Крушельницький Мар'ян Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мар'ян Михайлович Крушельницький
Зображення
Народився 18 квітня 1897(1897-04-18)
с. Пилява, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Помер 5 квітня 1963(1963-04-05) (65 років)
Київ, нині Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство ЗУНР ЗУНРСРСР СРСР
Рід діяльності актор, режисер
Alma mater Карлів університет
Роки діяльності 1916—1963
Дружина Петрова Євгенія Олексіївна
IMDb nm0472886
Нагороди та премії
Сталінська премія — 1947 Сталінська премія — 1948
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Мар'ян Михайлович Крушельницький у Вікісховищі?

Ма́р'ян Миха́йлович Крушельни́цький (18 квітня 1897, с. Пилява, нині Бучацький район — 5 квітня 1963, Київ) — актор, театральний режисер, народний артист УРСР1939 року), народний артист СРСР1944 року), професор, один із фундаторів українського театру. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 квітня 1897 року в селі Пилява, нині Бучацького району Тернопільської області (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина) в родині небагатих галицьких селян Михайла Антоновича та Марії Йосипівни Крушельницьких. У віці трьох років з батьками переїхав до села Глещава.

Навчався у парафіяльній школі в Глещаві, у Теребовлянській (з 1907), потім Львівській українській, з 1910 року в Тернопільській українській гімназіях[1] (в 1913/1914 навч. році був учнем VIIb класу, його однокласником був Антін Король[2]). Був учасником трупи «Тернопільські театральні вечори».[3]

У період існування маріонеткової Галицької ССР мав якусь посаду.[4] Наприкінці 1923 року театр товариства «Руська Бесіда» було ліквідовано, а згодом у Галичині закрили всі українські культурні заклади. Крушельницький виїжджає до Праги, де вступає на філософський факультет Празького університету. У 1924 році їде в Українську РСР, а в грудні цього ж року вступає до театру «Березіль» у Києві (з 1926 року — в Харкові), де працювали такі видатні діячі театрального мистецтва, як режисер-постановник і художній керівник театру Лесь Курбас, актори Амвросій Бучма, Данило Антонович, Наталя Ужвій.

Першою режисерською роботою М. Крушельницького в Харкові була постановка п'єси В. Катаєва «Квадратура кола» на сцені театру «Веселий Пролетар» у 1928 році.[5]

У 1933—1952 роках — художній керівник, режисер і актор Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1952—1963 роках — актор і головний режисер Київського академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Працюючи в Києві, Крушельницький досяг розквіту акторської і режисерської майстерності в ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого. Падури «Маклена Граса» М. Куліша, Б. Хмельницького у виставі «Б. Хмельницький» О. Корнійчука, Ліра «Король Лір» В. Шекспіра; як режисер постановок «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги. Знімався в кінофільмах «Ягідка кохання», «Кривавий світанок», «Мартин Боруля», «Суєта» та інших. З 1952 року і майже до останніх днів працював у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вів курс режисури та майстерності актора.

Меморіальна дошка на будинку по вул. Архітектора Городецького, 11-а, в якому мешкав Мар'ян Крушельницький у 1955—1963 роках
Надгробок Мар'яна Крушельницького на Байковому кладовищі

Дружина — Євгенія Олексіївна[6] Петрова.[4]

Помер 5 квітня 1963 року, похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 1; надгробок — мармур, граніт; скульптор Г. Н. Кальченко; встановлений у 1964 році)[7].

Перелік театральних робіт[ред. | ред. код]

«Тернопільські театральні вечори»[ред. | ред. код]

Український театр (м. Тернопіль)[ред. | ред. код]

Новий Львівський Театр[ред. | ред. код]

Театр товариства «Руська бесіда»[ред. | ред. код]

«Березіль»[ред. | ред. код]

Державний академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченко[ред. | ред. код]

  • Іван Непокритий — «Дай серцю волю, заведе у неволю» М. Кропивницького,
  • Швандя — «Любов Ярова» К. Треньова,
  • Ленін — «Правда» О. Корнійчука,
  • Контаньяк — «Дружина Клода» А. Дюма-сина,
  • Гаврило — «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука,
  • Аркашка Щасливцев — «Ліс» О. Островського,
  • Галушка — «В степах України» О. Корнійчука,
  • Гранде — «Євгенія Гранде» О. Бальзака,
  • Тев'є — «Тев'є-молочник» за Шоломом-Алейхемом,
  • Фаюнін — «Навала» Л. Леонова,
  • Березін — «Далеко від Сталінграда» А. Сурова,
  • Буличов — «Єгор Буличов та інші» М. Горького,
  • Ватутін — «Генерал Ватутін» Л. Дмитерка (Сталінська премія другого ступеня),
  • Мурзавецький — «Вовки і вівці» О. Островського,
  • Мак-Хілл — «Змова приречених» М. Вірти,
  • Перкінс — «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» О. Корнійчука,
  • Артур — «Овід» Е.-Л. Войнич,
  • Габу — «Люди доброї волі» Г. Мдівані.

Київський державний академічний український драматичний театр імені Івана Франка[ред. | ред. код]

  • Буличов — «Єгор Буличов та інші» М. Горького,
  • Іван — «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького,
  • Полудін — «Персональна справа» О. Штейна,
  • Гуля — «Арсенал» В. Суходольського,
  • Цвійович — «Д-р» Б. Нушича,
  • Морж — «Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука,
  • Лір — «Король Лір» В. Шекспіра,
  • Мак — «Над Дніпром» О. Корнійчука.

Фільми[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Двічі лауреат Сталінської премії (1947, 1948).

Пам'ять[ред. | ред. код]

Йому присвячено документальну стрічку «Мар'ян Крушельницький» (1962). У 1995 р. Харківська міська рада заснувала премію його імені.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького… — С. 164—165.
  2. IX. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1913/1914. — Тернопіль, 1914. — С. 84.
  3. Медведик П. Крушельницький Мар'ян Михайлович… — С. 257.
  4. а б Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького… — С. 168.
  5. Дія Бабіївна. Кілька слів на добру пам'ять Мар'яна Крушельницького // Просценіум, випуск 1-2 за 2008 рік
  6. Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького… світлини
  7. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Городиський Л., Зінчишин І. В гості до земляків Мар'яна Крушельницького // Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 164—170. — ISBN 966-7255-01-8.
  • Мар'ян Крушельницький. Спогади. Статті. — К., 1969.
  • Медведик П. Крушельницький Мар'ян Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 257. — ISBN 966-528-199-2.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 338—339.
  • Митці України. — К., 1992. — С. 337.
  • Сто найвідоміших українців. — К., 2001. — С. 342—350.
  • Танюк Л. С. Мар'ян Крушельницький. — К., 1974.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 729.
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 388. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]