Крісті Блатчфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крісті Блатчфорд
англ. Christie Blatchford
Народилася 20 травня 1951(1951-05-20)
Руен-Норанда, Абітібі-Теміскамінг, Квебек, Канада
Померла 12 лютого 2020(2020-02-12)[1] (68 років)
Торонто, Канада
·рак легень
Країна  Канада
Діяльність колумністка, журналістка
Alma mater Метрополійний університет Торонто і North Toronto Collegiate Instituted
Знання мов англійська
Нагороди

Крісті Блатчфорд (англ. Christie Blatchford; 20 травня 1951, Руен-Норанда, Абітібі-Теміскамінґ, Квебек, Канада — 12 лютого 2020, Торонто, Канада) — канадська військова кореспондентка, газетна оглядачка, телеведуча та мемуаристка.

Блетчфорд була першою жінкою-колумністом у Канаді, яка писала про спорт у 1975-1977 роках. За свою 48-річну кар'єру вона працювала у всіх чотирьох газетах Торонто, отримавши Національну газетну премію 1999 року за написання колонок. У 2019 році її було включено до Зали слави канадських новин. Її книга "П'ятнадцять днів: Історії хоробрості, дружби, життя і смерті зсередини нової канадської армії" також отримала Літературну премію генерал-губернатора в нон-фікшн 2008 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 20 травня 1951 року в місті Руен-Норанда у Квебеку[2]. Згодом сім'я переїхала у Торонто[3].

Крісті Блатчфорд закінчила Колегіальний інститут Північного Торонто у 1970 році, та Школу журналістики Раєрсонського університету в 1973 році. Під час навчання дописувала в університетську газету «The Ryersonian»[4].

Після університету працювала спортивною оглядачкою щоденної канадської газети «The Globe and Mail» з 1973 по 1977 рік.

З 1977 по 1982 рік працювала в одній з найбільших щоденних канадських газет «Toronto Star».

У 1982 році перейшла працювати у газету «National Post»[5].

З 2003 по 2011 рік Крісті Блатчфорд знову працювата колумністкою у газеті «The Globe and Mail».

У 2006—2007 роках Блатчфорд здійснила чотири поїздки в Афганістан, де висвітлювала роль Канади у війні в Афганістані[6]. На основі цих матеріалів у 2008 році опублікувала книгу «Fifteen Days: Stories of Bravery, Friendship, Life and Death from Inside the New Canadian Army».

У статті в інтернет-газеті National Post від 22 серпня 2011 року вона розкритикувала потік підтримки, викликаний смертю федерального лідера НДП і лідера опозиції в парламенті Канади Джека Лейтона, назвавши це "публічним спектаклем", і згадавши про "канонізацію" Лейтона. Це викликало обурення самої Блетчфорд. Коментар Блетчфорд щодо самогубства Рехте Парсонс у 2013 році також призвів до того, що батько Парсонс звинуватив Блетчфорд у тому, що вона звинувачує жертву.[7]

У червні 2018 року Блетчфорд сказав про субсидування преси: "Не дай Боже, щоб Оттава також почала субсидувати газети. Як журналіста, мене від цієї думки пересмикує".[8]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2008 — Премія генерал-губернатора за книгу «Fifteen Days: Stories of Bravery, Friendship, Life and Death from Inside the New Canadian Army»[9]
  • 1999 — «National Newspaper Awards»

Хвороба і смерть[ред. | ред. код]

Після того, як Блетчфорд довелося перервати свою роботу з висвітлення федеральної виборчої кампанії 2019 року через ниючий біль у м'язах, у листопаді 2019 року їй діагностували рак легенів, який, як виявилося, дав метастази в кістки хребта і стегна на момент виявлення. Того ж місяця Блетчфорд була включена до Зали слави канадських новин, але не змогла бути присутньою на церемонії.[10][11]

Вона взяла відпустку для написання своєї колонки і звернулася за лікуванням до Онкологічного центру принцеси Маргарет, де пройшла кількамісячний курс операцій, променевої терапії, хіміотерапії та імунотерапії.[10][12] 12 лютого 2020 року вона померла в Торонто.[13]

Доробок[ред. | ред. код]

Нехудожня література[ред. | ред. код]

Гумор
  • Spectator Sports (1986)
  • Close Encounters (1988)
Репортажі
  • Fifteen Days: Stories of Bravery, Friendship, Life and Death from Inside the New Canadian Army (2007)
  • The Black Hand: The Bloody Rise and Redemption of «Boxer» Enriquez, a Mexican Mob Killer (2008)
  • Helpless: Caledonia's Nightmare of Fear and Anarchy, and How the Law Failed All of Us (2010)
  • Life Sentence: Stories From Four Decades of Court Reporting — Or, How I Fell Out of Love with the Canadian Justice System (2016)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Iconic Canadian journalist Christie Blatchford dies at age 68
  2. ↑ Coulter, Diana (spring 1984). «Blatchford Behind the Byline: When it comes to the real Christie Blatchford, reading is not believing [Архівовано 2012-03-27 у Wayback Machine.]», Ryerson Review of Journalism(англ.)
  3. ↑ Blatchford Behind the Byline :: Ryerson Review of Journalism :: The Ryerson School of Journalism. Rrj.ca. 20 травня 1951. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13.02.2019.(англ.)
  4. ↑ Foundation News (PDF). North Toronto Collegiate alumni newsletter. Архів оригіналу (PDF) за 15 серпня 2016. Процитовано 13 лютого 2019.
  5. ↑ (June 1, 2011). «Journalist Christie Blatchford leaves Globe and Mail for Postmedia [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.]», «Toronto Star»(англ.)
  6. ↑ Blatchford, Christie (June 25, 2011). «Christie Blatchford: Surrounded by our troops, I've never felt so alive [Архівовано 2012-07-18 у Archive.is]», National Post(англ.)
  7. ↑ National Post. nationalpost (en-CA) . Процитовано 4 лютого 2023.
  8. ↑ Christie Blatchford: Mainstream media is starving — but certainly not the CBC. nationalpost (en-CA) . Процитовано 4 лютого 2023.
  9. ↑ (June 1, 2011). «News veteran Christie Blatchford joins Postmedia [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.]», CBC News(англ.)
  10. ↑ а б Houpt, Simon (12 лютого 2020). Veteran journalist Christie Blatchford was known for her work ethic and wit. The Globe and Mail (en-CA) . Процитовано 12 лютого 2023.
  11. ↑ Iconic Canadian journalist Christie Blatchford dies at age 68. torontosun (en-CA) . Процитовано 12 лютого 2023.
  12. ↑ Truth always, no matter the consequences: Christie Blatchford and Lorrie Goldstein enter news hall of fame. nationalpost (en-CA) . Процитовано 12 лютого 2023.
  13. ↑ Dead at 68: Christie Blatchford was a tenacious voice for victims, a thorn to the smug. nationalpost (en-CA) . Процитовано 12 лютого 2023.
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крісті_Блатчфорд&oldid=40423220