Сунь Лян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Сунь Лян
孫 亮
імператор Династія У
Початок правління: 252
Кінець правління: 258
Попередник: Сунь Цюань
Наступник:Сунь Сю
Дата народження: 243
Дата смерті:260
Батько:Сунь Цюань
Мати:Пань
Імператор династії У, Сунь Лян.jpg

У цьому китайському імені прізвище (Сунь) розташоване перед особистим ім'ям.

Сунь Лян кит.трад. 孫 亮, спр. 孙 亮, піньїнь: ''Sūn Liàng'', 243-260), доросле ім'я Цзимін (кит. 子 明, піньінь: Zǐmíng) - це Династія У і її другий правитель епохи Трицарства у Китаї. Посмертного і храмового імені не мав.

Біографія[ред. | ред. код]

Сунь Лян наймолодший син засновника царства У Сунь Цюань; він народився у 243 році, коли його батькові був вже 61 рік. Першим спадкоємцем Сунь Цюаня був його син Сунь Ден, від першої дружини пані Сюй. У четвертому році періоду Чи - у [240 р] за літочисленням царства У,Сунь Ден помер. Сунь Цюань призначив спадкоємцем престолу свого другого сина Сунь Хе. Сунь Хе мав відкриту неприязнь до княжни Цзінь, і та в помсту набрихала йому перед батьком. У гніві Сунь Цюань позбавив сина спадщини. Від горя і образи Сунь Хе захворів і незабаром помер. Тоді Сунь Цюань призначив спадкоємцем свого третього сина, Сунь Ляна, народженого від пані Пань. [1]

Регентство Чжуге Ке[ред. | ред. код]

Ще до своєї смерті Сунь Цюань обрав регентом для свого сина Чжуге Ке, який зарекомендував себе у війнах проти байюе. Після смерті Сунь Цюаня Сима Ши - регент Династії Вей - здійснив три атаки проти Східного У, але війська Чжуге Ке зуміли їх відбити, завдавши противнику великих втрат, і репутація Чжуге Ке зросла ще більше. Після цього Чжуге Ке вирішив у взаємодії з царством Шу сам нанести удар по династії Вей, але зробив великий промах, змінивши мету атаки, і замість заздалегідь наміченого Шоучуня атакував добре укріплений Хефей. Війська зазнавали втрат під час важкої облоги, і були змушені відступити, коли царство Вей надіслало підкріплення. Після повернення в столицю Чжуге Ке став придушувати невдоволення і, незважаючи на понесені важкі втрати, готувати новий напад на царство Вей. Сунь Цзюнь - правнук Сунь Цзина (дядько Сунь Цюань) - організував змову, вбив Чжуге Ке і вирізав весь клан Чжуге.

Регентство Сунь Цзюня[ред. | ред. код]

Формально Сунь Цзюнь розділив владу в країні з головним міністром, але фактично, контролюючи армію, став одноосібним правителем. Звинувативши колишнього спадкоємця престолу Сунь Хе в зв'язках з Чжуге Ке, він змусив його покінчити життя самогубством. Сунь Ін (син Сунь Дена) в 254 році організував змову проти Сунь Цзюня, але змова була розкрита, а Сунь Ін - страчений. У 255 році в Шоучуне Вейських війська підняли повстання, і Сунь Цзюнь рушив їм на допомогу, але Сима Ши швидко покінчив з бунтівниками. Пізніше було розкрито ще одну змову проти Сунь Цзюня, і знову було страчено ряд вищих чиновників і аристократів, включаючи Сунь Сяоху (дочка Сунь Цюаня). У 256 році Сунь Цзюнь знову планував напасти на Вей, але захворів, і призначив замість себе регентом свого двоюрідного брата Сунь Ченя, а сам незабаром помер.

Нетривале правління[ред. | ред. код]

Генерал Люй Цзюнь, який очолював основне військове угрупування, що було спрямоване проти царства Вей, обурився тим, як Сунь Цзюнь самовільно призначив регентом Сунь Ченя, який ніяк до цього себе не проявив, і закликав Тен Іна стати регентом. Тен Ін погодився взаємодіяти з Люй Цзюєм, і Сунь Ченю довелося придушувати їх заколот військовою силою. Тен Ін і весь його клан були вирізані; Люй Цзюй покінчив життя самогубством. У 257 році Сунь Лян, якому виповнилося 14 років, почав самостійно займатися деякими важливими державними справами. Він створив особистий корпус охорони, який складався з близьких до нього за віком молодих солдатів і офіцерів; також він оскаржив деякі з рішень Сунь Ченя. Пізніше в тому ж році Вейський генерал Чжуге Данина підняв повстання проти Вейського регента Сима Чжао, і попросив допомоги у Східного У, але некомпетентні дії Сунь Ченя привели до того, що це повстання було придушене Вейськими військами.

Усунення від влади і смерть[ред. | ред. код]

Знаючи, що народ і молодий імператор незадоволені ним, Сунь Чень вирішив не повертатися в столицю. Сунь Лян організував змову з метою позбутися регента, але Сунь Чень, дізнавшись про це, оточив палац своїми військами, і змусив чиновників позбавити Сунь Ляна трону; народу було оголошено, що у імператора виявилися проблеми з психікою. На трон був зведений старший брат Сунь Ляна - Сунь Сю, а Сунь Лян отримав титул куайцзу-вана (會稽王). Сунь Сю незабаром заарештував і стратив Сунь Ченя, але наявність зміщеного імператора завжди створювало небезпеку виникнення змови з метою повернення його до влади. Тому в 260 році Сунь Сю понизив Сунь Ляна в титулі до Хоугуаньского хоу (候 官 侯), і відправив його жити в цьому наділі в провінції Фуцзянь. По дорозі Сунь Лян помер - за однією з версій він наклав на себе руки, за іншою - був отруєний.

Гробниця[ред. | ред. код]
2010 р. у місті Ежоу,провінції Хубей,виявили великі куполоподібні цегли укріплених могил, що вважаються могилою Сунь Лян.[2]

Девізи правління[ред. | ред. код]

• Цзяньсин (建興 Jiànxīng) 252-253 • Уфен (五鳳 Wǔfèng) 254-256 • Тайпин (太平 Tàipíng) 256-258

Encyclopædia Granat vol 24 ed7 191x.pdf

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) Ло Гуань-Чжун. Троецарствие: в 2 т. — Москва: «Художественная литература, 1954.
  2. 《滕胤传》“弱冠尚公主”,注引《吴书》云“权以胤故,增重公主之赐,则亦当为权女也”孙奂女或为滕胤继室
Джерела та література[ред. | ред. код]
  • Chen, Shou. Records of the Three Kingdoms (Sanguozhi).
  • Pei, Songzhi. Annotations to Records of the Three Kingdoms (Sanguozhi zhu).
  • Эпоха Троецарствия (220-280) и империя Цзинь
  • Троецарствие в Китае. Л.Н. Гумилев
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. — Київ: Либідь, 2000. — 624 с.
  • Кіндер Г., Хільгеман В. «Всесвітня історія: dtv-Atlas»:Пер. з нім. — К.:Знання-Прес, 2001.
  • Сорокин В. Ф. Чуаньци // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Сов. энцикл., 1962—1978. Т. 8: Флобер — Яшпал. — 1975.
  • Van Pelt, T. Ancient Chinese civilization / Todd Van Pelt and Rupert Matthews; illustrations by Francesca *D'Ottavi. — New York: Rosen Central, 2010. — 48 p. — P. 43. — ISBN 978-1-4042-8035-9.
  • Chen Quanli 陳全力, Hou Xinyi 侯欣一 (ed. 1988), Diwang cidian 帝王辭典 (Xi'an: Shaanxi renmin jiaoyu chubanshe), p. 56.
  • http://baike.baidu.com/item/%E5%AD%99%E4%BA%AE/8386