Крістіан де Вет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крістіан де Вет
Christiaan De Wet - Project Gutenberg eText 16462.jpg
Народився 7 жовтня 1854(1854-10-07)[1]
Smithfield, Free State[d], Mohokare Local Municipality[d], Xhariep District Municipality[d], Вільна держава, ПАР
Помер 3 лютого 1922(1922-02-03)[1] (67 років)
Dewetsdorp[d], Naledi Local Municipality[d], Вільна держава, ПАР
Громадянство (підданство) Flag of the Orange Free State.svg Оранжева республіка
Flag of South Africa (1928-1994).svg Південно-Африканський Союз
Діяльність політик
Alma mater Лейденський університет
Партія Національна партія (ПАР)
Діти Colin Fraser Steyn[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Крістіан Рудольф де Вет (афр. Christiaan Rudolf De Wet) (* 7 жовтня 1854, ферма Лііувкоп поблизу Смітфілда, Республіка Оранжева — † 3 лютого 1922) — бурський генерал часів Другої англо-бурської війни.

Ранні роки[ред.ред. код]

Він виріс на фермі свого батька Нювеяаарсфонтайн поблизу Деветсдорпа. Він одружився у віці 19 років з Корнелією Маргаретою Крюгер, і разом вони прожили 16 років.

Після анексії Трансваалю Великою Британією у 1877 році, переїхав у район Фредефорт, що в Республіці Оранжева, а потім — до Копіс, що поблизу Велтефрадена. Потім в Міннеаполісі в районі Гейдельберга, Трансвааль. Згодом оселився у Ріітфонтайні, в дистрикті Гейдельберг (Трансвааль).

Перша англо-бурська війна[ред.ред. код]

Коли почалася Перша англо-бурська війна у 1880 році де Вету було 27 років. Він воював у Гейдельберському полку на чолі з Слахом фан Лайнхснеком і брав участь у битвах. Він показав свою хоробрість на Іногого і під час штурму Маджуби на початку 1881 року. Після війни і відновлення незалежності Трансваалю, він отримав звання польового корнета (Veldkornet) (бурське старше військове звання, тотожне полковнику). У 1882 році його родина переїхала на ферму Сойкербоскоп, що в дистрикті Лейденбург. У 1885 році він став членом Трансваальського парламенту — Фольксрааду. Проте він був присутній тільки на одній сесії, оскільки його сім'я вкотре переїхала на нове місце проживання у Республіку Трансвааль. У 1889 році він обирається у Фольксраад цієї республіки.

Друга англо-бурська війна[ред.ред. код]

Коли розпочалася Друга англо-бурська війна, де Вету було 45 років. 2 жовтня 1899 року, Крістіана де Вета та його старшого сина, Коті, як звичайних громадян, було призвано Гейльбронський загін. Сини де Вета, Ізак і Крістіан зголосилися на війну як добровольці. І так сталося, що всі четверо потрапили до коменданта Лукаса Стіінкампа. Він брав участь у перших битвах англо-бурської війни 1899 року в Наталі як комендант, а пізніше як генерал. Пізніше він приєднався до полку на чолі з Пієтом Кроньє, що воював на Заході.

У 1900 році бури поступово почали зазнавати поразок на всіх фронтах. Саме з цього часу Крістіан де Вет став все більше і більше розглядатися як найважливіший бурський лідер у партизанській війні. Він став легендою партизанських нападів на південному сході країни.

Мирні переговори[ред.ред. код]

15 травня 1902 р. 60 бурських делегатів зібралися, щоб обговорити умови британців щодо миру. Де Вет брав активну участь у мирних переговорах 1902 року, недовгий час (з 29 по 31 травня) у ролі виконувача обов'язків президента Республіки Оранжева, коли президент Стейн був змушений покинути переговори у зв'язку з хворобою. Він був одним із тих, хто підписав договір у Фіріініхіні.

Після війни[ред.ред. код]

Після закінчення війни Де Вет разом з Ботою і Де ла Райем здійснив європейське турне для збору коштів на відновлення розорених бурських господарств. Пізніше написав свої мемуари «Три роки війни». Книга мала значний успіх і пізніше була перекладена на 6 мов. Після свого повернення на Батьківщину розпочав боротьбу за надання Республіці Оранжева права на самоуправління. У 1906 році ця боротьба увінчалася успіхом. У 1907 році був обраним мером міста Фредефорта і призначений міністром сільського господарства.

Він був делегатом Національного конвенту протягом 1908-09 рр., де брав активну участь в обговоренні проекту нової конституції для Південно-Африканського Союзу. Після створення Південно-Африканського Союзу Крістіан Де Вет пішов з політики. Де Вет був одним із лідерів повстання у Марітці, яке спалахнуло у 1914 році в знак протесту проти участі бурських загонів проти німців. Повстання було придушене його колишнім соратником — Ботою. Де Вет обійшовся порівняно легким покаранням — 6-річним ув'язненням і штрафом у розмірі 2000 фунтів стерлінгів. Після шести місяців у в'язниці він був помилуваний і звільнений. Незабаром після свого звільнення він продав ферму Аланвале і переїхав жити біля Еденбурга, що у Вільній Країні.

Смерть[ред.ред. код]

Він помер 3 лютого 1922 р. Державний похорон відбувся у Блумфонтайні. Де Вет був похований поруч з президентом Стейном і Емілі Гобгаус біля підніжжя меморіалу в пам'ять жінок і дітей, які загинули в британських концентраційних таборах під час Другої англо-бурської війни.

На соту річницю народження героя англо-бурської війни у 1954 році, у Блумфонтайні була споруджена кінна статуя присвячена Де Вету.

Джерела[ред.ред. код]

d:Track:Q29861311