Крушельницький Антін Володиславович
| Крушельницький Антін Володиславович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Антін Крушельницький. (Рогатин, 1926) | ||||
| Псевдо | Антін Володиславич, Л.Журбенко, Педагог, Непедагог, Спокійненький, А.К., С-й, Кр. та ін.;А.К., С-й, Кр. та ін. | |||
| Народився |
23 липня (4 серпня) 1878 Ланьцут, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія (нині Польща) | |||
| Помер |
3 листопада 1937 (59 років) Сандармох, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, Російська РФСР, СССР | |||
| Поховання | Сандармох | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР → .svg){kind=small} УСРР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник, літературознавець, педагог, видавець. | |||
| Мова творів | українська | |||
| Діти | Крушельницький Тарас Антонович | |||
|
| ||||
 Крушельницький Антін Володиславович у Вікісховищі? | ||||
Анті́н Володиславович Крушельни́цький (псевдоніми і криптоніми — Антін Володиславич, Л.Журбенко, Педагог, Непедагог, Спокійненький, А. К., С-й, Кр. та ін.; 23 липня (4 серпня) 1878, Ланьцут, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог, міністр освіти УНР (1919 р.), редактор шкільних хрестоматій з української літератури (Відень, 1919—1922), видавець-редактор громадсько-літературних журналів совєтофільського напрямку «Нові шляхи» (1929—1933 у Львові) і «Критика» (1933, там само), автор біографічного нарису «Іван Франко» та ін.
Чоловік Марії Крушельницької, батько Володимири, Івана, Богдана, Тараса та Остапа Крушельницьких.
Жертва сталінського терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 4 серпня 1878 р. у м. Ланьцут (нині в Підкарпатському воєводстві, Польща).
Навчався в гімназії у Бучачі[1]. Закінчив Перемишльську гімназію та філософський факультет Львівського університету[2].
У 1900—1903 роках — співвидавець журналу «Молода Україна». З 1900 р. співробітник журналу «Літературно-науковий вісник» (до 1913[2]), з 1901-го газети «Буковина».[2]. Від 1901 року[1] викладав у гімназіях Коломиї (1902—1905, 1908, 1926[2]), Станиславова (1905, 1908[2]), Бережан (до листопада 1911[1]), Львова, Відня, Долини (1914[2]) Рогатина (1925—1926[2]), Городенки (протягом 8 років був директором місцевої української приватної гімназії товариства «Рідна школа»). У 1926 році директор єврейської гімназії в Коломиї[2]. Член Крайової шкільної ради[3].
Був одним із редакторів газети «Прапор» (1907—1912) — органу українського народного учительства в Галичині. Належав до Українсько-Руської радикальної партії.
У 1915 році був бургомістром Городенки[2].
У 1919 — на державній службі. Як один з чільників радикалів підтримував перебрання президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем повноважень Диктатора ЗУНР (на відміну від Симона Петлюри, Осипа Безпалка, Семена Вітика)[4].
З 27 квітня до 25 липня 1919 р. очолював Міністерство Народної Освіти в уряді Б. Мартоса. З 19 жовтня 1919 р. керував Педагогічною Місією "для налагодження за кордоном прав друку шкільних підручників і закупа шкільних приладів всіх типів" у Празі та Відні.[5]
Після падіння влади УНР емігрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка».
1929—1932 — видавець і редактор журналу «Нові шляхи».
Виступав у різних жанрах: оповідання, повісті, романи, драми, літературно-критичні, науково-педагогічні праці, публіцистичні статті, рецензії.
У липні 1934, переїхавши з цілою родиною до Радянської України, жив у Харкові в будинку «Слово».
6 листопада 1934 був заарештований органами НКВД УСРР у Харкові. У постанові оперуповноваженного ІІ відділу СПО УДБ у Харківській області Бордона стверджувалося: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду».
Справу А. Крушельницького розглядала 28 березня 1935 виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР. Вирок: 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Заслання відбував у Соловецькій тюрмі.
Рішенням «трійки» УНКВС Ленінградської області письменника засудили до розстрілу. Страчений 3 листопада 1937.
Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 19 жовтня 1957 року.
Із секретної записки тюремного управління НКВС від 16 червня 1941 відомо, що в архівах цього управління зберігалося 13 зошитів рукопису роману А. Крушельницького українською мовою «Батьківщина». На звороті цієї «службової записки» зазначено «Рукопис цього твору знищено шляхом спалення 4.VI.1941».
Літературний та науковий внесок[ред. | ред. код]
![[icon]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1c/Wiki_letter_w_cropped.svg/20px-Wiki_letter_w_cropped.svg.png){kind=small} | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2012) |
Уклав серію збірок «Вибрані твори українських письменників».
- Олесь О. Ялинка / О. Олесь ; з мал. Ю. Вовка, О. Кульчицької. — Київ ; Відень ; Львів : Чайка, 1924. — 14 с. : іл. — (Українській дитині / ред. А. Крушельницький ; ч. 11).
- Крушельницький А. Як промовить земля … : (розділ з повісти наших днів) / Антін Крушельницький. – Київ ; Відень ; Львів : Наклад Літ. ін-ту, 1920. – 149 с.
- Крушельницький А. Український альманах / Антін Крушельницький. – Київ ; Львів ; Відень ; Нью-Йорк : 1921. – 510 с.
- Крушельницький А. Рубають ліс : повість / Антін Крушельницький. – Київ ; Ляйпціг : Укр. накладня, 1914. – 380 с.
- Крушельницький А. Ірена Оленська : оповідання / Антін Крушельницький. – Київ ; Відень ; Львів : Накладом Літ. ін-та ”Укр. книжка”, 1921. – 296 с.
- Крушельницький А. Дужим помахом крил : роман. Т. 1, ч. 1 / Антін Крушельницький. – Київ ; Відень ; Львів : Чайка, 19–?. – 220 с.
- Крушельницький А. Дужим помахом крил : роман. Т. 1, ч. 2 / Антін Крушельницький. – Київ ; Відень ; Львів : Чайка, 19–?. – С. 213–404.
- Крушельницький А. Гомін Галицької землі (1918-1919) : роман / Антін Крушельницький ; за заг. ред.: О. Мізерницького та О. Сашка ; передм. А. Березинського. – Харків : Держ. вид-ва України, 1930. – 24, 520 с.
- Крушельницький А. Буденний хліб : оповідання з життя / Антін Крушельницький. – Київ ; Відень; Львів : Наклад Літ. ін-та, 1920. – 283 с.
- Крушельницький А. Іван Франко : Молоді літа / написав Антін Крушельницький. – Львів : Накладом т-ва ”Просвіта”, 1928. – 47 с.
- Крушельницький, Антін. Просвітній реферат : (із ювіл. обходу філ. ”Просвіти” в Коломиї 21.XII. 1908 р.) / Антін Крушельницький. — Коломия : Наклад Ред. ”Прапора”; З друк. В. Бравнера, 1909. – 60 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 245.
- ↑ а б в г д е ж и к Павлишин А. Крушельницький Антін Володиславович… — С. 583.
- ↑ Дуда І. Крушельницький Антін Владиславович… — С. 256.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 197. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ Лікарчук І.Л. Міністри освіти України: в 2-х т. – т. 1 (1917 – 1943 рр.) – К.: Видавець Ешке О.М., 2002. – с. 123-128. ISBN 966-557-096-Х
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Герасимова Г. Крушельницький Антін Владиславович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 425. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.
- Дуда І. Крушельницький Антін Владиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 254, 256. — ISBN 966-528-199-2.
- Крушельницька Л. І. Рубали ліс. — Львів, 2001.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6.
- Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії: в 3 т. — К. : Сфера, 1997—1999.
- Павлишин А. Крушельницький Антін Володиславович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 583—584. — ISBN 978-966-02-7305-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Мій дід був одержимий роботою для України» — Лариса Крушельницька. Галина Терещук. Радіо Свобода
- Krushelnytsky, Antin, 1878—1935 — книги А. Крушельницького в Інтернет-архіві.
- Олександр Горобець Синів розстріляли у Києві
- Крушельницький Антін в Електронній бібліотеці "Культура України"
|
- Народились 4 серпня
- Народились 1878
- Померли 3 листопада
- Померли 1937
- Розстріляні в Сандармосі
- Українські літературні критики
- Українські літературознавці
- Українські педагоги
- Українські письменники
- Розстріляне відродження
- Репресовані українські письменники
- Міністри УНР
- Міністри освіти і науки України
- Діячі НТШ
- Діячі «Рідної школи»
- В'язні ГУЛАГу
- Репресовані в СРСР
- Уродженці Ланьцута
- Учні Бучацької гімназії оо. Василіян
- Випускники філософського факультету Львівського університету
- Персоналії:Городенка
- Персоналії:Перемишльщина
- Мешканці будинку «Слово»
- Посмертно реабілітовані
- Крушельницькі
- Крушельницькі гербу Сас
