Куйбишеве (Бахчисарайський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Куйбишеве
Вид на Куйбишеве з гори Бурун-Кая
Вид на Куйбишеве з гори Бурун-Кая
Куйбишеве
Куйбишеве на мапі Бахчисарайського району
Куйбишеве на мапі Бахчисарайського району
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада Куйбишевська селищна рада
Код КОАТУУ: 0120455300
Облікова картка Куйбишеве 
Основні дані
Колишня назва Албат
Площа  км²
Населення 2441 (на 2014 рік)[1]
Поштовий індекс 98470
Телефонний код +380 6554
Географічні координати 44°37′45″ пн. ш. 33°51′56″ сх. д. / 44.62917° пн. ш. 33.86556° сх. д. / 44.62917; 33.86556
Висота над рівнем моря 129 м[2]


Відстань
Найближча залізнична станція: Сирень
До станції: 11 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20,2 км
До обл. центру:
 - фізична: 40,4 км[3]
 - автошляхами: 52,1 км
Селищна влада
Адреса смт Куйбишево, вул. Радянська, 16; тел. 6-33-40
Голова селищної ради Колодяжний Григорій Анатолійович
Карта
Куйбишеве is located in Україна
Куйбишеве
Куйбишеве
Куйбишеве is located in Автономна Республіка Крим
Куйбишеве
Куйбишеве

Commons-logo.svg Куйбишеве у Вікісховищі

Ку́йбишеве (до 1945 року — Алба́т; рос. Куйбышево, крим. Albat) — селище міського типу в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, центр Куйбишевської селищної ради.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище Куйбишеве знаходиться на берегах річки Бельбек в південно-західному Криму.

Розташоване на півдні АР Крим, за 20 км від райцентру (автошлях Т 0117, і за 11 км від залізничної станції в Сирень, а також за 52 км від республіканського центру — міста Сімферополь.

Селище має автобусний зв'язок із республіканським і районним центрами, Севастополем.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 2,6 тисячі осіб, із яких 48% — росіяни, 30% — українці, 19,5% — кримські татари та інші.

Історія[ред.ред. код]

Бельбецьку долину поблизу Куйбишевого було заселено понад 15 тис. років тому. Біля села Танкового досліджено два поселення: в одному з гротів (Сюрень І)— епохи пізнього палеоліту, в іншому (Сюрень II) — мезолітичне1. Виявлено також поселення і могильник таврів, що мешкали тут у І тисячолітті до н. е. Неподалік населених пунктів Високого, Малого Садового відомі три середньовічні поселення, 2 могильники та 2 замки. Один з них — напівзруйнована Сюреньська фортеця — й досі стоїть на високій скелі поблизу села Малого Садового. Оборонна стіна та кругла башта споруджені не пізніше VIII ст. До фортеці прилягає монастир Челтер-Коба, збудований у IX столітті.

За 8 км від Куйбишевого збереглися руїни печерного міста Мангупа (в V–XV ст.— Феодоро). В XIII–XV ст. Феодоро — центр феодального князівства. Він був добре укріпленим ремісничим і торговим містом. Населення його складалося переважно з огречених сарматів і аланів, що раніше змішалися з нащадками таврів, скіфів та інших народностей. В князівстві жили також греки, караїми, вірмени.

Після монголо-татарської навали князівство довго зберігало свою внутрішню цілісність. Воно було відоме далеко за межами Криму і мало зв'язки з Московською державою, Молдавією. В XV ст. частина територій на узбережжі в районі Алушти належала мангупським князям, які вели успішну боротьбу з генуезцями за вихід до моря. Лише в 1475 році Мангупське князівство припинило своє існування після взяття турками фортеці Феодоро. Завойовники зруйнували та пограбували місто, розорили й спустошили його сільську округу в Бельбецькій та інших долинах. Більшість мешканців Феодоро вони перебили, а ті, що залишилися живими, стали їх рабами. Після падіння фортеці територією Мангупського князівства володіли турецькі султани.

Місцеві жителі віддавна займалися хліборобством, садівництвом, виноградарством та городництвом. Про це свідчать виявлені під час розкопок Сюреньської фортеці та міста Мангупа зернові та господарчі ями, численні давильні винограду, місткість яких досягала 3 куб. метрів. Деякі з них були вирубані в скелях. Під сади та городи використовувалися лісні вирубки — чаїри, залишки яких вчені знаходять у верхів'ях Бельбека і в наш час. У цій місцевості і дотепер зустрічаються здичавілі виноградні лози.

Час виникнення села Албат (стара назва Куйбишевого) у Бельбецькій долині точно не відомий. У XVIII ст., до приєднання Криму до Росії, в Албаті мешкали християни (православні), а також мусульмани. 1778 року з Албата до Приазов'я виїхало 113 чоловік (християн), які залишили безлюдними 19 дворів.

У 1805 році в селищі проживало 227 жителів. Фруктові сади, виноградники, тютюнові плантації належали поміщикам, купцям і духовенству.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 593 осіб (333 чоловічої статі та 260 — жіночої), з яких 86 — православної віри, 505 — магометанської[4].

У січні 1918 року тут вперше встановлена радянська влада.

У 1921 році — була створена трудова артіль.

У 1929 році — організований колгосп, відкрита лікарня і фельдшерський пункт.

У 19411944 роках селище було окуповане фашистами.

З 1960 році Куйбишеве отримало статус селища міського типу.

Селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[5].

Згідно з Постановою Верховної Ради України № 1352-VIII від 12 травня 2016 року селищу міського типу Куйбишевому Бахчисарайського району повернуто історичну назву Албат [6];

Економіка[ред.ред. код]

Нині в селищі діють ліспромгосп, промислова ділянка, хлібозавод, тракторний стан, консервний завод, заготовча контора.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Стадіон «Інкомспорт»

Загальноосвітня школа, палац культури, 2 бібліотеки, музична школа, ізостудія, лікарня, аптека, спортивний комплекс, спортивна секція, телеграф, пошта.

Відомі творчі колективи: народний хор, танцювальний ансамбль «Лебідка», оркестр народних інструментів, народний фольклорний ансамбль «Проводи».

У селищі діють мечеть, православна церква.

На території селища встановлений пам'ятник льотчику М. Хрустальову, пам'ятник воїнам, що загинули у роки Другої світової війни (44°37′20″ пн. ш. 33°52′33″ сх. д. / 44.62222° пн. ш. 33.87583° сх. д. / 44.62222; 33.87583), пам'ятник В. Куйбишеву.

Пам'ятки[ред.ред. код]

За 5,5 км на південь від селища знаходиться печерне місто Мангуп. За 2 км розташовані Сюйренська фортеця і монастир Челтер-Коба.

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженцями смт. Куйбишеве є:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Погода в Україні
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-216)
  5. Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування
  6. ПОСТАНОВА Верховної Ради України Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.