Крюківський міст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крюківський міст
Крюківський міст
Крюківський міст в Кременчуці, через р. Дніпро
49°03′11″ пн. ш. 33°25′24″ сх. д. / 49.053055555556000° пн. ш. 33.42361111111100058° сх. д. / 49.053055555556000; 33.42361111111100058Координати: 49°03′11″ пн. ш. 33°25′24″ сх. д. / 49.053055555556000° пн. ш. 33.42361111111100058° сх. д. / 49.053055555556000; 33.42361111111100058
Офіційна назва Крюківський міст
Країна Україна Україна
Розташування Кременчук
Галузь застосування Комбінований
Перетинає Дніпро
Загальна довжина 1,2 км
Кількість смуг руху 2
Відкрито 7 квітня 1872 (перший міст),
21 грудня 1949 рік (відновлення),
1988 рік (ремонт),
2007 рік (ремонт)
Картах Google

Крюківський міст. Карта розташування: Україна
Крюківський міст
Крюківський міст
Крюківський міст (Україна)
Крюківський міст у Вікісховищі?

Крю́ківський міст — міст у Кременчуці, який сполучає правобережну частину міста, Крюків, з лівобережною. Проходить по вулицям Небесної Сотні з півночі та Івана Приходька з півдня. Через міст проходять дві траси державного призначення: Н08 Бориспіль — Дніпро — Запоріжжя та М22 Полтава — Олександрія[1]. За добу по мосту проїжджає до 3000 вантажних автомобілів.[2]

Історія[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

Міст через Дніпро

У 1870 році Південна залізниця підійшла до міста з обох боків: Харків-Кременчук і Єлісаветград-Крюків через що було побудовано перший міст у Кременчуці. Відкриття відбулося 7 квітня 1872 року[3][4].

Об'єднати ці ділянки в одну лінію було доручено інженер-полковникові А. Струве. Першим його проектом в Києві було будівництво залізничного моста через Дніпро, яке сполучало Київ з північно-східними губерніями Росії.

Кременчуцький міст металевої конструкції багаторозкісної системи складався з 22 сталевих ферм, змонтованих на двох кам'яних підвалинах і річкових биках, основою яких були кесони.

Довжина моста становила близько 962 м. Основи були опущені до скелястого ґрунту. Рейковий шлях розміщувався на сталевих поперечних балках по середині між фермами. Для проїзду екіпажів в горизонті верхньої поверхні рейок був влаштований настил на підлогу.

До обох берегових биків примикали струвідвідні дамби, що служили одночасно в'їздом на міст для екіпажів. Виходив міст на вул. Харчову, що відразу ж перетворило її в одну з найжвавіших транспортних магістралей.

Міністерство шляхів сполучення вважало, що будівництво займе не менше трьох років, але Струве закінчив міст на рік раніше терміну, заощадивши казні майже 1 млн рублів. Після введення в експлуатацію моста через річку Дніпро і закінчення будівництва сполучної гілки Крюків-Кременчук залізничне сполучення зв'язало Харків з Одесою та Миколаєвом. Вантажам середньої смуги Росії відкрився доступ до чорноморських портів.

У 1894 відбулося об'єднання побудованих на півдні Росії доріг в одну (Курсько-Харківсько-Азовська, Лозово-Севастопольська і Джанкойсько-Феодосійська залізниці, які згодом стали іменуватися Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею).

XX століття[ред. | ред. код]

9 липня 1941 року в результаті прицільного бомбардування німецький літак зруйнував 88-метрову ферму залізничного моста через Дніпро в Кременчуці[5].

У 1945 році Трансмістпроект почав роботу над створенням проекту відновлення підірваного відступаючими німцями мосту. За новим проектом міст відновлювався на дореволюційних биках, але ставав двоярусним. У порівнянні зі старим мостом збільшувалася його довжина за рахунок збільшення спусків.

Рухомий проліт мосту, (1949)

Роботи велись з 1947 по 1949 роки мостобудзагоном № 1 Міністерства шляхів сполучення. Їм допомагали трудові колективи промислових підприємств. На будівництві працювали близько 3 тис. людей.

Спочатку розчистили русло Дніпра, розібрали металеві споруди старого моста, який був частково зруйнований у роки війни, — 8 прогонів залишилися цілими і лише 3 підірвані. Проте керівництво вирішило побудувати новий, двох'ярусний, переїзд. Старий міст розрізали на металобрухт, а підводні споруди залишили ті ж, хоча вони і побудовані ще в у 1872 р., але й дотепер експерти визнали їх дуже міцними і здатними витримати велике навантаження.

21 грудня 1949 року введено в експлуатацію відновлений залізнично-автомобільний міст через Дніпро, який з'єднав центральну частину міста Кремечук і Крюків. Ця подія була присвячена на честь дня народження Йосипа Сталіна[4][6]

У 1988 році відбувся капітальний ремонт мосту[4].

Сучасність[ред. | ред. код]

У 2007 році міст знову було відремонтовано, але вже через декілька місяців виявилися деякі дефекти асфальтового покриття[4][7][8][9].

Наприкінці 2010 року влада міста просила виділити гроші на реконструкцію мосту, але цього не було зроблено[10].

Проекти нового мосту[ред. | ред. код]

1987 року уряд прийняв постанову про будівництво нового автомобільного мосту. Однак він не був побудований.[11]

У середині 1990-тих років мер Кременчука Іван Пономаренко наказав розпочати роботи з розробки техніко-економінчих обґрунтувань будівництва мосту, які було розроблено впродовж 1992—1994 років.

1993 року Президент України Леонід Кучма заявив, що міст будуть споруджувати японці. Однак питання будівництво мосту було відкладене.[12]

2006 року уряд виділив 10 млн гривень на розробку Київсоюзшляхпроектом ТЕО нового мостового переходу, наступним етапом мало стати затвердження його Кабінетом міністрів України.

У лютому 2012 року під час візиту до Кременчука Президент Віктор Янукович заявив, що розпочати будівництво мосту можна вже у 2013 році.[11] У травні цього ж року виділено 35,3 млн грн. на проектування мосту[12]

Дніпро в районі мосту

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]