Кріш'яніс Каріньш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кріш'яніс Каріньш
латис. Arturs Krišjānis Kariņš
Кріш'яніс Каріньш
Кріш'яніс Каріньш
Прем'єр-міністр Латвії
23 січня 2019 — 15 вересня 2023
Президент Раймондс Вейоніс
Егілс Левітс
Едгарс Рінкевичс
Попередник Маріс Кучінскіс
Наступник Евіка Сіліня
Міністр закордонних справ Латвії
(в.о. 8 липня — 15 вересня 2023)
15 вересня 2023 — 10 квітня 2024
Прем'єр-міністр Сам
Евіка Сіліня
Попередник Едгарс Рінкевичс
Наступник Евіка Сіліня (в. о.)
Байба Браже
Депутат Європейського парламенту від Латвії
14 липня 2009 — 23 січня 2019
Міністр економіки
2 грудня 2004 — 7 квітня 2006
Прем'єр-міністр Айгар Калвітіс
Попередник Юріюс Луянс
Наступник Айгарс Штокенбергс
Народився 13 грудня 1964(1964-12-13)[1] (59 років)
Вілмінгтон, Делавер, США
Відомий як політик, підприємець
Країна США і Латвія
Alma mater Пенсільванський університет (1996) і Сент-Джонс коледжd (1986)
Політична партія Єдність
Релігія лютеранство
Нагороди
орден Хреста землі Марії орден «За заслуги» I ступеня
Підпис
karins.lv
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Артурс Кріш'яніс Каріньш (латис. Arturs Krišjānis Kariņš; нар. 13 грудня 1964, Вілмінгтон, Делавер, США) — колишній міністр закордонних справ Латвії[2], колишній прем'єр-міністр Латвії, депутат Європейського парламенту (фракція Європейської народної партії) від 2009 до 2019 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї латвійських американців. Проходив навчання в Сент-Джонс коледжі в Аннаполісі, вивчав лінгвістику в Пенсильванському університеті. Незабаром він переїхав до Латвії, де заснував компанію «Lāču ledus», виробника і дистриб'ютора льоду і заморожених продуктів.

Каріньш був одним із засновників партії «Новий час» 2002 року та був обраний до Сейму в жовтні того ж року. Був головою парламентської фракції «Новий час» з 2002 до 2004 року й міністром економіки в уряді Айгара Калвітіса з грудня 2004 року до квітня 2006 року. У березні 2007 року став одним із двох співлідерів «Нового часу» (разом із Ейнаром Репше).

Кандидат від партії «Єдність» на пост прем'єр-міністра на виборах 2018 року. 7 січня 2019 року президент Латвії доручив йому сформувати наступний уряд.

16 березня 2023 року, під час повномасштабного вторгнення РФ до України, Артурс відвідав Київ, підтвердивши підтримку України[3].

Оголосив про плани 10 квітня 2024 року покинути пост глави МЗС Латвії[4].

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має чотирьох дітей.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Маріїнський Орден Хреста 2 класу (2005)[5].
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 28 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ Дмитро Кулеба зустрівся з міністром закордонних справ Латвії Кріш'янісом Каріньшeм
  3. ↑ Прем'єр Латвії прибув до Києва. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 березня 2023.
  4. ↑ Глава МЗС Латвії йде у відставку. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 квітня 2024.
  5. ↑ Estonian State Decorations. President.ee. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  6. ↑ Указ Президента України від 28 грудня 2023 року № 860/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Республіка (1918—1940)
Карліс Улманіс (1918—1919, 1919—1919, 1919—1920, 1920—1921) · Зіґфрід Меєровіц (1921—1923) · Яніс Паулюкс (1923—1923) · Зіґфрід Меєровіц (1923—1924) · Волдемарс Замуелс (1924) · Хуго Целміньш (1924—1925) · Карліс Улманіс (1925—1926) · Артурс Алберінгс (1926—1926) · Мардєрс Скуєньекс (1926—1928) · Петеріс Юрашевскіс (1928—1928) · Хуго Целміньш (1928—1931) · Карліс Улманіс (1931—1931) · Мардєрс Скуєньекс (1931—1933) · Адолфс Бльодніекс (1933—1934) · Карліс Улманіс (1934—1934, 1934—1940) · Аугустс Кірхенштейнс (1940—1940)
Голова Виконавчого комітету Латвії
Голова Радянського уряду Латвії
1940—1990 (Латвійської РСР)
Віліс Лацис (1940—1959) · Яніс Пейве (1959—1962) · Віталій Рубен (1962—1970) · Юрій Рубен (1970—1988) · Вілніс Едвінс Бресіс (1988—1990)
1941—1944 (німецька окупація)
Республіка (з 1990)
Європейський Союз Європейського Союзу (Жозеп Боррель)
Австрія Австрії (Александер Шалленберг) • Албанія Албанії (Ольта Джачка) • Андорра Андорри (Марія Убах Фонт) • Бельгія Бельгії (Аджа Лябіб) • Білорусь Білорусі (Сергій Алейник) • Болгарія Болгарії (Марія Габрієл) • Боснія і Герцеговина Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикан Ватикану (Пол Річард Галлахер) • Велика Британія Великої Британії (Девід Кемерон) • Греція Греції (Георгос Герапетрітіс) • Данія Данії (Ларс Люкке Расмуссен) • Естонія Естонії (Маргус Тсахкна) • Ірландія Ірландії (Міхал Мартін) • Ісландія Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) • Іспанія Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) • Італія Італії (Антоніо Таяні) • Латвія Латвії (Байба Браже) • Литва Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) • Ліхтенштейн Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) • Люксембург Люксембургу (Жан Ассельборн) • Мальта Мальти (Єн Борґ) • Молдова Молдови (Ніку Попеску) • Монако Монако (Ізабель Берро) • Нідерланди Нідерландів (Вопке Гукстра) • Німеччина Німеччини (Анналена Бербок) • Норвегія Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) • Північна Македонія Північної Македонії (Буяр Османі) • Польща Польщі (Радослав Сікорський) • Португалія Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) • Росія Росії (Сергій Лавров) • Румунія Румунії (Лумініца Одобеску) • Сан-Марино Сан-Марино (Лука Беккарі) • Сербія Сербії (Івиця Дачич) • Словаччина Словаччини (Юрай Бланар) • Словенія Словенії (Таня Файон) • Угорщина Угорщини (Петер Сіярто) • Україна України (Дмитро Кулеба) • Фінляндія Фінляндії (Еліна Валтонен) • Франція Франції (Стефан Сежурне) • Хорватія Хорватії (Гордан Грлич Радман) • Чехія Чехії (Ян Ліпавський) • Чорногорія Чорногорії (Ранко Кривокапич) • Швейцарія Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) • Швеція Швеції (Тобіас Більстрем)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кріш%27яніс_Каріньш&oldid=42338841