Ксав'є Даркос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ксав'є Даркос
Народився 14 липня 1947(1947-07-14)[1][2][3] (76 років)
Лімож
Країна  Франція[3]
Діяльність член парламенту, вчитель, Inspector general of the Éducation nationale, політик, викладач університету
Alma mater Університет Бордо III[4], Cité scolaire Bertran-de-Bornd і University of Reimsd[5]
Науковий ступінь доктор філософії[d][5] (1995) і доктор філософії[d][4] (1981)
Науковий керівник Jean-Pierre Néraudaud[6][5] і Lucienne Deschampsd[4]
Вчителі Jean-Pierre Néraudaud[6]
Знання мов французька[3]
Заклад Університет Париж IV[3]
Членство Французька академія і Академія моральних і політичних наук[7]
Посада mayor of Périgueuxd, депутат регіональної радиd, Senator of the French Fifth Republicd[8], президент[9], декан[10], президент[11], Perpetual Secretary of the Academy of Moral and Political Sciencesd[12], Minister of National Educationd, Minister of National Educationd, канцлер[13], mayor of Périgueuxd і seat 40 of the Académie françaised
Партія Союз за Народний Рух і Об'єднання на підтримку республіки
У шлюбі з Laure Darcosd
Нагороди

Ксав'є Даркос (14 липня 1947(1947-07-14), Лімож) — французький латиніст, державний службовець, історик, дипломат та політик. Член Французької академії з 2013 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1947 року в Ліможі. Агреже з класичної літератури, доктор гуманітарних наук, професор, а з 1992 року — генеральний інспектор національної освіти. Член Союзу за народний рух, з 1989 по 1997 рік — помічник мера Періге, у 1997—2002 роках — мер Періге, потім до 2005 — перший помічник мера, а в 2005—2008 роках — знову мер[14] .

У 1968 році почав викладацьку кар'єру в Періге, продовжив її з 1982 по 1987 рік в ліцеї Мішеля Монтеня в Бордо[fr] , потім до 1992 року працював у паризькому ліцеї Людовіка Великого.

З 27 вересня 1998 по 7 червня 2002 — сенатор Франції від департаменту Дордонь[15] .

У 2002—2004 роках обіймав посаду міністра-делегата шкільної освіти у першому та другому урядах Раффарена.

У 2004—2005 роках — міністр-делегат міжнародного співробітництва, розвитку та франкофонії в третьому кабінеті Раффарена.

У 2007—2009 роках був міністром національної освіти у першому та другому урядах Франсуа Фійона.

23 червня 2009 року в ході кадрових перестановок у другому кабінеті Фійона переміщений у крісло міністра праці[16] .

23 березня 2010 року вийшов з уряду після важкої поразки на регіональних виборах в Аквітані (очолюваний ним список отримав підтримку 28,01 % виборців, а перемогу отримав блок чинного голови регіональної ради соціаліста Алена Руссе з результатом 56,34 %)[17] .

10 червня 2010 року очолив Французький інститут із завданням просування французької культури за кордоном[18] .

13 червня 2013 року обраний до Французької академії, дезайняв крісло, що залишалося вакантним після смерті П'єра-Жана Ремі[fr][19] .

12 грудня 2017 року обраний канцлером Інституту Франції[20], а 1 січня 2018 року обійняв цю посаду.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Candide, Hachette, 1989
  • Zadig, Hachette, 1990
  • Phèdre, Hachette, 1991
  • Visiter Périgueux, Sud-Ouest, 2000
  • L'Orgue de l'église de la Cité, Périgueux, Éditions Fanlac, 1989
  • Histoire de la littérature française, Hachette, 1992 (nombreuses rééd., 20e en 2011)
  • Prosper Mérimée, Flammarion, 1998 (Премія Французького телебачення[fr] 1998), ISBN 978-2-0806-7276-6
  • L'Art d'apprendre à ignorer, Plon, 2000, ISBN 2-259-19349-8
  • Mérimée, amateur et prophète, Connaissance des Arts, 2003
  • Lettre à tous ceux qui aiment l'école, avec L. Ferry et C. Haigneré, editions Odile Jacob, 2003
  • Mérimée, La Table ronde, 2004, ISBN 2710326663
  • Deux voix pour une école, avec Philippe Meirieu, Desclée de Brouwer, 2003 ; rééd. 2007, ISBN 9-782220-053707
  • L'École de Jules Ferry (1880—1905), Hachette, 2005 (Премія Луї Повелса[fr] 2006), ISBN 9-782012-357204
  • Peut-on faire confiance aux historiens ?, en coll., PUF, 2006
  • L'État et les Églises, editions Odile Jacob, 2006, ISBN 2-7381-1817-8
  • Tacite: ses vérités sont les nôtres, Plon, 2007, ISBN 978-2-259-20261-9
  • Bruno Neveu (1936—2004), Institut de France, 2007
  • La escuela republicana en Francia, Prensas universitarias de Zaragoza, 2008, ISBN 978-84-92521-38-8
  • René Haby par lui-meme, en coll., INRP, 2009,, ISBN 2-7342-1100-9
  • L'école forme-t-elle encore des citoyens ?, avec Aurélie Filippetti, Forum Libération de Grenoble, sur CD audio chez Frémeaux & Associés, 2008
  • Peut-on améliorer l'école sans dépenser plus ?, avec Vincent Peillon, Magnard, 2009, ISBN 978-2210747852
  • Ovide et la mort, Presses universitaires de France, Coll. " Hors collection «, 2009, ISBN 978-2-13-057818-5
  • Une anthologie historique de la poésie française, Presses universitaires de France, coll. „Hors collection“, 2010, ISBN 978-2-13-058506-0
  • Dictionnaire amoureux de la Rome antique, Plon, 2011, ISBN 978-2-2592-1245-8
  • La Poésie française, Eyrolles, coll. » Mes passions ", 2012, ISBN 978-2-212-55533-2
  • Histoire de la littérature française, Hachette, 2013, ISBN 978-2-01-160932-8
  • Oscar a toujours raison, Plon, 2013, ISBN 978-2-259-21069-0
  • Auguste et son siècle, Artlys, 2014,, ISBN 978-2-85495-578-1
  • Jean-Pierre Angrémy, dit Pierre-Jean Remy, Institut de France, 2015
  • Dictionnaire amoureux de l'École, Plon, 2016,, ISBN 978-2-259-227599
  • Virgile, notre vigie, Fayard, 2017,, ISBN 978-2-213-70457-9
  • Dictionnaire amoureux de la Rome antique, nouvelle version, en format poche, Perrin, coll. Tempus, 2018, ISBN 978-2-262-07696-2
  • Histoire de la littérature française, nouvelle édition complétée, actualisée et remise à jour, Hachette, 2019,, ISBN 9-782017-082637
  • Ovide. Désirer, renaître, survivre , Fayard, 2020,, ISBN 9-782213-712987

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.senat.fr/senateur/darcos_xavier98031q.html
  2. ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France Record #12051589p // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  4. ↑ а б в Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  5. ↑ а б в Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  6. ↑ а б https://www.theses.fr/1995REIML008
  7. ↑ academiesciencesmoralesetpolitiques.fr
  8. ↑ senat.fr
  9. ↑ Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  10. ↑ Le Point — Kering, 1972. — ISSN 0242-6005; 1950-7461; 2491-3677
  11. ↑ Les Échos — 2013. — ISSN 0153-4831; 1636-9653; 2270-5279
  12. ↑ academiesciencesmoralesetpolitiques.fr
  13. ↑ https://www.institutdefrance.fr/notre-organisation/
  14. ↑ Xavier Darcos - Union pour un mouvement populaire (фр.). Le Point. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  15. ↑ DARCOS Xavier (фр.). Сенат Франции. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  16. ↑ Luc Cédelle (23 червня 2009). Les "trois vies" de Xavier Darcos à l'éducation nationale (фр.). Le Monde. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  17. ↑ Anne Rovan (23 березня 2010). Xavier Darcos, le ministre sacrifié des régionales (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  18. ↑ Marie Le Douaran (10 червня 2010). Xavier Darcos ambassadeur de la culture française (фр.). L'Express. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  19. ↑ Xavier Darcos élu à l'Académie française (фр.). Les Echos. 13 червня 2013. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  20. ↑ Mohammed Aïssaoui (12 грудня 2017). Xavier Darcos devient chancelier de l'Institut de France (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 20 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]


Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ксав%27є_Даркос&oldid=38189512