Куйбіда Катерина Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Михайлівна Мандрик-Куйбіда
Народилася 26 травня 1927(1927-05-26)
Померла 14 березня 2004(2004-03-14) (76 років)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса
У шлюбі з Куйбіда Степан Олексійович
Діти Куйбіда Василь Степанович (1958)
Гробівець родини Куйбіда..jpg

 Катерина Михайлівна Куйбіда (Мандрик) (26 травня 1927(19270526), с. Сукіль Болехівського району Станіславської області— червень 14 березня 2004) — українська поетеса, громадсько-політичний діяч, учасниця визвольних змагань, довговічний політв'язень, мати українського політика і науковця Василя Куйбіди.

Член ОУН з 1944, зв'язкова УПА. Арештована 25 жовтня 1950. Постановою особливої наради при МДБ СРСР віл 17.03. 1951 р. засуджена по статтях 54-1а та 54-ІІ КК УРСР, як «особливо небезпечний злочинець» на 10 років суворого режиму. Покарання відбувала у таборі для особливо небезпечних злочинців м. Абезь та м. Інта Комі АРСР. За рішенням Комісії Президії Верховної Ради СРСР 9.05.1956 р. випущена з табору на спецпоселення. В Україну зі спецпоселення повернулася у 1964 р. Реабілітована 25.07.1991. Похована у Львові на 67 полі Личаківського цвинтаря.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Була активним членом «Меморіалу», «Союзу українок», «Братства УПА».

Творчість[ред. | ред. код]

Писала вірші, нариси, оповідки. Збирала фольклор. ЇЇ твори друкувалася у районних, обласних, загальноукраїнських газетах, журналах, альманах. Зокрема в альманасі «Біль», загальноукраїнській газеті «Поклик сумління», Літературній Україні, журналі «Жовтень», «Антології краю. Долина, Болехів, околиці.», «Альманасі Станіславівської землі» Наукового товариства ім. Шевченка.

Збірки:

  • «Ой летіли журавлі» Львів(2001),
  • «Благослови вогнем» Львів(2007),
  • «Благослови вогнем», 2-ге видання, доповнене, Львів(2010),
  • «Терпка ти, доленько, на смак», Острог(2011),
  • т.1 Ми Україну обороним. Львів(2012),
  • т.2 Піснями скріплюємо волю(Із пісенної скарбниці Катерини Мандрик-Куйбіди) Львів(2012),
  • т.3 Родовід вкраїнський вічний (статті, рецензії, спогади, присвяти, листи, виступи про К.Мандрик-Куйбіду) Львів(2012).

Збірка «Ой летіли журавлі» містить понад 170 пісень, записаних з голосу Катерини Куйбіди.[2]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

За рішенням Болехівської міської ради Болехові 14 жовтня 2005 Катерині Мандрик-Куйбіді встановлено пам'ятник.

Її ім'я Постановою Кабінету Міністрів України присвоєно Козаківській загальноосвітній школі I—III ступенів, де вона навчалася (Болехівської міської ради).

21 березня 2017, під час засідання сесії Львівської обласної ради, депутати затвердили Положення про обласну літературну премію імені Катерини Мандрик-Куйбіди. Її призначають у галузі національного державотворення за найкращий літературний твір на патріотичну тематику. Премія присуджується щорічно авторам нових поетичних творів, які відзначаються високою художністю, глибоким переосмисленням історії рідного народу і яскравим зображенням його багатовікової боротьби за волю і незалежність. Засновниками премії виступають: Львівська обласна рада, Львівська обласна організація Національної спілки письменників України, Всеукраїнське Братство ОУН – УПА.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Загайська Р. Й. Вітер в долоняхЛьвів: 2017. — С. 66. — 416 с.
  2. Ой, летіли журавлі. Пісні з голосу Катерини Куйбіди / Упоряд., вступ. ст., передмова та приміт. Богдан Стельмах. — Львів: Літопис, 2001 . — 204 с. — ISBN 966-7007-58-2 .
  3. Літературна премія імені Катерини Мандрик-Куйбіди | ЖОУНБ. www.lib.zt.ua. Процитовано 2020-09-28. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ярослав Гарасим. Поетична пам'ять народу [Рецензія на збірку народних пісень «Ой летіли журавлі…(Пісні з голосу Катерини Куйбіди / Записав і впорядкував Богдан Стельмах)» ] // За Вільну Україну. — 2002. — 27 берез.
  • Микола Жулинський Яке велике щастя — вірити . Слово Просвіти. 2011.- 8-14 грудня
  • Роман Лубківський. Зв'язковою України — навічно.- Терка ти, доленько, на смак. Острог.-2011
  • Павло Мовчан Замовляння часу.- Слово Просвіти. −2011.- 8-14 грудня
  • Дмитро Павличко Провісниця свободи,
  • Атена Пашко Ударю в тиші береги. Ратуша- 2007.- 25 травня
  • Ярослав Поліщук. Послання з далеких світів. Терка ти, доленько, на смак. Острог.-2011
  • Тарас Салига «… Щоби воскресла Україна…» Літературна Україна, 2008.- 11 грудня
  • Тарас Салига Пісні мерзли на засланні, мов бузькию Високий замок. −2002 — 25 червня
  • Тарас Салига. Від УСС до УПА: народно-поетична візія національно-визвольних змагань
  • Людмила Скирда. Їх сила прокинеться в нас
  • Богдан Стельмах. Мистецтво пам'яті
  • Галина Стельмащук. Муза проти репресій