові відзнаки та заслуги, надані в період громадянської війни».
  • Орден Червоного Прапора СРСР
  • Орден Червоного Прапора СРСР
  • Орден Червоної Зірки
  • Орден Леніна
  • Орден Кутузова 2-го ступеня
  • медалі.

Література[ред. | ред. код]

  • Антоненко С. Великая Отечественная. Командармы. Военно-биографический словарь — «Кучково поле», 2005