Андре Кудер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Кудер
фр. André Couder
Ім'я при народженні фр. André Joseph Alexandre Couder[1]
Народився 27 листопада 1897(1897-11-27)[2][3][1]
Алансон, Орн, Нормандія, Франція[1]
Помер 16 січня 1979(1979-01-16)[2][1][3] (81 рік)
Сюрен, О-де-Сен, Іль-де-Франс, Франція[1]
Поховання Cimetière de Bourg-la-Reined
Країна  Франція
Діяльність астроном, інженер
Знання мов французька[2][4]
Заклад Паризька обсерваторія
Членство Французька академія наук, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і МАС
Посада голова, віцепрезидент, президент[d][5] і президент[6]
Діти Yves Couderd
Нагороди

Андре Кудер (фр. André Joseph Alexandre Couder; 27 листопада 189716 січня 1979) — французький оптик і астроном, член Паризької АН (1954), її президент у 1968.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Алансоні. Спочатку працював хіміком. У 1925 — співробітник Страсбурзької обсерваторії. З ініціативи Андре-Луї Данжона переїхав до Парижа, був директором оптичної лабораторії Паризької обсерваторії. Там же почав виготовлення перших дзеркал для рефлекторів. У 1943-1968 — астроном Паризької обсерваторії.

Основні наукові дослідження відносяться до астрономічної оптики та приладобудування. Розробив низку способів зменшення оптичних аберацій дзеркальних і лінзових телескопів, а також спектрографів. Створив механічну систему, що зменшує вплив сили тяжіння на форму дзеркал рефлекторів; система застосовується у великих телескопах і в наш час. Встановив правила монтування дзеркал. Рекомендував застосування вентиляції в великих телескопах для зменшення впливу турбулентності повітря. За його ідеями і за його активної участі було побудовано кілька нових великих рефлекторів. Брав діяльну участь у створенні обсерваторії Верхнього Провансу (у 1964-1973 — президент її керівного комітету), обсерваторій Європейської Південної, May-на-Кеа (Гавайські острови). Спільно з Данжоном розробив методику оцінки астрокліматичних характеристик пунктів за видом дифракційних зображень зірок, широко застосовувалася в 1940-60-ті роки.

Співавтор (разом з Данжоном) широко відомої книги «Підзорні труби й телескопи» (1935) (André Couder, André Danjon, Lunettes et télescopes. Théorie : Conditions d’emploi, Description, Réglage, Histoire. Paris : Albert Blanchard, 1990).

Член Бельгійської королівської академії наук, літератури і красних мистецтв, віцепрезидент Міжнародної астрономічної спілки (1952-1958), член (1946), президент (1951-1953) Бюро довгот у Парижі.

Велика наукова премія міста Парижа (1961).

На честь Андре Кудера названий кратер на Місяці.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]