Кулаков Олексій Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Геннадійович Кулаков
Кумири Олексій кулаков.jpg
Картина «Ідоли» (2000 р.)
Народження 8 червня 1967(1967-06-08) (54 роки)
Харків
Країна Україна Україна
Жанр батальний
історичний
ню
побутовий
Навчання Харківське державне художнє училище
ХДАДМ (станковий живопис)
Діяльність художник
Напрямок класицизм
Роки творчості 1993-понині
Звання
Заслужений художник України
Сайт kulakov-papirna.com.ua

Джон Керрі розглядає фото загиблих на Майдані перед картиною «Державотворення».

Олексій Геннадійович Кулаков (нар. 8 червня 1967) — український художник, член НСХУ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Харкові. Закінчивши місцеві профільні навчальні заклади — художню школу N2 та ХДХУ (1986), був призваний до лав ЗС СРСР (1986—1988). Після демобілізації повернувся до живопису, від 1993-го постійний учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. 1995-го закінчив факультет станкового живопису ХДАДМ, серед викладачів були зокрема Адольф Константинопольський та Олександр Хмельницький. По закінченні два роки працював при виші викладачем академічного живопису. Від 1999-го член НСХУ[1]. Від 2000-го, разом із дружиною Наталією Папірною, працював над твором «Державотворення»[2] котрий було розміщено у будинку ВРУ. Від 2003 року отримав звання «Заслуженого художника». 2006-8 працював над спільним україно-польським проектом копіювання картини «Битва під Грюнвальдом», брав участь у розписі композиції «Правосуддя» центральної зали ВСУ. У 2010—2011 рр. на замовлення мінкульту Македонії працював над створенням полотен для столичних музеїв. Лауреат та переможець ряду фестивалів і виставок.

Витвори Олексія Кулакова зберігаються у НЮУ ім. Ярослава Мудрого, ДІКЗ «Слово о полку Ігоревім»[3] та інших фондах і приватних колекціях.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Запорозький суд» (1996)
  • «Слово про князя Ігоря» (1999)
  • «Кумири» (2000)
  • «Державотворення» (2001)
  • «Любов, Влада і Сила» (2004)
  • «Відродження» (2008)
  • «Сакура» (2009)
  • «Вершниці» (2009)
  • «Битва на Мечкиному камені» (2010)
  • «Голова Лазара Трайкова» (2010)

та інші.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]