Куксгафен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куксгафен
Герб
Замок Ріцебюттель
Замок Ріцебюттель
Основні дані
53°51′40″ пн. ш. 08°41′40″ сх. д. / 53.86111° пн. ш. 8.69444° сх. д. / 53.86111; 8.69444Координати: 53°51′40″ пн. ш. 08°41′40″ сх. д. / 53.86111° пн. ш. 8.69444° сх. д. / 53.86111; 8.69444
Країна Німеччина Німеччина
Регіон Нижня Саксонія
Населення 51 249 осіб (31 грудня 2008)
Площа міста 161,91 км²
Густота населення 317 осіб/км²
Поштові індекси 27472, 27474, 27476, 27478
Телефонний код  04721 - 04724
Часовий пояс UTC+1, влітку - UTC+2
Висота НРМ 2 м
Поділ міста Neuwerk[d]
Міста-побратими Гапнарфйордур, Нуук, Penwith[d], Пензанс, Ванн, Піла, Ільяву, Віланова-де-Ароуса, Binz[d], Sassnitz[d], Мурманськ і Нью-Бедфорд
Міська влада
Адреса Rathausplatz 1, 27472 Cuxhaven
Веб-сторінка www.cuxhaven.de
Мер міста Арно Штабберт (нім. Arno Stabbert)

CMNS: Куксгафен на Вікісховищі

Куксга́фен (нім. Cuxhaven; [ˌkʊksˈhaːfn̩]) — містечко на півночі Німеччини у федеральній землі Нижня Саксонія, адміністративний центр району Куксгафен. Розташований на узбережжі Північного моря у гирлі річки Ельба. Куксхафен простягається на 14 км з заходу на схід, і на 7 км з півночі на південь. Це популярний курорт Північного моря, щорічно місто відвідує близько 1,3 млн туристів. Символ міста, відомий як Кугельбаке — це сигнальна вежа, яка у давнину використовувалася як маяк. Дерев'яний межовий знак у гирлі Ельби, що відокремлює річку від моря, також знайшов відображення у гербі міста.

Географія[ред.ред. код]

Куксгафен розташований на півночі Нижньої Саксонії, на узбережжі Північного моря. Місто з двох боків оточене морем. Більша частина Куксгафена знаходиться нижче рівня моря, тому важливу роль у житті міста грають захисні дамби.

Природа[ред.ред. код]

Просторі ділянки узбережжя Північного моря, що затоплюються під час припливів — ватти — розташовані на території національного парку «Нижньосаксонські ватти» (нім. Niedersächsisches Wattenmeer). Флора і фауна ваттів вкрай унікальні: нарівні з альпійським високогір'ям регіон навколо Куксгафена є одним з останніх ареалів дикої природи, що збереглися в Європі.

Дюни та пустища, притаманні Куксгафену та пляжній зоні Заленбурга, утворилися ще в льодовиковий період. Між суходолом і ваттом часто утворюються солончакові луки. Під час припливу вони регулярно затоплюються морською водою, внаслідок чого рослини та тварини пристосувалися до виживання у важких умовах. улітку на солончакових луках виводять пташенят птахи узбережжя.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат тут досить суворий та прохолодний. у зимовий період досить вітряно та прохолодно, але температура не опускається нижче 0 °C. Улітку, починаючи з середини липня до кінця серпня, повітря прогрівається до 20-25 °C.

Історія[ред.ред. код]

Хоча археологічні знахідки на місці сучасного Куксгафену датуються 4-м тисячоліттям до н. е., містечко Куксгафен порівняно молоде. Рітцебюттель (нім. Ritzebüttel), сучасна частина Куксгафена, у давнину належала землі Гадельн і спочатку була ексклавом герцогства Саксонського, а після його фактичного династичного розподілу у 1296 році перейшла під владу герцогства Сакс-Лауенбурзького.

У 1394 році війська вільного міста Гамбург захопили фортецю Рітцебюттеля і зробили її своїм опорним пунктом для контролювання естуарію Ельби, який з'єднував місто з відкритим морем. 4 березня 1872 року Рітцебюттель об'єднався з портовою частиною Гамбургу — Куксгафеном, утворивши містечко Куксгафен. Після об'єднання містечко стало вкрай важливим з військової точки зору. З 1883 року там розташовувався перший морський флот Німеччини, а Форт Кугельбаке та інші прибережні фортеці захищали Кільський канал.

До 1905 року населення Куксгафена збільшилося до 10 тис. осіб, внаслідок чого 15 березня 1907 р. Куксгафен отримав статус міста. Згідно з Актом про Великий Гамбург 1937 року Куксгафен перейшов під юрисдикцію регіону Штаде пруської провінції Гановер.

У роки Першої світової війни Куксгафен-Нордхольц, маючи на свої території ангари для дирижаблів, був одним з основних німецьких військових повітряно-морських баз.

У період з 1945 по 1964 роки поблизу Куксгафена проводилися численні випробовування ракетної зброї.

У 1972 році кілька сусідніх муніципалітетів об'єдналися в район Куксгафен, а 1977 року місто Куксгафен втратило свій статус міста і стало центром однойменного району.

Економіка[ред.ред. код]

Куксгафен — другий за важливістю порт Німеччини, центр рибальства та місце приписки кораблів. Другою важливою галузззю економіки Куксгафену є туризм. За рахунок особливого морського клімату Куксгафен є популярним місцем відпочинку, а також лікування людей із захворюваннями легеневої системи.

Цікаві місця[ред.ред. код]

Маяк Кугельбаке

Головними історичними пам'ятками регіону є відома фортеця Alte Liebe (Старе кохання), фортеця Рітцебюттель та маяк Кугельбаке — символ міста. Також цікавими є стара Мореплавна школа, краєзнавчий музей та місцевий зоопарк з великою колекцією морських тварин. Туристів приваблюють природні пам'ятки регіону — ватти та піщані пляжі.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

  • цвинтар Judenfriedhof
  • курган «Twellberg»
  • курган «Galgenberg»
  • курган «Spanger Berg»
  • курган «Wanhödener Berg»
  • курган в Гудендорфі
  • мегаліти Hohensteine
  • гамбурзький маяк

Музеї[ред.ред. код]

Церква св. Миколая
  • музей рибальства
  • музей-форт Кугельбаке
  • Морський музей
  • краєзнавчий музей
  • музей муніципалітету
  • музей підводних човнів
  • музей загиблих кораблів
  • музей-фортеця Рітцебюттель
  • плавучий маяк — останній з плавучих маяків Ельби
  • музей Йоахима Рінгельнатца, німецького поета та художника

Церкви[ред.ред. код]

  • Церква св. Миколая в Альтенбрусі (нім. St.-Nicolai-Kirche). Збудована у XIII сторіччі у готичному стилі, названа на честь святого Миколая, єпископа, покровителя Куксгафена. У 1727 році церкву було перебудовано. Дорогоцінні готичні гробниці XV сторіччя є одними з найважливіших історичних реліквій північної Німеччини. У церкві знаходиться орган, встановлений у 1497–1498 роках і відремонтований у 1727–1728 роках.
  • церква св. Якова в Людінгворті (нім. St.-Jacobi-Kirche). Збудована у 13 сторіччі у готичному стилі. Хори були добудовані у 1609 році, цегляна башта — у XVII сторіччі. Готичний «крилатий» вівтар був створений у 1420–1430 роках і є одним з найстаріших у регіоні. Орган періоду раннього бароко був збудований у 1598–1599 роках майстром Антонієм Вільде, а в 1682–1683 році Арп Шнітгер та Андреас Вебер його модифікували.
  • церква св. Мартіна в Рітцебюттелі (нім. Martinskirche). Збудована у 1816–1819 роках.
  • римсько-католицька парафіяльна церква св. Марії

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]