Крістіан Аманпур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Крістіан Аманпур
Christiane Amanpour
Christiane Amanpour at the 2009 Tribeca Film Festival.jpg
Народилася 12 січня 1958(1958-01-12) (60 років)
Лондон, Велика Британія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Проживання Лондон, Велика Британія Велика Британія
Діяльність журналіст
Відома журналіст Сі-Ен-Ен
Alma mater  • Воєнний коледж армії США
 • University of Rhode Island[d]
 • New Hall School[d]
Заклад CNN International
Членство Американська академія мистецтв і наук
Конфесія католицизм
Чоловік Джеймс Рубін
Діти Даріус Джон Рубін
Нагороди

Крістіа́н Аманпу́р (фарсі: کریستیان امانپور) (народилася 12 січня 1958 р.) — одна з провідних журналістів та головний міжнародний кореспондент телекомпанії Сі-Ен-Ен.

Біографія[ред.ред. код]

Крістіан народилася в Лондоні в християнській родині іранського батька та англійської матері. Незадовго після народження Крістіан та її сестри Лізи, її батько Мухамед переїхав з сім'єю до Ірану, де він отримав провідне місце в державній авіакомпанії. Сім'я мала добрі стосунки з шахом Ірану і після Ісламської Революції у 1979 р. мусила тікати з країни. Коли дівчині було 11 років Крістіну відправили на навчання до однієї з провідних католицьких шкіл Англії.

Після закінчення школи вона продовжила навчання в США, де вивчала журналізм в Університеті Род-Айленда. Ще в студентські роки завдяки екзотичній британській вимові Крістіан почала працювати на одній з місцевих радіостанцій. У 1983 р. вона закінчила факультет журналістики з відзнакою і зразу отримала роботу в одному з філіалів телекомпанії Ен-Бі-Сі.

Журналістська діяльність[ред.ред. код]

Серйозна журналістська діяльність Аманпур почалася, коли її у 1983 р. взяли на роботу у Сі-Ен-Ен. Вже в 1989 р. її перше призначення було в Німеччині, де вона почала вести репортажі про демократичні зміни в центральній та східній Європі. Найбільшої популярності вона здобула під час війни у Перській затоці та війни у Кувейті у 1990 р. Після цього, її наступні репортажі були з колишньої Югославії, а саме війні в Сараєво. Саме в цей час її репортажі піддавалися гострій критиці за однобокість та анти-сербську направленість. Її відповідь на критику стала доволі відомою:

« Бувають випадки, коли ти просто не можеш залишатися нейтральним, оскільки нейтралітет в цьому випадку -- форма співучасті. Об'єктивність не означає, що ти повинен відноситися однаково до всіх сторін, вона означає, що кожній стороні треба дати слово. »

Незважаючи на критику у 1993 р. вона отримала одну з престижних журналістських нагород — «Приз Пібоді». З 1996 по 2005 вона також працювала в компанії Сі-Бі-Ес, де вона готувала репортажі для відомої телепрограми «60-хвилин». За ці репортажі вона отримала ще один «Приз Пібоді» у 1998 р.

З 2005 р. вона почала працювати у Лондонському бюро Сі-Ен-Ен і часто вела репортажі з гарячих точок світу і брала інтерв'ю у багатьох відомих особистостей, таких, як Ясер Арафат, Махмуд Ахмадінежад. В червні 2007 р. Королева Єлизавета ІІ нагородила Крістіан Аманпур званням командора Ордену Британської імперії за її внесок в жураналістику. В серпні 2007 р. вийшла її документальна трилогія про роль релігії в житті багатьох країн — «Воїни богів».

У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії[1].

Джерела[ред.ред. код]


  1. Письменники Рушді, Франзен і Етвуд просять Путіна відпустити Сенцова // BBC, 07.06.2018