Перейти до вмісту

Кубей

Координати: 45°47′33″ пн. ш. 28°44′51″ сх. д. / 45.79250° пн. ш. 28.74750° сх. д. / 45.79250; 28.74750
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Кубей
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Тер. громада Кубейська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51060130010030168
Облікова картка Кубей 
Основні дані
Засноване 1809 (216 років)
Колишня назва Червоноармійське
Населення 5164
Площа 6,12 км²
Густота населення 1069,28 осіб/км²
Поштовий індекс 68720
Географічні дані
Географічні координати 45°47′33″ пн. ш. 28°44′51″ сх. д. / 45.79250° пн. ш. 28.74750° сх. д. / 45.79250; 28.74750
Середня висота
над рівнем моря 		91 м
Водойми р. Карасулак
Відстань до
обласного центру 		220 км
Відстань до
районного центру 		18 км
Місцева влада
Адреса ради 68720, с. Кубей, вул. Успенська, 16-А
Карта
Кубей. Карта розташування: Україна
Кубей
Кубей
Кубей. Карта розташування: Одеська область
Кубей
Кубей
Мапа
Мапа

CMNS: Кубей у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кубей (гаг. Kubey, у 1945—2016 роках — Червоноармійське) — село в Україні, адміністративний центр Кубейської сільської громади Болградського району Одеської області. Населенням становить 5164 особи (2024).

Попередні назви

[ред. | ред. код]

Сучасна і первинна назва села — Кубей. 14 листопада 1945 року перейменоване на Червоноармійське[1]. 12 травня 2016 року селу повернуто історичну назву Кубей[2].

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване в долині колись повноводної річки Карасулак, за 18 км на північ від районного центру та за 220 км на південний захід від обласного центру.

Рельєф села прорізаний глибокими ярами та балками: Сари-Яр, Четал-Кулак (роздвоєний яр), Пинар-Кулак (колодязний яр), Обан Кулак (балка з озерною водою), Йортлук-Кулак (святкова балка), Отул Кулак (трав'яна балка). Геологорозвідка у районі північної частини Сари-Яру виявила ціле підземне озеро прісної води[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Територія сучасного села була заселена ще з давніх часів. Археологами виявлені останки декількох поселень: доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), античного періоду (VI—III століть до н. е.), перші сторіччя нашої ери, слов'янські періоди Київської Русі.

Територією села проходить частина Нижнього Траянового валу[4].

У XVI—XVIII століттях на цьому місці знаходилося напівкочове поселення ногайських татар, відоме під назвою Кубей. Назву підтверджують ногайські катакомби, які розташовані у центрі села[5].

Ногайців вигнали із цих місць під час російсько-турецької війни 1806-1812 року. Кубей тоді був розорений[6].

Сучасне поселення з'явилось в історичному центрі болгарського заселення Південної Бессарабії, наприкінці XVIII — початку XIX століть Тоді, на цих землях оселилося чимало болгар, гагаузів та албанців, які рятувались від утисків з боку Османської імперії.

Буджак швидкими темпами почав заселятись наприкінці XVIII — першій половині XIX століть біженцями із-за Дунаю. Масове переселення болгар та гагаузів, котрі рятувались від турецького рабства, тривало з 1769 по 1854 роки то охоплювало в цілому близько 100 років. Наймасштабніші переселення були пов'язані з російсько-турецькими війнами: війни 1768—1774 та 1787–1791 роках дали початок переселенню окремих родин, груп, військових загонів як болгар так і гагаузів, війни 1806–1812 та 1828—1829 років зробили ці переселення дійсно масовими.

Засновники села Кубей поселились на місці поселення ногайських татар, з однойменною назвою. На новій вітчизні болгари і гагаузи отримали від імператорського двору по 60 десятин землі на родину у довічне користування без права купівлі — продажу. Вони звільнювались на 10-річний термін від податків та від обов'язкової військової та цивільної служби. Такі сприятливі умови сприяли швидкому зростанню кількості жителів Кубея: якщо у 1816 році в селі проживало 133 родини — 652 особи, то у 1848 році — вже 1516 осіб.

Село Кубей було засновано переселенцями з Болгарії у 1809 році. Основні групи переселенців — болгар і гагаузів прийшли з сіл Дурмуш-Кьой (суч. Лозево, Шуменської обл.), Ені Махале (суч. Ново Село, Слівенської області), Косовча (сучасне Косово, Шуменської області) та міста Шумен. Але як адміністративна одиниця, село Кубей було позначено на мапі у 1814 році, саме в той час завелись метричні книги.

За даними 1859 року у болгарській колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1497 осіб (766 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 262 домогосподарств, існували православна церква, поштова станція, прикордонна застава та митниця[7].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії, центрі Кубейської волості, мешкало 2567 осіб, налічувалось 496 дворових господарств, існували православна церква, 2 школи, лікарня, поштова станція та 6 лавок, відбувались базари по п'ятницях[8].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4038 осіб (1985 чоловічої статі та 2053 — жіночої), з яких 4013 — православної віри[9].

14 листопада 1945 року Указом Президії ВР УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»: село Кубей перейменували на село Червоноармійське і Кубейську сільраду — Червоноармійська[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Болградського (1940 – 2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району[11].

7 травня 2025 року в селі відкрили меморіальну дошку Михайлу Буюклі, який загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Меморіальну дошку встановили на фасаді опорного закладу освіти «Кубейський ліцей», де навчався загиблий захисник[12].

У липні 2025 року під час 54-ї сесії VIII скликання група депутатів Кубейської сільської ради виступила з ініціативою переосмислити простір в селі, де раніше стояв пам’ятник Михайлу Калініну[13].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 6701 особа, з яких 3180 чоловіків та 3521 жінка[14].

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 6213 осіб[15].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[16]

Мова Відсоток
болгарська 62,12 %
гагаузька 26,56 %
російська 9,44 %
українська 1,53 %
румунська 0,21 %
білоруська 0,05 %
німецька 0,02 %

Культура

[ред. | ред. код]

З 2018 року в Кубеї влітку проводиться етно-фестиваль. Також на території села знаходиться дім-музей «Стара къща». Експонатами музей наповнювали місцеві жителі[17].

В селі приділяють увагу болгарським традиціям. На День Трифона Зарізана (14 лютого) влаштовують святкову ходу, готують традиційні болгарські страви та смакують вином. Серед господарів обирають найвправнішого та одягають йому на голову корону «Царя Трифона», який робить перший надріз виноградної лози на врожай.[18][19].

Спорт

[ред. | ред. код]

У селі з 1961 року діє шахово-шашковий клуб «Темп», який започаткував шкільний вчитель хімії та фізики Василь Буюклі школи села Червоноармійське (нині — Кубей) був створений шаховий гурток. До сих пір ветеран шахів і учні його учнів борються на картатій дошці. На честь 40-річчя клубу у березні 2019 року Кубей прийняв Міжнародний турнір з шахів та шашок (за підтримки Кубейскої сільської ради, Палацу культури та Громадської організації «Центр розвитку Бессарабії»). У змаганнях взяли участь близько 60 чоловік з Болградського району, Ізмаїла та молдавського міста Чадир-Лунга.[20][21]

Економіка

[ред. | ред. код]

ТОВ «КУБЕЙ АГРО»[22]

Сільське споживче товариство "КУБЕЙ"[23]

Особистості

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 954, 991.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 року № 1353-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів»
  3. ↑ КРАЄЗНАВЦІ ОДЕЩИНИ. Відкриваємо історію Півдня України. kraeved.od.ua. Процитовано 19 жовтня 2025.
  4. ↑ Про місто | Болградська громада, Одеська область, Болградський район. bolgradska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 14 липня 2025.
  5. ↑ Тайна Кубея: ногайские катакомбы в сердце украинской Бессарабии. 04849.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  6. ↑ Тайна Кубея: ногайские катакомбы в сердце украинской Бессарабии. dumskaya.net. Процитовано 20 жовтня 2025.
  7. ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 295)
  8. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  9. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  10. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Ізмаїльської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 17 серпня 2025.
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. ↑ Амєлія, Мийнова (7 травня 2025). У селі Болградського району відкрили меморіальну дошку пам’яті захисника України Михайла Буюклі. Південь сьогодні (укр.). Процитовано 16 червня 2025.
  13. ↑ Гергинова, Диана (12 липня 2025). В центрі громади Болградського району пропонують встановити пам’ятник легендарним засновникам села. Південь сьогодні (укр.). Процитовано 13 липня 2025.
  14. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) — регіон, рік, категорія населення , Стать (12.01.1989). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  15. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - регіон, рік (05.12.2001). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  16. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - регіон, рік, вказали у якості рідної мову (05.12.2001). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  17. ↑ Тур Кубеєм. Що побачити і чим зайнятися в гагаузькому селі. О, Море.City (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 16 січня 2020.
  18. ↑ Алина БЕРЕСТЕНЬ (14 лютого 2020). В Кубее Болградского района отметили Трифон Зарезан (рос.). «БессарабіЯ.UA». Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 2020-4-26.
  19. ↑ Традиційний фестиваль з вином і танцями влаштували на півдні Одеської області. ТСН. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  20. ↑ Валерий ПЕЙКОВ (28 березня 2019). Сорокалетний «Темп» шахматно-шашечного клуба (рос.). «БессарабіЯ.UA». Процитовано 2020-5-05.
  21. ↑ В Кубее отметили юбилей шахматного клуба
  22. ↑ 41389473 — ТОВ КУБЕЙ АГРО. opendatabot.ua (укр.). 26 вересня 2025. Процитовано 21 жовтня 2025.
  23. ↑ СІЛЬСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО КУБЕЙ — Код ЄДРПОУ 01761267. youcontrol.com.ua. Процитовано 21 жовтня 2025.
  24. ↑ У Кубейському ліцеї відкрили дошку пам'яті односельцю Пантелію Бошкову. 10 травня 2023.
  25. ↑ Амєлія, Мийнова (7 травня 2025). У селі Болградського району відкрили меморіальну дошку пам’яті захисника України Михайла Буюклі. Південь сьогодні (укр.). Процитовано 16 червня 2025.
  26. ↑ Іван Іванович Фучеджі, головний тренер збірної України. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  27. ↑ Головний тренер ГК «Донбас». Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  28. ↑ Ковальова, Ганна (27 грудня 2023). Цікавий факт: головним інженером Антонівського мосту на Херсонщині виявився уродженець села Кубей. Махала (укр.). Процитовано 31 серпня 2024.
  29. ↑ Майстренко, Наталя (1 липня 2024). Проспект над Дніпром: як будували Антонівський міст та чи є надія на його відновлення. Мост (укр.). Процитовано 31 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кубей&oldid=46368497