Крістіан Ґотлоб Нефе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістіан Ґотлоб Нефе
Christian Gottlob Neefe's Portrait.jpg
Народився 5 лютого 1748(1748-02-05)[1][2][…]
Хемніц, Q1366141?, Саксонія, Священна Римська імперія
Помер 26 січня 1798(1798-01-26)[1][2] (49 років)
Дессау, Anhalt-Dessau[d], Священна Римська імперія
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність композитор, диригент, органіст
Вчителі Johann Adam Hiller[d]
Відомі учні Людвіг ван Бетховен[4]
Членство Ілюмінати
Жанр опера
 Крістіан Ґотлоб Нефе
Крістіан Ґотлоб Нефе

Крістіан Ґо́тлоб Не́фе (нім. Christian Gottlob Neefe) — німецький композитор, диригент, органіст та естетик.

Біографія[ред. | ред. код]

Нефе народився 5 лютого 1748 року в Хемніці. Музики навчався в Лейпцигу під керівництвом В. О. Хіллера. Там само вивчав право в 1769-1771 роках. З 1776 року був диригентом оперної трупи Зейлера, разом з трупою здійснив поїздки в ряд німецьких міст.[5] Також був диригентом театральних труп у Саксонії, Рейнсько-Майнської області, Боннському курфюрстському Національному театрі та близько 1780 року в трупі Гроссмана в Бонні. Проте скрізь робота не приносила йому багато грошей, і йому доводилося жити в злиднях[6].

У 1796 році Нефе влаштувався в Дессау, де став музичним директором театральної трупи. Тут його матеріальний стан трохи покращився. У Бонні Нефе був учителем Людвіга ван Бетховена (навчав грі на фортепіано, органі і композиції). Нефе оцінив талант Бетховена і відіграв важливу роль у його подальшому музичному розвитку.[5][6] Він першим письмово сповістив про Бетховена (1783).[7]

Нефе помер в 1798 році в Дессау. Незабаром після його смерті Ф. Рохліцем опублікував його автобіографію (Лейпциг, 1798-1799).

Творчість[ред. | ред. код]

Нефе активно відстоював ідеї просвітництва.[6] З творів Нефе найбільш відомі зингшпілі, в тому числі «Аптека» (Берлін, 1771), «Райок Амура» (Кенігсберг, 1772) та ін. Складав опери (наприклад, «Адельхайд фон Вельтхайм», Франкфурт-на-Майні, 1780), оперети, вокальні твори (оди Клопштока з мелодіями, 1776; «Путівник для любителів співу і фортепіано», 1780), п'єси для фортепіано.

Також Нефе належать монодрама «Софонісба» (Лейпциг, 1782), концерт для фортепіано з оркестром (1782), фантазія для чембало (1797), 6 фортепіанних сонат із супроводом скрипки (1776) і т. д.

Перекладав німецькою мовою оперні лібрето з французької та італійської. Нефе написав клавірні перекладання партитур опер Вольфганга Амадея Моцарта.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118586777 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. The European Piano Method, Volume 2, 3rd edition — 1998. — S. 29. — ISBN 978-3-7957-5003-9
  5. а б Нефе, Кристиан Готлоб. Архів оригіналу за 2012-07-09. Процитовано 2011-1-2. 
  6. а б в г Гл. ред. Ю. В. Келдыш. {{{Заголовок}}}. — Т. 3.
  7. Нефе, Кристиан Готлоб. Карточка личности. Архів оригіналу за 2012-07-09. Процитовано 2011-1-2. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ю. В. Келдыш. Музыкальная энциклопедия. — М : "Советская энциклопедия", 1976. — Т. 3. — С. 967-968.