Кузнецов Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кузнецов Василь Васильович
Kuznetzov 43062X8X18.JPG
Народився 13 лютого 1901(1901-02-13)
Костромська губернія, Російська імперія
Помер 5 червня 1990(1990-06-05) (89 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність політик, дипломат і профспілковий діяч[d]
Alma mater Університет Карнегі-Меллон
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди

Василь Васильович Кузнєцов (31 січня (13 лютого) 1901 року, село Софіловка, Костромська губернія, Російська імперія, — 5 червня 1990 року, місто Москва, РРФСР) — радянський політичний і державний діяч, дипломат. Тричі (1982—1983, 1984 і 1985 роках) був формальним керівником Радянського Союзу.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 31 січня 1901 року в селі Софіловці (тепер Семенівський район (Нижегородська область)) в родині селянина. У 1915 році вступив в педагогічне училище в селі Порецьке Казанської губернії. У 19201921 роках служив у РСЧА.

У 1926 році закінчив ЛПІ. З листопада 1926 працював на Макіївському металургійному заводі: інженер-дослідник, змінний інженер, заступник начальника, з грудня 1930 начальник мартенівського цеху. З 1931 роках перебував на навчанні в США, в Технологічному інституті Карнегі, де вивчав металургію. З грудня 1933 старший інженер, заступник начальника лабораторії, з серпня 1936 начальник металографічної лабораторії заводу «Електросталь» Московської області.

З вересня 1937 в апараті Наркомату важкої промисловості СРСР: керівник технологічної групи технічного відділу Головспецсталі; з травня 1938 заступник начальника, з жовтня 1938 головний інженер Головспецсталі.

У 1940 році став заступником голови Держплану СРСР. Був заступником Члена ДКО Р. М. Маленкова з металургії.

Голова Президії ВЦРПС з 15 березня 1944 року по 12 березня 1953 року. З 1945 року — член Генеральної ради Виконкому і віце-голова Всесвітньої федерації профспілок[1].

Голова Ради Національностей ВР СРСР з 12 березня 1946 року по 12 березня 1950 року. Депутат Ради Національностей Верховної Ради СРСР 2-11 скликань (1946—1989) від РРФСР.

У 1946—1952 рр. — член Оргбюро ЦК ВКП(б). У 1952—1989 рр. — член ЦК КПРС. У 1952—1953 роках член Президії ЦК КПРС, член Постійної комісії із зовнішніх справ при Президії ЦК КПРС.

З 1953 року на роботу в МЗС СРСР. У 1953 році був послом СРСР в Китаї. В 1953—1955 роках — заступник, в 1955—1977 роках — перший заступник міністра закордонних справ СРСР. Кузнєцов зробив багато для врегулювання Карибської кризи, налагодження переговорного процесу з КНР після збройних зіткнень на острові Даманський, врегулювання індо-пакистанської кризи 1971 року[2]. У 1969—1970 роках очолював радянську делегацію на переговорах з КНР з питань кордону.

У 1977—1986 рр. — кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС. Перший заступник Голови Президії ВР СРСР з 1977 по 1986. На початку 1980-х років (див. «епоха пишних похоронів») тричі виконував обов'язки номінального глави радянської держави — Голови Президії ВР СРСР:

  1. 10 листопада 1982 року — 16 червня 1983 року (зі смерті Л. В. Брежнєва і до обрання Ю. В. Андропова). Кузнєцов 31 грудня 1982 року вітав радянських людей з Новим роком.
  2. 9 лютого — 11 квітня 1984 року (зі смерті Ю. В. Андропова і до обрання К. У. Черненко)
  3. 10 березня — 2 липня 1985 року (зі смерті К. У. Черненко і до обрання А. А. Громико).

Під час виконання повноважень Кузнєцову було відповідно 81-82, 82-83 і 84 роки, таким чином, він є найстарішим зі всіх голів радянського і російського уряду в історії.

На пенсії перебував з червня 1986 року.

Помер 5 червня 1990 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 10)[3].

Родина[ред.ред. код]

  • дружина — Зоя Петрівна Ігумнова (1903—1988), кандидат історичних наук, в. о. декана історичного факультету (1936—1937), доцент кафедри історії КПРС Московського державного університету[4].
  • дочка — Ера (нар. 1928), син — Валерій (нар. 1934), донька Олена (нар. 1939), син — Олександр (нар. 1946).

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]