Куба (держава)

Kuba Куба
1625 – 1890-ті
Бакуба: історичні кордони на карті
Столиця
Мови	бушонго
Релігії	католицтво анімізм
Форма правління	монархія
н'їм король	Шиаам а Мбулу
Історія
- Засновано	1625
- Ліквідовано	1890-ті
Сьогодні є частиною	ДР Конго
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куба (держава)

Куба (Бакуба, Бушонго) (бл. 1625 —1885 роки) — державне утворення північних народів банту. Розквіт припадає на кінець XVII ст. Тривалий час зберігало незалежність з огляду на віддаленість розташування. Наприкінці XIX ст. під тиском бельгійців розпалося, частинами увійшло до Вільної держави Конго.

Історія

Основу становили 19 племен північних банту, що розмовляли мовою бушонго, а також племена пігмеїв тве. У XVI ст. монго з групи банту рушили з півночі до річки Касаї. Тут вони змішалися з західними банту — народом кете.

Близько 1625 року Шиаам а Мбулу об'єднав всі племена та прийняв титул н'їм (короля). При утворенні держави спирався на знання з королівства Конго. Розширення держави тривало до 1700 року.

В першій половині XVIII ст. Куба опинилася у внутрішньополітичній кризі внаслідок боротьби затрон та панування слабких володарів держави. Лише з панування Кото аНче у 1750-х роках починається нове піднесення. Його справу продовжив Мбо Пелиенг аНче, який провів реформи з централізації Куби.

Через ізольованість країни її тривалий час не турбували європейські торгівці та работоргівці. Зберігала мирні стосунки із сусідами. У 1880-х роках чинила спротив агентам бельгійського короля Леопольда II приєднати до вільної держави Конго. Н'їм Кото а Мбвекі а Міленг заборонив європейцям прибувати на свою територію. Першим, хто зміг потрапити до Куби був місіонер-афроамериканець Вільям Генрі Шеппард. Невдовзі тиск європейців посилився внаслідок чого держава Куба розпалася. Її окремі племена увійшли до вільної держави Конго.

Територія

Розташовувалася біля річок Санкуру, Лулуа та Касаї (провінція Західне Касаї сучасної Демократичної республіки Конго). В середині XIX ст. площа становила 100 000 км² при населенні 150 тис. осіб.

Державний устрій

Держава Куба являла собою своєрідну федерацію різних вождіств, на чолі якої стояв н'їм (володар). З огляду на спільні етнічні особливості Куба була доволі міцним утворенням. Поступово королі зосередили в руках більше влади, впроваджуючи систему служилої знаті. Втім зберігався чималий вплив племінної аристократії. З часом для своєї підтримки н'їми утворили рабську гвардію. На чолі підвладних областей стали родичі правлячого роду.

Н'їм був головою судової ради. Водночас діяли суди для кожної етнічної групи, що входила до Куби. Також існували судді за різними типами справ. У XVIII ст. впроваджено суд присяжних.

Населення

Більшість становили племена бакуба (велика група народу монго), кете, нгеенде, нденгезе, пенде, шува, вонго, п'аанг. Більшість населення розмовляло мовою лукіба. Вища знать, правитель та його родина розмовляли на секретній придворній мові ламбіль. Саме на цій мові було створено епос Куби.

Економіка

Основу господарства становили землеробство, ремісництво (ткацтво, різбьярство і гончарство) й рибальство. З часом Куба стала користуватися передовими технологіями, прийнятими від сусідніх народів, а також вирощувати нові сільськогосподарські культури, зокрема кукурудзу, тютюн, маніок та боби.

Була відома своїми текстильними виробами з рафії, бісерними капелюхами, різьбленими келихами, надзвичайними масками з візерунками і приголомшливими тканинами, намистинами та мушлями.

Валютою, якою користувалися в торговельних операціях були мушлі-нзімбу.

• 
  Тканина з рафії
• 
  Келец для пальмового вина
• 
  Маска з Куби

Культура

Верховним божеством був Бумба (Мбомбо). За переказами він вивергнув сонце, планети і зірки, а також створив життя на Землі. Іншими богами були Нгаані Нк'єєн-апунг. Втім більш шанованим був Вуту, якого вважали першою людиною на Землі. Вуту створив мову і дав назви тваринам і іншим речам.

З початку XVIII ст. з ініціативи н'їму Міши мі-Шиаанг а Мбулі стали створюватися дерев'яні скульптури (ндоп), що зображували володарів Куби. Ці фігури завжди включали царський символ або особистий символ, подібний до особистого штандарту.

Джерела

• Joyce (M.A.) & Torday (E.), Notes ethnographiques sur les peuples communément appelés Bakuba, ainsi que sur les peuplades apparentées, les Bushongo. Bruxelles 1910 ;page 17-19
• Jan Vansina: Geschiedenis van de Kuba van ongeveer 1500 tot 1904 (= 'Musée royal de l'Afrique centrale, Anthropology and Ethnography Annales Sér. in-8": Sciences humaines 44). Musée Royal de l'Afrique Centrale, Tervuren 1963.
• Vansina, Jan. The Children of Woot: A history of the Kuba peoples (англ.). — Madison: University of Wisconsin Press, 1978. — ISBN 9780299074906.
• Rebecca Luechak, Kuba (Heritage Library of African Peoples Central Africa), 1997 (Rosen Publishing)
• Ada von der Decken: Das Königreich der Kuba — Was Genetik über afrikanische Geschichte lehrt. In: Deutschlandfunk-Sendung «Forschung aktuell». 2019.