Кулан (тварина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кулан
Перський кулан
Перський кулан
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla)
Родина: Коневі (Equidae)
Рід: Кінь (Equus)
Вид: Кулан
Біноміальна назва
Equus hemionus
Розповсюдження кулана
Розповсюдження кулана
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Equus hemionus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Equus hemionus
EOL logo.svg EOL: 311507
ITIS logo.svg ITIS: 624993
IUCN logo.svg МСОП: 7951
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9794
Fossilworks: 104801

Кула́н (Equus hemionus), або азі́йський ди́кий віслю́к (англ. Asiatic wild ass) — вид тварин родини коневих (Equidae). Зовні дуже нагадує африканського віслюка (Equus asinus), але має немало спільних ознак з конем (Equus caballus), через що кулана нерідко називають напіввіслюком. Ніколи не піддавався прирученню, на відміну від віслюка.

Опис[ред. | ред. код]

Він поєднує в собі ознаки осла і коня. Голова відносно велика, вуха довші, ніж у коня, але коротше, ніж у осла, а хвіст короткий, як у ослів і зебр. Забарвлення шерсті піщано-жовта, черево біле. Уздовж спини від холки до хвоста йде вузька чорно-бура смуга. Назва такого забарвлення по-казахськи звучить «кула», звідси і назва тварини – кулан.

Кулан дуже витривала тварина, пристосуватися жити в суворих умовах пустелі. Влітку поїдає злаки, осоку, полин, чагарники солянки, астрогала та інші рослини (близько 110 видів). Взимку кулан видобуває корм з-під снігу. Коли сніговий покрив досягає 40 см і більше, трав’яниста, на корені засохла рослинність стає недоступною.

Класифікація[ред. | ред. код]



Сирійський кулан (Equus hemionus hemippus)




Перський кулан (Equus hemionus onager)





Індійський кулан (Equus hemionus khur)



Туркменський кулан (Equus hemionus kulan)




Монгольський кулан (Equus hemionus hemionus)






Промислове значення[ред. | ред. код]

Довгий час кулан був важливою промисловою твариною. Високо цінувалася його шкура, з якої виготовляли цінний сап’ян – шагрень. М’ясо і жир використовували в їжу. У народній медицині вважалося, що печінка і жир куланів виліковують багато захворювань.

У промислових і спортивних цілях полювали на куланів в Монголії, Індії, Афганістані, Сирії, Ірані, в середньоазіатських районах Росії. Підстерігали і вбивали цих тварин на водопоях. З багатьох місць кулани були витіснені людиною. В деяких місцях вони були винищені повністю або стали дуже рідкісними. У Забайкаллі їх ще зустрічали в 1930 р.

З території України кулан зник близько 17 століття.

Охорона[ред. | ред. код]

У центрі Бадхиз (Туркменія) в 1941 р. був створений спеціальний кулани заповідник.

Вжиті заходи охорони зникаючого виду забезпечили відновлення чисельності кулана. З 1956 р. його поголів’я стало збільшуватися: в 1957 р. в Бадхизі воно налічувало вже 592 особи, в 1959 р. – до 800, а до 1980 г, – 2000 голів.

З 1953 р. 8 куланів були переправлені в заповідник Барсакельмес на острові в Аральському морі і випущені там. Через 3-4 роки стадо куланів помітно зросла, а до 1980 р. в ньому було близько 200 голів. Однак в 1981 р. у зв’язку з всиханням Аральського моря і підвищенням солоності води умови проживання цих тварин погіршилися і поголів’я їх стало скорочуватися. Тоді кулани були вивезені з острова і заповідник втратив своє колишнє значення.

До 1984 р. чисельність куланів в РФ досягла 2200 голів.

Загальна чисельність куланів у світі становить близько 20 000 голів. Цей вид занесено до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи, а також у Червоні книги РФ і Казахстану.


Посилання[ред. | ред. код]

species:
Проект Віківиди має дані за темою: