Крушинський Станіслав Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крушинський
Станіслав Йосипович
Крушинський Станіслав Йосипович.jpg
Народження 7 (20) травня 1914(1914-05-20)Фастів, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 20 листопада 1985(1985-11-20) (71 рік)Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Національність поляк
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Челябінськ
Найважливіші споруди станції Київського метрополітену, автобусно-залізничний вокзал у Челябінську
Нагороди
Орден Червоної Зірки  — 1945
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Премії Премія Ради Міністрів СРСР (1973)
Крушинський Станіслав Йосипович у Вікісховищі?

Круши́нський Станісла́в Йо́сипович (7 (20) травня 1914(19140520), Фастів, Київська губернія, Російська імперія — 20 листопада 1985, Українська РСР, СРСР) — український радянський архітектор, лауреат премії Ради Міністрів СРСР[ru].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Фастові (нині — Київська область, Україна), у дворічному віці залишився сиротою. Закінчив семирічну школу в селі Фастівець. У 1920-х роках після закінчення короткострокових курсів став вчителювати. Недовзі переїхав на північ Росії, працював каменярем та вантажником у порту Кем, був рибалкою на Білому морі.

Учасник Великої Вітчизняної війни, був призваний у Червону армію в квітні 1941 року в Казахстані, пройшов від Сталінграда до Берліна, повернувся з фронту з бойовими нагородами[1].

З 1945 року жив у Києві. Станіслав Крушинський не мав вищої освіти. Однак його фронтові замальовки фактично стали рекомендацією для прийому на роботу архітектором до проектного інституту «Київдіпротранс» (до 1951 року — «Київтрансвузолпроект»). З 1945 року він займався проектуванням залізничних вокзалів Радянського Союзу. Постійно займався самоосвітою, набував знання та досвід, брав участь у творчих архітектурних конкурсах. Крушинський є автором вокзалів станцій Імені Тараса Шевченка, Знам'янка-Пасажирська та Слобідка Одеської залізниці (усі 1950–1952, архітектори Георгій Домашенко, Геннадій Гранаткін, Станіслав Крушинський).

У 1958 році на відкритому конкурсі архітектурного оформлення станцій першої черги Київського метрополітену було обрано переможцями два проекти інституту «Київдіпротранс»: станція «Арсенальна»[2] — архітектори Геннадій Гранаткін, Станіслав Крушинський, Наталія Щукіна та «Дніпро»[3] — архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський. Також Станіслав Крушинський є одним зі співавторів станції метро «Хрещатик»[4].

У 1973 році Станіслав Крушинський у складі творчого колективу став лауреатом премії Ради Міністрів СРСР[ru] за проект автобусно-залізничного вокзалу Челябінська.

Станіслав Крушинський багато подорожував по країні. Свої враження від подорожей втілював у живописних творах, був членом Київського клубу художників-аматорів. У червні 1982 році в київському Будинку архітекторів відбулася його персональна виставка живописних робіт.

Сім'я[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крушинский Станислав Иосифович // Веб-сайт «Подвиг народа». (рос.)
  2. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 187.
  3. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.
  4. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 169.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Київський метрополітен. Збірник. — К. : Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1962. — 276 с.
  • Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К. : Госстройиздат, 1963. — 42 с.
  • Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К. : Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
  • Киевский метрополитен 40 лет // Публицистические очерки. — Х. : Научно-технологический институт транскрипции, трансляции и репликации, 2000. — 224 с. — ISBN 966-7881-00-8. (рос.)
  • Київметробуду — 50. Траси в майбутнє / Упорядник В. Ю. Кейбіс. — К. : Видавництво «Росток», 1999. — 290 с., іл.
  • Київське метро. Погляд крізь роки / Д. О. Єрмак. — К.: Скай Хорс, 2012. — 276 с., фотогр. — ISBN 978-966-2536-13-3.
  • Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К. : Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
  • Куриленко М. Т. З історії Київського метрополітену. Путівник по музею. — К. : Поліграфічне підприємство «ЕКСМО», 2005. — 286 с. — ISBN 966-8555-44-9.
  • Мельничук Г. В. 50 років Київському метрополітену. — К. : «АДЕФ-Україна», 2010. — 210 с. — ISBN 978-966-187-082-5.
  • Вокзал / Голубев Г. Е., Петюшенко В. М. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969–1978. (рос.)
  • Союз архитекторов Украины. Документы (пригласительный билет, афиша) о проведении выставки живописных работ архитектора С. И. Крушинского в г. Киеве (1982) // ЦДАМЛМ України, ф. 640, оп. 1, спр. 2941. — 2 л. (рос.)
  • Крушинський Станіслав Йосипович [зображувальні матеріали] // Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного.
  • Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1986. — № 2. — С. 8–14. Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.
  • Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.