Куликов Андрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Куликов
Writing About Charity wikicontest 2012 - 10.jpg
Народився 27 вересня 1957(1957-09-27) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Україна Київ
Діяльність журналістика
Alma mater КНУ ім. Т.Шевченка
Посада ведучий каналу ICTV, ТСН, Українська служба Бі-Бі-Сі, Свобода слова (ICTV)
Партія КПРС до 1991 року
Конфесія атеїст
Родичі двоє онуків
У шлюбі з Антоніна
Діти двоє доньок (Яна, …)

Андрі́й Ві́кторович Кулико́в (* 27 вересня 1957, Київ) — журналіст, редактор, радіоведучий, телеведучий, медіа-експерт, медіа-тренер.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальностями «фахівець з міжнародних відносин; референт-перекладач англійської мови».

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

« «Це був експеримент. Для мене було великим запитанням, наскільки в принципі телеканал може обійтися без політики. А потім ми болісно шукали, як же це поставити в ефір. Я би сказав, що це був джазовий імпровізаційний телеканал, але джазовий не у формі якогось тріо, яке грає без мелодії, і яке дуже важко оцінити, а, радше, коли якийсь біг-бенд грає джаз-імпровізацію. І це було дуже цікаво — все звести до купи. »

Залишив канал, коли туди прийшла команда Олександра Ткаченка, відмовившись від пропозиції очолити новини «Репортер».

  • 2000 р. — автор-ведучий телепрограми «Нічна драматургія» на телеканалі СТБ.
  • 20002007 рр. — Продюсер радіо Української служби Бі-Бі-Сі (Лондон). В цей період із 2005 по 2007 рр. також був медіа-експертом спільного проекту Європейського Союзу — TACIS — BBC World Service Trust «ЖОРНА» під назвою «Журналістська Освіта: Розвиток Навичок». До речі, якби не ця медіапрограма, телемайбутнє Андрія Куликова могло би бути іншим. Уже після того, як стало зрозуміло, що Президентом України стане Віктор Ющенко, Куликову зателефонував Володимир Оселедчик, генпродюсер студії «1+1»:
« «Андрію, є потреба налагодити роботу “ТСН” по-новому, давай, спробуй це зробити» »

Куликов узявся до цього «з величезним задоволенням і ентузіазмом». І якби не інші плани, залишився б і далі керувати «ТСН».

« «Це було після так званого групового фото, коли вишукувалися люди з “1+1”, перед ними стояв Роднянський, і вони оголосили, що відтепер будуть передавати і говорити правду. Рух цей вони почали самі, були готові працювати самі. Їм треба було додати трохи організованості, людяного спілкування і повернути найкращі традиції “ТСН”, які багато з тих людей пам'ятали» »

[1]

  • Із серпня 2007 р. — На запрошення екс-колеги по Новому каналу телепродюсера Михайла Павлова став ведучим[2] політичного ток-шоу «Свобода слова» на телеканалі ICTV після звільнення звідти Савіка Шустера. В сезоні 2011–2012 років «Свобода слова» та її ведучий А.Куликов перемогли у номанації найкраще політичне ток-шоу 12-ї національної телевізійної премії «Телетріумф». Звернувши увагу, що нагороди вручали люди, одягнені в однокольорові строї, Куликов сказав:
« «Тут на сцені є люди, пофарбовані в синє, червоне і зелене. Кудись зник помаранчевий колір, немає малинового. Навіть якщо для всіх нас є перестороги, ми не повинні допускати, щоб у нас зникали кольори. Ми не повинні допустити, щоби з нашого телебачення зникали мови, ми не повинні допустити, щоби з нашої спільноти зникали колеги. У нашій програмі працюють люди різних кольорів, я маю на увазі, люди різних політичних переконань, і може тому вона виходить такою, як вона є». »

Але промову Андрія Куликова з трансляції телевізійної версії нагородження вирізали[3][4][5].

  • Із вересня 2011 ;— ведучий авторського проекту «Пора року» на Радіо-Ера FM. Через 5 років свого існування в українському радіоефірі програма переїхала на "Громадське радіо". Журналіст вважає, що саме ця програма на своєму рівні посприяла зрушенням, які відбулися в медіапросторі, зокрема щодо квот на українську музику в ефірі.

24 червня 2011 р. разом із 4-ма обраними Адміністрацією Президента України представниками ЗМІ, серед яких екс-керівник по Телевізійній службі новин каналу «1+1» Олександр Ткаченко, А.Куликов був запрошений в гості до Президента України Віктора Януковича в заміську резиденцію «Межигір'я», що показували по телебаченню. «Вони глибоко переконані, що право контактувати із владою, тим більше в неформальній обстановці — це висока професійна оцінка їхньої журналістської діяльності. Це так лише в тому випадку, якщо під час цього спілкування журналіст лишається журналістом, тобто виконує свою работу. Напрошується запитання: власне, яку журналістську роботу вони виконували, побувавши в резиденції Президента? Вони узяли інтерв'ю у глави держави? Ні, оскільки всі п'ятеро були попереджені, що кінцевий продукт не буде від них залежати. Касети із записом зустрічі передали на канали менш, ніж за добу до ефіру. Монтаж і корекцію змісту повністю контролювала сторона Президента. Підкреслю: всі присутні були про це попереджені і по суті, ці журналисти віддали Адміністрації Президента свою репутацію, ім'я і обличчя у тимчасове користування» — М.Найєм[6]

  • У 2013 році виступив співзасновником «Громадського радіо». З вересня 2015 року очолює його правління.
  • 2 грудня 2016 року під час засідання загальних зборів Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики» Андрій Куликов обраний головою[7][8].
  • З осені 2015 до весни 2016 Андрій Куликов був ведучим програми "Слово Куликову" на "Радио Вести"
  • В липні 2016 року Андрій Куликов в ефірі своєї програми оголосив про те, що він припиняє працювати на телеканалі ICTV заради роботи на "Громадському радіо".

Нагороди[ред. | ред. код]

Інші заняття[ред. | ред. код]

Професійно займається перекладацькою діяльністю (українська-російська-англійська), перекладає рок-пісні.

Хобі[ред. | ред. код]

Займається літературною діяльністю. Любить гуляти містом[9], подорожувати, збирати гриби, куховарити. Вегетаріанець і абстинент (із початку 1990-х).

Родина[ред. | ред. код]

Виріс в родині службовців. Одружений на Антоніні (за фахом вчителька російської мови), має двох доньок (Яна) та двох онуків.

Джерела[ред. | ред. код]