Кубей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кубей
Kubey gerb.png Kubey prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Болградський район Болградський район
Рада/громада Кубейська сільська рада
Код КОАТУУ 5121487001
Облікова картка Кубей 
Основні дані
Засноване 1809
Колишня назва Червоноармійське
Населення 6544
Площа 6,12 км²
Густота населення 1069,28 осіб/км²
Поштовий індекс 68720
Телефонний код +380 4846 35
Географічні дані
Географічні координати 45°47′33″ пн. ш. 28°44′51″ сх. д. / 45.79250° пн. ш. 28.74750° сх. д. / 45.79250; 28.74750Координати: 45°47′33″ пн. ш. 28°44′51″ сх. д. / 45.79250° пн. ш. 28.74750° сх. д. / 45.79250; 28.74750
Середня висота
над рівнем моря
91 м
Водойми р. Карасулак
Відстань до
обласного центру
220 км
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 68720, с. Кубей, вул. Успенська, 15; тел. 35-2-42
Карта
Кубей. Карта розташування: Україна
Кубей
Кубей
Кубей. Карта розташування: Одеська область
Кубей
Кубей

Кубей у Вікісховищі?

Кубей (гаг. Kubey) (до 14.11.1945 року — Кубей[1], в 1945—2016 рр. — Червоноармійське, з 12 травня 2016 року — Кубей) — село в Україні, в Болградському районі Одеської області. Населення становить 6544 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване в долині колись повноводної річки Карасулак, за 18 км на північ від районного центра, м. Болград, та за 220 км на південний захід від Одеси.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Територія сучасного села була заселена ще з давніх часів. Археологами виявлені останки декількох поселень: доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), античного періоду (VI—III ст. до н. е.), перші сторіччя нашої ери, слов'янські періоди Київської Русі. В XVI—XVIII ст. на цьому місці знаходилося напівкочове поселення ногайських татар, відоме під назвою Кубей. Назву підтверджують ногайські катакомби, які розташовані у центрі села[2].

Сучасне поселення з'явилось в історичному центрі болгарського заселення Південної Бессарабії, в кінці XVIII — початку XIX ст. Тоді, на ці землі прийшло багато болгар, гагаузів та албанців, котрі рятувались від утисків з боку Османської імперії.

Буджак швидкими темпами почав заселятись в кінці XVIII — першій половині XIX ст. біженцями із-за Дунаю. Масове переселення болгар та гагаузів, котрі рятувались від турецького рабства, продовжувалось з 1769 по 1854 рік то охоплювало в цілому близько ста років. Наймасштабніші переселення були зв'язані з російсько-турецькими війнами: війни 17681774 та 17871791 роках дали початок переселенню окремих родин, груп, військових загонів як болгар так і гагаузів, війни 18061812 та 18281829 років зробили ці переселення дійсно масовими.

Засновники села Кубей поселились на місці поселення ногайських татар, з однойменною назвою. На новій вітчизні болгари і гагаузи отримали від імператорського двору по 60 десятин землі на родину у довічне користування без права купівлі — продажу. Вони звільнювались на 10-річний термін від податків та від обов'язкової військової та цивільної служби. Такі сприятливі умови сприяли швидкому зростанню кількості жителів Кубея: якщо у 1816 році в селі проживало 133 родини — 652 людини, то у 1848 році — вже 1516 людини.

Село Кубей було засновано переселенцями з Болгарії у 1809 році. Основні групи переселенців — болгар і гагаузів прийшли з сіл Дурмуш-Кьой (суч. Лозево, Шуменськой обл.), Ені Махале (суч. Ново село, Слівенської обл.), Косовча (суч. Косово, Шуменської обл) та міста Шумен. Але як адміністративна одиниця, село Кубей було позначено на мапі у 1814 році, саме в той час завелись метричні книги.

За даними 1859 року у болгарській колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1497 осіб (766 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 262 дворових господарств, існували православна церква, поштова станція, прикордонна застава та митниця[3].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії, центрі Кубейської волості, мешкало 2567 осіб, налічувалось 496 дворових господарств, існували православна церква, 2 школи, лікарня, поштова станція та 6 лавок, відбувались базари по п'ятницях[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4038 осіб (1985 чоловічої статі та 2053 — жіночої), з яких 4013 — православної віри[5].

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 954, 991.
  2. Тайна Кубея: ногайские катакомбы в сердце украинской Бессарабии. 04849.com.ua. Процитовано 2019-02-02. 
  3. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 295)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-8)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]