Кузнецов Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кузнецов Василь Васильович
рос. Василий Васильевич Кузнецов
Kuznetzov 43062X8X18.JPG
Народився 31 січня (13 лютого) 1901
Костромська губернія, Російська імперія
Помер 5 червня 1990(1990-06-05)[1] (89 років)
Москва, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність політик, дипломат, профспілковий діяч, інженер
Alma mater Університет Карнегі-Меллон і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет (1926)
Володіє мовами російська
Заклад Q25393819?
Членство Політбюро ЦК КПРС
Посада голова Президії Верховної Ради СРСР
Партія ВКП(б)
Нагороди

Василь Васильович Кузнєцов (31 січня (13 лютого) 1901 року, село Софіловка, Костромська губернія, Російська імперія, — 5 червня 1990 року, місто Москва, РРФСР) — радянський політичний і державний діяч, дипломат. Тричі (1982—1983, 1984 і 1985 роках) був формальним керівником Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 січня 1901 року в селі Софіловці (тепер Семенівський район (Нижегородська область)) в родині селянина. У 1915 році вступив в педагогічне училище в селі Порецьке Казанської губернії. У 19201921 роках служив у РСЧА.

У 1926 році закінчив ЛПІ. З листопада 1926 працював на Макіївському металургійному заводі: інженер-дослідник, змінний інженер, заступник начальника, з грудня 1930 начальник мартенівського цеху. З 1931 роках перебував на навчанні в США, в Технологічному інституті Карнегі, де вивчав металургію. З грудня 1933 старший інженер, заступник начальника лабораторії, з серпня 1936 начальник металографічної лабораторії заводу «Електросталь» Московської області.

З вересня 1937 в апараті Наркомату важкої промисловості СРСР: керівник технологічної групи технічного відділу Головспецсталі; з травня 1938 заступник начальника, з жовтня 1938 головний інженер Головспецсталі.

У 1940 році став заступником голови Держплану СРСР. Був заступником Члена ДКО Р. М. Маленкова з металургії.

Голова Президії ВЦРПС з 15 березня 1944 року по 12 березня 1953 року. З 1945 року — член Генеральної ради Виконкому і віце-голова Всесвітньої федерації профспілок[2].

Голова Ради Національностей ВР СРСР з 12 березня 1946 року по 12 березня 1950 року. Депутат Ради Національностей Верховної Ради СРСР 2-11 скликань (1946—1989) від РРФСР.

У 1946—1952 рр. — член Оргбюро ЦК ВКП(б). У 1952—1989 рр. — член ЦК КПРС. У 1952—1953 роках член Президії ЦК КПРС, член Постійної комісії із зовнішніх справ при Президії ЦК КПРС.

З 1953 року на роботу в МЗС СРСР. У 1953 році був послом СРСР в Китаї. В 1953—1955 роках — заступник, в 1955—1977 роках — перший заступник міністра закордонних справ СРСР. Кузнєцов зробив багато для врегулювання Карибської кризи, налагодження переговорного процесу з КНР після збройних зіткнень на острові Даманський, врегулювання індо-пакистанської кризи 1971 року[3]. У 1969—1970 роках очолював радянську делегацію на переговорах з КНР з питань кордону.

У 1977—1986 рр. — кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС. Перший заступник Голови Президії ВР СРСР з 1977 по 1986. На початку 1980-х років (див. «епоха пишних похоронів») тричі виконував обов'язки номінального глави радянської держави — Голови Президії ВР СРСР:

  1. 10 листопада 1982 року — 16 червня 1983 року (зі смерті Л. В. Брежнєва і до обрання Ю. В. Андропова). Кузнєцов 31 грудня 1982 року вітав радянських людей з Новим роком.
  2. 9 лютого — 11 квітня 1984 року (зі смерті Ю. В. Андропова і до обрання К. У. Черненко)
  3. 10 березня — 2 липня 1985 року (зі смерті К. У. Черненко і до обрання А. А. Громико).

Під час виконання повноважень Кузнєцову було відповідно 81-82, 82-83 і 84 роки, таким чином, він є найстарішим зі всіх голів радянського і російського уряду в історії.

На пенсії перебував з червня 1986 року.

Помер 5 червня 1990 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 10)[4].

Родина[ред. | ред. код]

  • дружина — Зоя Петрівна Ігумнова (1903—1988), кандидат історичних наук, в. о. декана історичного факультету (1936—1937), доцент кафедри історії КПРС Московського державного університету[5].
  • дочка — Ера (нар. 1928), син — Валерій (нар. 1934), донька Олена (нар. 1939), син — Олександр (нар. 1946).

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]