Круз Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Круз Олександр Іванович
Kruz Alexander Ivanovich.jpg
Народився 6 листопада 1731(1731-11-06)
Помер 16 травня 1799(1799-05-16) (67 років)
Кронштадт, Санкт-Петербург, Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Семирічна війна
Військове звання Адмірал
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Олександра Невського
Георгіївська зброя

Круз Олександр Іванович (Von Kruse; 1731 — 16(05).05.1799) — моряк, адмірал (1790). Син датчанина, який вступив у підданство до російського імператора Петра I й став капітаном-командором. Народився в м. Москва. Служив волонтером на морських суднах, зокрема, під командуванням свого хрещеного батька, майбутнього віце-адмірала Джеймса Кеннеді.

17 (6) черв. 1753 утверджений унтер-лейтенантом рос. флоту. За укладеним потому контрактом іще 2 роки практикувався в морських походах, 1756 приписаний до петербурзької берегової команди. 1758 підвищений у лейтенанти, порядкував придворними яхтами імп. Єлизавети Петрівни.

На Семилітній війні 1856—1863 був поранений під Кольбергом (нині м. Колобжег, Польща). 11 трав. (30 квіт.) 1762 переведений у капітан-лейтенанти. 14 (3) квіт. 1766 призначений командиром фрегата «Надежда», 29 (18) квіт. став капітаном 2-го рангу, 27 (16) квіт. 1767 — командиром лінійного корабля «Евстафий Плакида», через рік — капітаном 1-го рангу.

Герой російсько-турецької війни 1768—1774. Під час Хіоської битви 5 лип. (24 черв.) 1770 командуване ним судно разом із узятим на абордаж ворожим флагманом вибухнуло, однак К. дивом урятувався. За подвиг відзначений орденом св. Георгія 4-го класу. Кілька років командував різними кораблями. На початку 1773 отримав од імп. Катерини II річну відпустку для відновлення здоров'я, після повернення на службу командував лінійним кораблем «Андрей Перво-званный», 1775 — лінійним кораблем «Пантелеймон». 1776 досяг бригадирського рангу.

1777 відряджений на посаду помічника командуючого флоту в Азовському та Чорному морях, 23 (12) черв. очолив флотилію в Керчі, а 8 лип. (27 черв.) — також патрульну флотилію в Балаклаві. 1778 з цими з'єднаннями (вони були підначальні командувачеві рос. військ у Криму й легкого Кубанського корпусу генерал-поручикові О.Суворову) забезпечував охорону південно-зх. частини Криму від Османської імперії. Сприяв утвердженню фактичного протекторату Російської імперії над Кримським ханатом.

Від 12 (1) січ. 1780 — капітан генерал-майорського рангу. Від 25 (14) цього ж місяця — контр-адмірал. Невдовзі був повернутий на Балтику. Від 1783 — віце-адмірал. 1790 на додачу до адміральського чину удостоєний орденів св. кн. Олександра Невського та св. Георгія 2-го класу, а також прикрашеної діамантами золотої шпаги з написом «За храбрость». 1796 нагороджений орденом св. Андрія Первозванного, 1797 — маєтностями «командорства», утвореного для нього імп. Павлом I.

Помер у Кронштадті, де й похований на Лютеранському (Німецькому) цвинтарі.

Джерела та література[ред. | ред. код]