Кульбаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кульбаба
Oduvanchiki1024 768.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Кульбаба (Taraxacum)
F.H.Wigg., 1780
Види
понад 2000
Див. Список видів роду Кульбаба
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Taraxacum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Taraxacum
EOL logo.svg EOL: 49106
IPNI: 328762-2
ITIS logo.svg ITIS: 36199
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49743

Кульбаба (Taráxacum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини Айстрові (лат. Asteraceae).

1 — не повністю розкрита квітка; 2 — комахи на квітах; 3 — пуп'янок та квітка; 4 — коник на квітці

Етимологія назви[ред.ред. код]

Українське «кульбаба» утворене від ранішої форми *кульбава (що змінило вимову внаслідок асиміляції «б»), похідної від прасл. *kulьbava květka («квітка, здатна до загинання, округлості»). Прикметник *kulьbava (чоловічий рід *kulьbavъ) — від дієслова *kuliti («гнути», пор. «кулитись»). З того ж кореня й кульбастий («горбатий», «загнутий»). Назва пов'язана з тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його ротом («Кульбабо, розвернися!»), розривається на кінці на 3-4 частини, що загинаються у боки[1].

Латинська назва Taraxácum виникла внаслідок латинізації арабської (tharakhchakon) або перської (talkh chakok) назви іншого складноцвіта.

Опис[ред.ред. код]

Кульбаба — рослина з гіллястим, стрижневим коренем завтовшки близько 2 см і завдовжки близько 60 см, яке у верхній частині переходить в коротке багатоголове кореневище. Листя голе, перисто-надрізане або цілісне, зібране в прикореневу розетку. Квітконос соковитий, циліндричної форми, порожнистий, несе поодиноке суцвіття-кошик язичкових яскраво-жовтих квіток. Всі частини рослини містять густий білий молочний сік. Квітне кульбаба в квітні, плодоносить сім'янками з білим чубком — з квітня по травень.

Еволюція[ред.ред. код]

Насіння кульбаби утворюється без запліднення (явище апоміксису). Таким чином його генетичний матеріал ідентичний генетичному матеріалу батьківської рослини (за виключенням мутацій). Отже природний добір понизив варіативність популяції, що зменшує пристосуваність її до середовища, тим не менше кульбаба досягла широкого розповсюдження[2].

Систематика й поширення[ред.ред. код]

Представники роду поширені в Європі, Азії, Америці, Австралії та Північній Африці. Рід Кульбаба налічує понад 2000 видів, в Україні зростають дванадцять, з них найпоширенішим є Кульбаба звичайна, або лікарська (Taraxacum officinale). Росте скрізь в Україні на луках, вигонах, у садах як бур'ян.

Види[ред.ред. код]

Див. Список видів роду Кульбаба

Застосування[ред.ред. код]

Екстракт або порошок з коренів (іноді й з листків) кульбаби лікарської застосовують у медицині для поліпшення діяльності органів травлення. Сушені на сонці жовті квіти кульбаби заварюються як чай, що в свою чергу поліпшує відкашлювання (відхаркування) слизу та лікує кашель[джерело?].

Деякі види кульбаб, наприклад крим-сагиз, або кульбаба осіння (Taraxacum hybernum), росте в Криму, та кок-сагиз, який раніше вирощували в Україні, містять в коренях 4 — 6 % каучуку.

Kulbabka-z-parasolkamy.jpg Dandelion clock Taraxacum.jpg Кошик квітки кульбаби з сім'янками. Київ, 10.05.2016.jpg
Звичайна кульбаба з білими сім'янками після дощу
'
Кошик квітки кульбаби з сім'янками

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. П. Кемп, К. Армс. Введение в биологию. М. Мир, 1988 — 671 с. — С.39 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]