Кукліло кокоський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кукліло кокоський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Кукліло (Coccyzus)
Вид: Кукліло кокоський
Coccyzus ferrugineus
Gould, 1843
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Coccyzus ferrugineus
Віківиди: Coccyzus ferrugineus
ITIS: 554780
МСОП: 22684340

Куклі́ло кокоський[2] (Coccyzus ferrugineus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Коста-Рики.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 33 см, вага 70 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Лоб і тім'я чорнувато-сірі, потилиця і верхня частина тіла сіро-коричневі. Покривні пера крил сіро-коричневі, махові пера зверху темно-рудувато-коричневі, знизу охристі. На обличчі чорна "маска". Горло і верхня частина грудей кремово-білі, живіт, боки і стегна охристий. Хвіст зверху сіро-коричневий, знизу чорний, на кінці білий. Очі темно-карі, навколо очей жовті кільця. Дзьоб зверху чорний, знизу жовтий.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Кокоські кукліло є ендеміками острова Кокос в Тихому океані. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в гібіскових заростях та сееред ліан. Живляться великими комахами та іншими безхребетними, а також ящірками анолісами.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція кокоськик кукліло становить від 375 до 1500 птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих видів тварин і знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Coccyzus ferrugineus. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 19 червня 2022. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 22 червня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.