Крісло-мішок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крісло-мішóк, також бін-бег (від англ. bean bag − «мішок бобів»), крісло-пуф, безкаркасні меблі − різновид м'яких меблів. Це герметичний текстильний або шкіряний мішок, наповнений пінополістиролом.

Історія[ред. | ред. код]

Piero Gatti, Cesare Paolini, Franco Teodoro (1968)

Крісло-мішок[1][2] було створено під впливом руху італійського модернізму[3] у 1968 році трьома дизайнерами П'єро Гатті, Чезаре Паоліні і Франко Теодоро[4]. Крісло-мішок стало віддзеркаленням усіх тенденцій та потреб повоєнного часу: дешевизна, ергономічність, індустріалізація. Одночасно був виготовлений полістирол — матеріал, що дозволив запустити широке промислове виробництво таких меблів. Створений продукт отримав назву Сакко[5] — на честь однойменної італійської комуни. Варто зазначити, що це не було перше безкаркасне крісло в історії. На рік раніше в Італії з'явилася ще одна модель, яка мала назву «Sea Urchin» — «Морський Їжак», та мала кілька суттєвих недоліків. Основний: вона не тримала форми за рахунок матеріалу — натуральної шкіри. Друга причина комерційної невдачі «Морського Їжака» − основними поціновувачами безкаркасних меблів були представники руху хіпі, які через свої переконання не сприймали вироби з натуральної шкіри. Модель Сакко натомість була створена з текстилю, котрий на той час був італійською національною промисловою гордістю та не зачіпав погляди захисників природи[3].

Із розвитком кіноіндустрії та телебачення безкаркасні крісла стали невід'ємним атрибутом будь-якого знімального майданчика чи студії. Вони легкі в транспортуванні, їх неможливо зламати чи травмуватися. Крісла-мішки гармоніювали з юною індустрією завдяки новаторському зовнішньому вигляду. На той час на текстильну основу почали шити шкіряні чохли. Завдяки широкому вибору моделей, тканин та кольорів, сфера використання крісел-мішків значно розширилася: кіно, телебачення, офіси, коворкінги, кафе, ресторани, галереї, спортивні заклади, і, звісно ж, приватні квартири та заміське житло.

У 2002 році лідерство на світовому ринку захопила фінська компанія Fatboy Jukka Setala, яка перша почала наповнювати безкаркасні крісла гранулами полістиролу в сучасному їх вигляді, а не традиційною сумішшю з ПВХ[6]. На українському ринку найбільшим гравцем станом на 2014 рік є компанія Poparada (20-25 % ринку за даними видання Forbs UA, 2014 рік)[7]. Poparada − українська компанія, яка однією з перших почала виготовляти крісла-мішки в нашій країні, і зараз представлена також на європейських ринках.

Зараз в Україні працює велика кількість компаній, які виготовляють якісні безкаркасні меблі:

Сучасний вигляд[ред. | ред. код]

Чохол[ред. | ред. код]

Крісло-мішок має зовнішній чохол. Для зовнішнього чохла можуть використовуватися різноманітні тканини, але найчастіше − це оксфорд[ru], штучна шкіра, флок та інші. Для моделей, що не мають чітко окресленої форми, деякі компанії виготовляють також внутрішній (технічний) чохол. Технічний чохол фактично є контейнером для наповнювача, підтримує його форму та не дає кулькам пінополістиролу розлітатися в різні боки. Внутрішній чохол найчастіше виготовлюється з спанбонду або флізеліну.

Наповнювач[ред. | ред. код]

У сучасному виробництві найчастіше використовують гранули пінополістиролу, завдяки його фізичним властивостям: м'якості, легкості, гігієнічності. Цей матеріал зробив справжню революцію у світі крісел-мішків. Раніше їх наповнення було вкрай різноманітним: квасоля, папір або навіть гречане лушпиння. Полістирол не містить речовин, що живлять мікроорганізми, а тому не піддається руйнівній дії гризунів, плісняви, грибків і бактерій. Деякі виробники змішують полістирол з дробленим поролоном або холлофайбером, що надає виробам пружності, збільшує час усадки пінополістиролу.

Обов'язково треба приділи увагу розміру кульок пінополістіролу при купівлі крісла. Чим більше розмір кульок, тим гіршої якості буде наповнювач. Найоптимальніший розмір кульок 2-3 мм.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Однією з найпопулярніших та найперших моделей була крісло-груша.

Але завдяки нестандартним дизайнерським рішенням зараз на українському ринку є безліч моделей:

  • Подушка,
  • Комфорт,
  • М'яч,
  • Груша,
  • Диван,
  • Кабанчик,
  • Квітка,
  • BOSS,
  • Пуфи прямокутні, циліндричні,
  • Пуф-пташка.

Останнім часом з'явилося багато підвидів безкаркасних меблів окрім крісел та диванів:

  • Столик,
  • Мат-ПАЗЛ,
  • ІКрісло — підставка для гаджетів та аксесуарів,
  • Місце для домашнього улюбленця.

Умовно модельний ряд за призначенням можна поділити на три категорії:

lounge (відпочинок), workspace (робоча зона) та kid's (дитячі меблі).

За розмірами крісла-мішки поділяються на три підвиди: L (великі), M (середні) та S (маленькі).

Догляд[ред. | ред. код]

Побутовий догляд за безкаркасними меблями потребує значно менше сил та часу, ніж догляд за звичайними м'якими каркасними меблями. Особливо це стосується моделей, що мають знімний верхній чохол. Його легко зняти і випрати в пральній машині, вручну чи у хімчистці — залежно від тканини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jump up^ «Definition of beanbag in English». Oxford Dictionary. Retrieved 10 January 2014.
  2. Jump up^ «English definition of „beanbag“». Cambridge Dictionary. Retrieved 10 January 2014.
  3. а б Jump up to: a b c d e f Raizman, David (2010). «Part V: Humanism and Luxury: International Modernism and Mass Culture after Word War II (1945—1960)». In May, Susie. History of Modern Design Second Edition. Laurence King Publishing. pp. 256—306. ISBN 978-1-85669-694-4.
  4. Vitra Design Museum. «Sacco». Retrieved 25 September 2014
  5. Jump up^ Griffiths, Sally (2 June 2009). «How to bag a beanbag chair». The Guardian. Retrieved 10 January 2014
  6. Jump up to: a b Fatboy (2002). «Fatboy original». Fatboy. Retrieved 16 October 2014
  7. http://forbes.ua/ua/magazine/forbes/1361508-myake-misce poparada.com.ua

Посилання[ред. | ред. код]