Кубанський козачий хор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державний академічний ордена Дружби народів Кубанський козачий хор
рос. Государственный академический ордена Дружбы народов Кубанский казачий хор
1911 рік, 100-річчя хору
1911 рік, 100-річчя хору
Основна інформація
Жанрфольклор
Роки1811 — донині
КраїнаРосія Росія
МістоКраснодар
Моваросійська, українська
ВідзнакиНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1990
kkx.ru/about/

Кубанський козачий хор у Вікісховищі
Зовнішні відеофайли
виконує
Кубанський козачий хор
«Розпрягайте хлопці коней»
«Їхав козак за Дунай»
«Ти ж мене підманула»
«Не для меня …» (рос.)
«Прощание славянки» (рос.)

Державний академічний ордена Дружби народів Кубанський козачий хор (рос. Государственный академический ордена Дружбы народов Кубанский казачий хор, 1811 — до нашого часу) — національний козачий колектив Кубані, який є найстаршим і найбільшим колективом країни. У його репертуарі — українські та російські народні пісні

Історія

[ред. | ред. код]

Хоровий колектив був заснований 14 жовтня 1811 року як «Чорноморський Військовий співочий хор». Біля його витоків стояли духовний просвітитель Кубані протоієрей Чорноморського козацького війська Кирило Росинський і регент Григорій Гречинський.

У 1861 році хор було перейменовано на Кубанський Військовий співочий хор, який, з того часу, починає давати світські концерти по області, виконуючи разом з духовними, класичні твори та народні пісні.

Кубанський військовий співочий хор, будучи загальновизнаним професійним носієм чоловічого церковного співу, довгий час лишався єдиним творчим колективом, який виконував поза відправами зразки козачого пісенного фольклору, передусім українського. Через події громадянської війни і встановлення радянської влади хор у 1920 р. перестав існувати. У 1936 р., коли влада була змушена частково відродити козацтво, діяльність хору, що отримав назву Кубанського козачого, була ненадовго (до початку війни) відновлена, а 1937 р. його перейменували на ансамбль пісні й танцю кубанських козаків. Йому дозволялося співати тільки схвалені ідеологічною цензурою твори радянських композиторів. Пізніше він на сім років знову перервав свою діяльність. Наприкінці 1960-х рр. під художнім керівництвом Сергія Чорнобая, який намагався повернути хору минуле «козаче обличчя», влада дала зрозуміти, наскільки неактуальним є відродження козацтва засобами пісенної практики. 14 жовтня 1974 р. керівником хору став Віктор Гаврилович Захарченко (1938 р. н.), уродженець ст. Дядьковська. Знаменним для колективу став 1990 рік, коли на його базі був створений Центр народної культури Кубані, діяльність якого пов'язалась не лише з хором, а й з дитячою школою народного мистецтва, факультетом традиційної культури Краснодарського державного університету культури і мистецтв[ru], фольклорним ансамблем «Криниця», благодійним фондом «Истоки», а також з відділами: науково-дослідним, редакційно-видавничим, концертно-гастрольним, іконописним та ін. 2000 р. Центр отримав нову назву: Крайова державна науково-творча установа «Кубанський козачий хор».[1]

З нагоди 200-ліття хору було названо астероїд 243204 Кубаньхорія.

Зовнішні зображення
Кубанці в НАТО

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Супрун-Яремко Н. Співає Кубанський козачий хор // Музикознавчі праці: зб. наук. пр. Рівне: видавець О. Зень, 2010. С. 548—551.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Кубанський козацький хор // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 627-628.
  • Офіційний вебсайт [Архівовано 15 вересня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Кубанський козачий хор. Шевченківський комітет. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 березня 2013.
  • Кубанський козачий хор. Концерт до 200-ліття колективу на YouTube