Кузневич Григорій Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Григорій Микитович Кузневич (30 вересня 1871 Старе Брусно — 9 січня 1948 Ганачівка) — українській скульптор.

Григорій Микитович Кузневич, 1936 р.
G Kuźniewicz pomnik w Horyńcu.JPG

Майстер монументально-декоративної скульптури. Побував в Італії, США, до 1946 року жив у тій частині Галичини, що зараз належить до території Польщі.

Народився 30 вересня 1871 року в селі Старе Брусно, що після Другої світової війни опинилось на території Польщі. 1893 року поступив до Львівської промислової школи, яку закінчив 1896 року. Навчання у цій школі дало ще зовсім молодому Григорієві Кузневичу заявити про свій талант на всю Західну Україну. Протягом 1897–1901 років удосконалював знання у Римській Академії мистецтв. Після прибуття на Україну його вчителем став скульптор Ю. Марковський. Саме у Львові протягом 1901–1907 років відбувається його становлення як скульптора, знайомство з іншими представниками талановитої молоді.

Період з 1882 по 1906 характеризується найвищою піднесеністю творчості митця, бо протягом цих рокув він створює свої найвідоміші роботи: статую «Фортуна» на будинку Галицької ощадної каси (1892 p., співавтор Ю. Марковський), декоративну композицію для Палацу мистецтв у Львові (1894 p.), пам'ятник Янові Кілінському у Стрийському парку (1894 р., закінчував роботу за Ю. Марковським), надгробок С. Щепановському на Личаківському кладовищі (1904 p., архітектор Альфред Захаревич)[1], пам'ятник Бартошу Гловацькому в Личаківському парку (1906 р., закінчував роботу за Ю. Марковським), алегоричні фігури при вході до Львівського залізничного вокзалу.

Згодом скульптор відправився за окен у США, де побував у Нью Йорку, Клівленді, Пітсбурзі. У Філадельфії розмалював будинки «Просвіти», а разом з владикою Сотером Ортинським, який також був художником, — кафедральний собор.

По закінченню Першої світової війни Григорій Микитович повернувся у рідне Старе Брусно. Там для церкви він вирізьбив новий дерев'яний іконостас та розпочав розмальовувати внутрішні стіни храму, але роботу свою він так і не закінчив, бо розпочалася Друга світова війна. Все ж трохи раніше йому вдалось вималювати церкву в Чесаневі (1936 р.) та кількох інших сусідніх селах. У рідному селі Кузневич займався активною громадською діяльністю, був головою бруснянської «Просвіти», навчав молодих хлопців своєї справи. Відомо, що серед його учнів були Григорій Галабурда зі Старого Брусна та Микола Грицевич з Мацьковичів.

У 1947 році наприкінці життя переселений на Перемишлянщину у с. Ганачівку, згідно з польсько-радянською операцією «Вісла». У Ганачівці займався тільки однією справою — ремонтував старі годинники. Це заняття було його улюбленою справою після різбення, ліплення, малювання через ціле життя. Одна із його «товаришок по нещастю» Наталія Хміль розказала, що ще змалку пам'ятає як на новому місці за короткий період часу старенькому вдалося приручити сороку, та як жалкував він коли ця птаха зникла.

Помер у Ганачівці 9 січня 1948 року на 77 році життя. Похований на місцевому кладовищі. Помер Григорій Микитович у злиднях, так і не відчувши навіть на старість дійсно світової слави.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pomnik ś. p. Stanisława Szczepanowskiego // Słowo Polskie. — 4 listopada 1904. — № 519. — S. 6.

Джерела[ред.ред. код]

  • Максисько Т. Скульптор Григорій Кузневич // Жовтень. — 1971. — № 12. — С. 92—98.

Посилання[ред.ред. код]