Кукабара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кукабара
Dacelo novaeguineae waterworks.jpg
Кукабара велика в Тасманії, Австралія
recorded in south west Australia
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedinidae)
Підродина: Альціонні (Halcyoninae)
Рід: Кукабара (Dacelo)
Leach, 1815
Типовий вид
Dacelo novaeguineae
Hermann, 1783
Види
Commons-logo.svg Вікісховище: Dacelo
Філогенетичне дерево
Dacelo

Dacelo tyro

Clytoceyx rex

Dacelo gaudichaud

Dacelo novaeguineae

Dacelo leachii

Кладограма на основі молекулярного аналізу Андерсена та колег, опублікованого у 2017 році[1].
Кукабара великим планом у Сіднеї, Австралія

Кукабарарід наземних птахів підродини альціонних, родини рибалочкових, ендемік Австралазії — Австралії та Нової Гвінеї. Кукабари виростають у довжину від 28 до 42 см і важать приблизно 300 грамів. Назва є запозиченим словом з мови Wiradjuri guuguubarra, ономатопеї його крику. Гучний помітний крик сміху кукабари широко використовується як звуковий ефект у ситуаціях, що стосуються австралійського буша або тропічних джунглів, особливо у старих фільмах.

Кукабари зустрічаються в різних місцях проживання від вологих лісів до посушливих саван, а також у приміських районах з високими деревами або біля проточної води. Попри те, що вони належать до більшої групи, відомої як рибалочкові, кукабари не тісно пов'язані з водою[2].

Таксономія[ред. | ред. код]

Таксон Dacelo був уведений англійським зоологом Вільямом Елфордом Лічем у 1815 році[3]. Типовим видом роду є кукабара велика[4]. Назва Dacelo — це анаграма Альседо, латинського слова для рибалочкових[5]. Молекулярне дослідження, опубліковане 2017 року, встановило, що рід Dacelo, як визначено нині, є парафілетом. Вид Clytoceyx rex (альціон товстодзьобий[6]) в монотипному роді Clytoceyx перебував у межах Dacelo[1].

Класифікація та види[ред. | ред. код]

Чотири види кукабари можна зустріти в Австралії, Новій Гвінеї та на островах Ару.

Самець кукабари синьокрилої
Кукабара аруанська

Кукабари є статево диморфними. Це помітно у блакитнокрилих та пухнастих, де самці мають сині хвости, а в самиць — червонувато-коричневі хвости.

Незвично для близьких родичів, але великі та синьокрилі види є прямими конкурентами в тій місцевості, де зараз перекриваються їхні ареали[10]. Це говорить про те, що ці два види розвивалися ізольовано, можливо, в період, коли Австралія та Нова Гвінея були більш віддаленими  — див. Австралія (континент).

Поведінка[ред. | ред. код]

Кукабари майже виключно хижі, їдять мишей, змій, комах, дрібних рептилій та молодняк інших птахів; На відміну від багатьох інших рибалочкових, вони рідко їдять рибу, хоча вони виловлювали золотих рибок із садових ставків. У зоопарках їх зазвичай годують їжею для хижих птахів.

Найбільш соціальні птахи приймають підкорм і візьмуть м'ясо з барбекю. Зазвичай не рекомендується годувати кукабар меленим м'ясом або кормом для домашніх тварин, оскільки вони не включають достатню кількість кальцію та грубих кормів[11].

Вони є територіальними тваринами, за винятком білодзьобих, які часто живуть зі своїм молодим виводком з попереднього сезону[12]. Вони часто співають хором, щоб відзначити свою територію.

Троє пташенят кукабари, що нещодавно вилупилися

Збереження[ред. | ред. код]

Усі види кукабар занесені до видів в найменшій загрозі. Австралійський закон захищає місцевих птахів, включаючи кукабар.

У культурі[ред. | ред. код]

Відмітний звук крику кукабари, що сміється, котрий звучить як людський сміх, широко використовується у кіновиробництві та телевізійних постановках, а також у деяких атракціонах тематичного парку Діснея, незалежно від постановки джунглів Африки, Азії та Південної Америки. Кукабари також з'являються у кількох відеоіграх, включаючи (Lineage II, Battletoads та World of Warcraft) та принаймні в одній новелі (Barry Wood's Nowhere to Go).

Оллі Кукабара був одним із трьох талісманів, обраних на літніх Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї. Іншими талісманами були Міллі єхидна та Сид Качкодзьоб.

У книзі Вільяма Ардена 1969 року "Таємниця сміху тіні" (одна із серії "Три слідчі" для молодих читачів) кукабара, що сміється, є невіддільною частиною сюжету.

Дитячий телесеріал Splatalot! включає австралійського персонажа під назвою "Kookaburra" (або "Kook"), костюм якого включає декоративні крила, що нагадують оперення птаха, і який відомий своїм характерним високим сміхом.

Крик кукабари на прізвисько "Jacko" багато років використовувався як тема ранкового відкриття радіостанціями ABC, а також радіо Австралії для закордонної трансляції[13]. Це стало основою для книги для дітей:

Фільм[ред. | ред. код]

Музика[ред. | ред. код]

  • Kookaburra [сидить на старому гумовому дереві], відома дитяча пісня, написана в 1932 році Маріон Сінклер.
  • Kookaburra, від Cocteau Twins, вийшов на ЕП Айке-Гвінея
  • Kookaburra Джона Вандерслі на його альбомі Смарагдове місто 2007 року
  • Kookaburras, англійська група з графства Дарем.
  • Лірика ...крик Кукабари, що сміється... з'являється у пісні Навколо дому пагорбів на альбомі Something of Value Еріка Богле
  • BFD Records та BFD Productions, які є розповсюджувачами та / або власниками авторських прав на більшість альбомів компіляції гаражного року та психоделічного року в серії Pebbles мають адресу Kookaburra, Австралія.
  • Добре коли сміється кукабара... з'явився у пісні John Man Emu Джона Вільямсона.
  • Австралійський гурт King Gizzard та Lizard Wizard демонструє крик Кукабари у своїх піснях Doom City з альбому Flying Microtonal Banana та All Is K known з альбому Gumboot Soup, обидва випущені 2017 року.

Поштові марки[ред. | ред. код]

Штамп кукабари BCOF вперше виданий у 1946 році.
  • Марка на шість пенсів була видана у 1914 році.
  • Пам'ятна австралійська марка на три пенси була видана на Міжнародній філателістичній виставці в Мельбурні 1928 року.
  • Марка на шість пенсів була видана у 1932 році.
  • Австралійська марка на 38 ¢, видана в 1990 році, містить пару кукабар[17].
  • У 2013 році було випущено міжнародну австралійську марку вартістю 1,70 долара ілюстрована кукабарою.

Гроші[ред. | ред. код]

  • Австралійська монета, відома як Срібна Кукабара, що випускається з 1990 року[18].
  • Кукабара розміщалася кілька разів на австралійській 20-доларовій банкноті.

Використання в спорті[ред. | ред. код]

Яхта[ред. | ред. код]

Австралійська 12-метрова яхта Kookaburra III програла Кубок Америки в 1987 році[19].

Хокей[ред. | ред. код]

Чоловіча збірна з хокею на траві Австралії названа на честь кукабари. Станом на 2014, вони є чемпіонами світу з хокею на траві[20].

Компанія спортивного обладнання[ред. | ред. код]

Австралійська компанія спортивного обладнання Kookaburra Sport названа на честь птаха.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Andersen, M.J.; McCullough, J.M.; Mauck III, W.M.; Smith, B.T.; Moyle, R.G. (2017). "A phylogeny of kingfishers reveals an Indomalayan origin and elevated rates of diversification on oceanic islands". Journal of Biogeography. 45 (2): 1–13. doi:10.1111/jbi.13139.
  2. Simpson, Ken (1989). Field guide to the birds of Australia: a book of identification. Christopher Helm. с. 317. 
  3. Leach, William Elford (1815). The Zoological Miscellany; being descriptions of new, or interesting Animals. Volume 2. London: B. McMillan for E. Nodder & Son. с. 125. 
  4. Peters, James Lee, ред. (1945). Check-list of Birds of the World. Volume 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 189. 
  5. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 130. ISBN 978-1-4081-2501-4. 
  6. Avibase
  7. Avibase
  8. Avibase
  9. Avibase
  10. Kookaburra, Dacelo sp. Factsheet (Bibliography). San Diego Zoo. Процитовано 23 Jan 2017. 
  11. Giles, Jennie (1994). Caring for Wild Birds in Captivity Series (Adelaide and Environs): Caring for Kookaburras. Bird Care & Conservation Society South Australia Inc. Процитовано 26 August 2015. 
  12. Legge, Sarah (2004). Kookaburra: King of the Bush. Collingwood, Victoria: CSIRO Publishing. ISBN 978-0-643-09063-7. OCLC 223994691. 
  13. Jerry Berg. Jacko, the Broadcasting Kookaburra. Процитовано 3 June 2017. 
  14. Of Tarzan and Kookaburras. The Sound and the Foley (2013-08-27). Retrieved on 2019-01-04.
  15. That Jungle Sound. The Sound and the Foley (2013-05-30). Retrieved on 2019-01-04.
  16. Arthur, Nicole. (2003-01-31) Day of the Dolphin. The Washington Post. Retrieved on 2019-01-04.
  17. Bird Stamps of Australia. Birdtheme.org. Retrieved on 2019-01-04.
  18. Australian Kookaburra. Silver Bullion World. Процитовано 4 November 2013. 
  19. Maritime Topics On Stamps, America Cup, Sailing. Архів оригіналу за 2008-06-08. Процитовано 2008-06-14. 
  20. Hockey Australia: Kookaburras

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]