Крюків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Крюків
Flag of Kremenchuk.svg Кременчук

Крюківський міст, що сполучає правобережну частину міста з лівобережною
Загальна інформація
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Крюківський район.png Крюківський
Телефонний код 0536, 05366
Головні вулиці Приходька, Сербіченка
Підприємства Вагонобудівний завод, сталеливарний завод
Заклади освіти
та культури
школи, технікум, церква [1]
Транспорт
Залізнична інфраструктура Крюків-на-Дніпрі[2] [3], Вагонозавод
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim


Крюків у Вікісховищі?
Листівка. Крюків посад.
Листівка. Крюків посад.

Крю́ків, Куру́ків, Кру́ків — правобережний спальний район Кременчука, колишнє давнє українське місто. Тут, ймовірно, був укладений Куруківський договір 1625 року.

Походження назви[ред.ред. код]

Назву правобережної частини сучасного Кременчука, а колись окремого поселення Крюкова (до русифікації XIX-ХХ ст. ця назва звучала як «Круків») традиція пов'язує з «ку-ру-канням» журавлів на озері Куруківському (нині не існує). Однак, польський дослідник Олександр Яблоновський на рубежі XIX-ХХ ст. висунув гіпотезу про тюркську етимологію цієї назви, виводячи її від послов'яненого словосполучення «курук-ова»[4] — «Курукова твердиня», «укріплення на р. Курук»[5].

Сам тюркський термін «курук» має кілька значень:

  1. у Х-XV ст. так позначалася заповідна (від випасів і полювань) територія (від коруг, куриг — «охорона, захищати»), що під час оголошення військового походу може стати пунктом зосередження військ та «базою» постачання[6];
  2. інша назва татар у народів Поволжя (від ку-іірк, де ку — «білолиций», а іірк — синонім етноніма бігер — «хазяїн, багатий»);
  3. палка з петлею (арканом) на кінці, яка використовувалась вершниками для полювання;
  4. хвіст (у тварин птахів), зокрема наразі існує технічний сорт винограду тéльті-курýк* (тельті-куйрук) від татар. тθлке койрыгы — лисячий хвіст (хвіст — койрык)[7].

Історія[ред.ред. код]

  • Першу згадку про Круків (у переліку прилеглих до Кременчука населених пунктів або маєтків) знаходимо під 1646 р. Назва походить від татарського слова «курук», що означає військовий заповідник чи то угіддя державного резерву, використовувані переважно у військовий час для надзвичайних потреб.
  • З 1776 р. по 1783 р. існував Крюківський повіт Новоросійської губернії, що згодом був перейменований на Петриківський повіт з перенесенням повітового центру до Петриківки.
  • З 1784 р. по 1796 р. Крюків — містечко, потім посад; приєднано до Кременчука указом Павла I, але дійсне з'єднання відбулося лише в 1817 р.
  • За даними на 1859 рік у посаді мешкала 4261 особа (2211 чоловічої статі та 2040 — жіночої), налічувалось 412 дворових господарств, існували 2 православні та єдиновірна церкви, єврейський молитовний будинок, училище, пристань, 3 фабрики та заводи, відбувались щорічний ярмарок та базари[8].
  • 1975 року Крюків увійшов до складу Кременчука у складі Крюківського міського району.

Сучасність[ред.ред. код]

Зараз Крюків — одна з двох місцевостей на правому березі Кременчука. На сході розташована менша за розмірами Раківка.

Персоналії[ред.ред. код]

У місті народилися:

Архівні документи[ред.ред. код]

У державних архівах збереглось достатньо багато документів, що стосуються громадянського стану: метричні книги, сповідні розписи, книги реєстрації громадянського стану.

Список джерел див. детально.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Кременчук, Крюків (рос.)
  2. Розклад руху поїздів на станції «Крюків на Дніпрі»
  3. , Розклад руху поїздів на станції «Крюків на Дніпрі»
  4. Jabłonowski A. Żródła dziejowe. — Т.ХХ. — S.176. О.Яблоновський не навів власного перекладу цього словосполучення («kuruk-owa»), обмежившись констатацією його тюркського походження.
  5. Джерела свідчать, що існувало не лише «озеро Курукове», але й «річка Курук» (див.: Żurkowski S. Żywot Tomasza Zamojskiego Kanclerza w.kor. — Lwów, 1860. — S.99). «Річку Курук» біля Крюкова у середині XVIII ст. згадує сербський офіцер С. С. Пищевич (Известие о похождении Симеона Степановича Пишчевича. 1731–1785. — М., 1884. — С.455). Ці озеро-річка були пов'язані одне з одним (найвірогідніше тут взагалі малася на увазі дніпрова затока, яка лише в посушливі часи могла перетворюватись на озеро).
  6. Дмитриев С. (Санкт-Петербург) Термин «курук» в военно-политической культуре монгольських кочевников // Этническая история тюркских народов Сибири и сопредельных территорий / Отв. ред. А. Г. Селезнев, Н. А. Томилов. — Омск, 1998. — С. Це тлумачення має найбільшу пізнавальну перспективу. На його користь свідчить і те, що Крюків був стратегічною точкою на відомій дорозі вздовж правого берега Дніпра (пізніше він навіть називався Крюковським шляхом). Крюків як зручне місце для табору-«бази» козаків згаданий 1625 та 1676 рр. Зрештою, у цьому разі Кременчук-Крюків можуть бути осмислені як система укріплень стратегічного вузла (лівобережний шлях через Старі Санжари на Крим та правобережний — уздовж Дніпра на Січ і далі у кримські володіння та Кременчуцький «татарський брід» як сполучник цих двох транзитних артерій). На користь цього тлумачення може бути інтерпретований і топонім «Цареві піски» — урочище поруч із Крюковим, що згадується у 1740-х рр. (див.: Пивовар А. В. Вказ. праця. — С.164, 183). Єдиним «царем», пам'ять про якого могли б зберігати ці «піски» (якщо не вбачати тут дуже глибокого сліду скіфських часів) був котрийсь з татарських ханів (їх на Русі звали «царями»).
  7. Татарсько-український словник / За заг. ред. С. Ш. Замалєєва. — Х., 2002.
  8. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 7)
  9. ЗЗРРСУУ/1935/42/Про розформування Костромської сільради приміської смуги Кременчуцької міськради, Харківської області — Вікіджерела. uk.wikisource.org (uk). Процитовано 2018-04-14. 

Джерела та література[ред.ред. код]

У літературі[ред.ред. код]

Крюків згадується в повісті Тараса Шевченка "Наймичка" (1853р.)

"Між містом Кременчуком та містом Ромном лежить велика транспортова, або чумацька дорога — так званий "Ромоданів" шлях. Звідки він дістав таку назву, — вкрито туманом безвісти, чумаки ж оповідають таку билицю.

Жив у місті Крюкові, що за Дніпром, проти Кременчука, багатий-пребагатий чумак Роман. " [1]

Посилання[ред.ред. код]


  1. Наймичка (повість) — Вікіджерела. uk.wikisource.org (uk). Процитовано 2018-04-14.