Кулик Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кулик Михайло Федорович
Народився 21 лютого 1937(1937-02-21) (81 рік)
с. Кийлів, Бориспільський район, Київська область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність професор
Alma mater Українська сільськогосподарська академія
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук (1984),
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України
Звання професор (1994), член-кореспондент НААН (1995)

Кулик Михайло Федорович (21 лютого 1937(19370221), с. Кийлів, Бориспільський район, Київська область) — український вчений-зоотехнік, доктор сільськогосподарських наук (1984), професор (1994), член-кореспондент НААН (1995), Заслужений діяч науки і техніки України (1997).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Українську с.-г. академію (Київ, 1961). Працював 1961—1964 зоотехніком, завідувач відділу Івано-Франківської обласної племстанції; 1968—1975 — у НДІ землеробства і тваринництва західних районів УРСР (с. Оброшине Пустомитівського р-ну Львівської області). 1964—1967 — аспірант Української сільськогосподарської академії. Від 1971 — завідувач лабораторії годівлі; 1975—2011 — заступник директора з наукової роботи Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН [[1]] (м. Вінниця), 1988 — Лауреат Премії Ради Міністрів СРСР за розробку і впровадження найбільш значних науково-технічних досліджень, від 2011 — зав. відділу технології кормів, комбікормів і преміксів Інституту кормів та сільського господарства Поділ­ля НААНУ (Вінниця); водночас від 1995 — професор кафедри технології виробництва продуктів тваринництва Вінницького національного аг­рарного універитету [[2]] . Член спеціалізованої Вченої ради при Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН України К 05.854.01 [[3]]

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Сравнитель­ная характеристика интенсивности бродильно-ферментативных про­цессов в рубце и слепой кишке крупного рогатого скота в зависимости от состава рациона». У 1984 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Физиологическое обоснование способов эффективного использования объёмистых кормов, зернофуража и новых синтетических добавок в кормлении сельскохозяйственных животных». Збагатив зоотехнічний і біологічний напрями вітчизня­ної науки значним вкладом у розкриття ролі клітковини як фактора поверхні в шлунково-кишковому тракті тварин у процесах активації та гальмування дії ферментів, процесу деацитилювання клітковини в рубці, активізації утворення оцтової кислоти в рубці при обробці кліт­ковини корму слиною в процесі жуйки. Дослідженнями встановлено, що клітковина корму створює велику поверхневу площу в порожнині травного тракту великої рогатої худоби та інших травоїд­них тварин і за оптимального її вмісту — активує, а при більш високій концентрації — інгібує активність ферментів хімусу тонкого кишечни­ку всіх сільськогосподарських тварин і птиці. Запропонував балансування раціо­нів для сільськогосподарських тварин за нативною та обмінною кис­лотною і лужною ємністю кормів, вивчено роль різних природних і синтетичних сполук кремнію та ультрамікроелементів вулканічних туфів у процесах обміну речовин в організмі тварин. Вперше обґрун­тував ефективність та доцільність використання мінімальних доз сапоніту, анальциму і глауконіту в годівлі великої рогатої худоби, свиней, птиці та вулканічних туфів у складі консервантів для силосу, сінажу і вологого зерна кукурудзи. Під керівництвом вченого розроблено нові енергозберігаючі технології консервування вологого зерна кукурудзи, які в 6—8 разів зменшу­ють енерговитрати порівняно з традиційним висушуванням зернофу­ражу.

Основні публікації[ред. | ред. код]

https://scholar.google.ru/citations?user=4OZrJC8AAAAJ&hl=uk

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]