Перейти до вмісту

Кульбаба

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кульбаба
Період існування: міоцен — наш час
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Цикорієві (Cichorioideae)
Триба: Cichorieae
Рід: Кульбаба (Taraxacum)
F.H.Wigg., 1780
Види

понад 2000
Див. Список видів роду Кульбаба

Вікісховище: Taraxacum

Кульба́ба (Taraxacum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових (лат. Asteraceae).

Етимологія назви

[ред. | ред. код]

Українське «кульбаба» утворене від ранішої форми *кульбава (що змінило вимову внаслідок асиміляції «б»), похідної від прасл. *kulьbava květka («квітка, здатна до загинання, округлості»). Прикметник *kulьbava (чоловічий рід *kulьbavъ) — від дієслова *kuliti («гнути», пор. «кулитись»). З того ж кореня й кульбастий («горбатий», «загнутий»). Назва пов'язана з тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його ротом («Кульбабо, розвернися!»), розривається на кінці на 3-4 частини, що загинаються у боки[1].

Латинська назва Taraxácum виникла внаслідок латинізації арабської (tharakhchakon) або перської (talkh chakok) назви іншого складноцвіта.

1 — не повністю розкрита квітка; 2 — комахи на квітах; 3 — пуп'янок та квітка; 4 — коник на квітці
Кульба́ба (Taraxacum) в травні на Сумщині
Кульба́ба (Taraxacum) в травні на Сумщині

Кульбаба — рослина з гіллястим, стрижневим коренем завтовшки близько 2 см і завдовжки близько 60 см, яке у верхній частині переходить в коротке багатоголове кореневище. Листки голі, перисто-надрізані або цілісні, зібрані в прикореневу розетку. Квітконос соковитий, циліндричної форми, порожнистий, несе поодиноке суцвіття-кошик язичкових яскраво-жовтих квіток. Усі частини рослини містять густий білий молочний сік. Квітне кульбаба в квітні та на початку травня, плодоносить сім'янками з білим чубком — з квітня по травень.

Еволюція

[ред. | ред. код]

Насіння кульбаби утворюється без запліднення (явище апоміксису). Таким чином, його генетичний матеріал ідентичний генетичному матеріалу батьківської рослини (за винятком мутацій). Отже, природний добір понизив варіативність популяції, що зменшує пристосованість її до середовища, тим не менше кульбаба досягла значного поширення у світі[2].

Систематика й поширення

[ред. | ред. код]

Представники роду поширені в Європі, Азії, Америці, Австралії та Північній Африці. Рід Кульбаба налічує понад 2000 видів, в Україні зростають дванадцять, з них найпоширенішим є Кульбаба звичайна, або лікарська (Taraxacum officinale). Росте скрізь в Україні на луках, вигонах, у садах як бур'ян.

Див. Список видів роду Кульбаба

Застосування

[ред. | ред. код]

Екстракт або порошок з коренів (іноді й з листків) кульбаби лікарської застосовують у медицині для поліпшення діяльності органів травлення.

Деякі види кульбаб, наприклад крим-сагиз, або кульбаба осіння (Taraxacum hybernum), росте в Криму, та кок-сагиз, який раніше вирощували в Україні, містять в коренях 4 — 6 % каучуку.

Схожі рослини

[ред. | ред. код]
Квіткові голівки та дозрілі насінини нечуйвітру іноді плутають з кульбабами.
Насінна голівка Taraxacum officinale з лише одним насінням, що залишилося прикріпленим
Квіткові голівки та дозрілі насінини нечуйвітру іноді плутають з кульбабами.
Насінна голівка Кульбаба лікарська з лише одним насінням, що залишилося прикріпленим

Багато схожих рослин із родини Айстрові з жовтими квітками іноді називають несправжніми кульбабами. Квіти кульбаби дуже подібні до квітів квітки Поросинець. Обидві рослини мають схожі квіти, які перетворюються на насіння, що розноситься вітром. Однак, квіти кульбаби розташовані поодиноко на нерозгалужених, безволосих і безлистих порожнистих стеблах, тоді як квітконосні стебла котячих вушок розгалужені, суцільні та мають приквітки. Обидві рослини мають прикореневу розетку листя і центральний стрижневий корінь. Проте листя кульбаб гладке або голе, тоді як листя котячих вушок грубо волосисте.[3]:740

Ранньоквітні кульбаби можна відрізнити від мати-й-мачухи (Tussilago farfara) завдяки їх прикореневій розетці листя, відсутності дискових квіточок і відсутності лусочок на квітконосі.[4]

Інші рослини з поверхнево схожими квітками включають Нечуйвітер (Hieracium) та скереду (Crepis). Їх легко відрізнити за розгалуженими квітконосами, які зазвичай волосисті та мають листя.[3]:740

Історія

[ред. | ред. код]
Розфарбований вручну друк, пластина 1 Dens Leonis в A Curious Herbal, 1737, автор Елізабет Блеквелл

Вважається, що кульбаби еволюціонували близько 30 мільйонів років тому в Євразії.[5] Викопні насіння Taraxacum tanaiticum були знайдені в Пліоцені в південній Білорусі.[6] Кульбаби використовувалися людьми для їжі та як трав'яний засіб протягом більшої частини записаної історії. Вони були добре відомі давнім єгиптянам, грекам і римлянам, і зафіксовано, що їх використовували в традиційній китайській медицині протягом понад тисячі років. Рослина використовувалася як їжа та ліки корінними американцями.[7] Кульбаби, ймовірно, були привезені до Північної Америки на кораблі Мейфлауер через їхні передбачувані лікувальні властивості.[8] Цілеспрямоване вирощування кульбаб почалося в США в середині 19 століття.[9]

Харчова цінність

[ред. | ред. код]
Тарілка обсмажених листків кульбаби з веганським рисом

Сирі листя кульбаби містять високу кількість вітамінів A, C та K і є помірними джерелами кальцію, калію, заліза та марганцю.[10] Сирі листя кульбаби містять 86% води, 9% вуглеводів, 3% білка та 1% жиру.[10] Порція в 100 грамів містить 45 Калорій.[10]

Фітохімічні речовини

[ред. | ред. код]

Сирі квіти містять різноманітні фітохімічні речовини, включаючи поліфеноли, такі як флавоноїди апігенін, ізокверцитрин (сполука, подібна до кверцетину) та кавова кислота, а також терпеноїди, тритерпени та сесквітерпени.[11] Корені містять значну кількість пребіотичного волокна інулін. Листя кульбаби містять лютеїн.[12]

Тараксалізин, серинова протеїназа, перебуває в латексі коренів кульбаби.[13][14] Максимальна активність протеїнази в коренях досягається у квітні, на початку розвитку рослини після зимового періоду.[14]

Властивості

[ред. | ред. код]

Їстівність

[ред. | ред. код]
Пучки органічної кульбаби зелені на продаж

Вся рослина, включаючи листя, стебла, квіти та корені, є їстівною і багатою на поживні речовини, такі як кальцій, залізо та вітаміни А і К.[15] Кульбаби дико ростуть на всіх континентах, крім Антарктиди. Більшість комерційних сортів походять з Євразії. Це багаторічна рослина зі стрижневим коренем, тому зелень можна неодноразово збирати, якщо корінь залишається в землі.[16]

Кульбаби містять гіркі, але водорозчинні сесквітерпени. Гіркота посилюється пізніше в сезоні, після цвітіння квіток, і в міру дозрівання листя. Щоб зробити листя кульбаби більш смачним, їх можна бланшувати, збирати молодими, подавати з іншими сильними смаками або застосовувати комбінацію цих методів. У південних Сполучених Штатах їх традиційно подають з гарячою заправкою з бекону (подібно до салату зі шпинату).[16][17] В Італії листя пасерують, додають до супів або додають сирими до салатів.[18]

Листя кульбаби були частиною традиційної кашмірської кухні, ліванської кухні,[19] іспанської кухні, італійської кухні, албанської кухні, словенської, сефардської , китайської, грецької кухні (χόρτα) та корейської кухні. На Криті місцеві жителі їдять листя сорту під назвою 'Марі' (Μαρί), 'Маріакі' (Μαριάκι) або 'Копрорадіко' (Κοπροράδικο), сирими або вареними в салатах. T. megalorhizon, ендемічний для Криту вид, вживають таким самим чином; він зустрічається лише на великих висотах (1 000—1 600 метрів (3 300—5 200 фут)) та на перелогових ділянках і називається пентарамія (πενταράμια) або агріорадіко (αγριοράδικο).[20]

Пелюстки квітів, разом з іншими інгредієнтами, зазвичай включаючи цитрусові, використовують для виготовлення вина з кульбаби. Мелені, смажені корені можна використовувати як безкофеїнову альтернативу каві.[21] Кульбаба також зазвичай використовувалася для виготовлення традиційного британського безалкогольного напою кульбаба та лопух і є одним із інгредієнтів кореневого пива.[22][23]

Барвник

[ред. | ред. код]

Жовті квіти можна висушити і перемолоти на жовто-пігментований порошок і використовувати як барвник.[24]

Алерген

[ред. | ред. код]

Кульбаби можуть викликати алергічні реакції у чутливих осіб при споживанні або контакті зі шкірою, але ризик є незначним.[25][26] Латекс, що містить сесквітерпенові лактони, присутній у високих концентраціях у головному корені та стеблах звичайної кульбаби.[25][27][28] Однак лише деякі дослідники згадували про можливий ризик легкого алергічного контактного дерматиту для людей з лактоновою гіперчутливістю.[29][30][31]

Траволікування

[ред. | ред. код]

Кульбаба використовувалася в традиційній медицині в Європі, Північній Америці та Китаї.[32]

Їжа для диких тварин

[ред. | ред. код]

Кульбаби не залежать від дикої природи для поширення чи запилення; однак багато представників дикої природи отримують користь від достатку цієї рослини. Кролики, дикі індички, білохвості олені, східні бурундуки, перепели віргінські та багато видів птахів споживають насіння та листя. Крім того, багато комах збирають нектар з квітів, особливо ранньою весною, коли дуже мало інших квітів цвіте.[33]

Зразок кульбаби висотою 85 см (33 дюйм)

Насіння

[ред. | ред. код]

Насіння Taraxacum є важливим джерелом їжі для певних птахів (коноплянки).[34]

Нектар

[ред. | ред. код]
Докладніше: Нектар

Сабо вивчав виділення нектару на ділянці кульбаби протягом двох років (59,2 та 8,9 квітів на квадратний метр (5,50 та 0,83/фут2) у 1981 та 1982 роках). Він виміряв середній об'єм нектару 7,4 мкл/квітка в 1981 році та 3,7 мкл/квітка в 1982 році. Квіти мали тенденцію відкриватися вранці та закриватися після обіду, причому концентрації були значно вищими на другий день.[35]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Уповільнена кінозйомка, опублікована в інтернеті, де квітка кульбаби перетворюється на пухнасту кульку з насінням, виявила, що багато людей вважає ці дві стадії розвитку — різними рослинами[36]. Природолюби України започаткували традицію відзначати 27 квітня як «День Кульбаби».

Галерея

[ред. | ред. код]
Звичайна кульбаба з білими сім'янками після дощу
Кульбаба лікарська
Кошик квітки кульбаби з сім'янками

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. П. Кемп, К. Армс. Введение в биологию. М. Мир, 1988 — 671 с. — С.39 (рос.)
  3. а б Stace, C. A. (2010). New Flora of the British Isles (вид. Third). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press. с. 712. ISBN 9780521707725.
  4. Blamey, M.; Fitter, R.; Fitter, A (2003). Wild flowers of Britain and Ireland: The Complete Guide to the British and Irish Flora. London: A & C Black. с. 274. ISBN 978-1408179505.
  5. Gardening in Western Washington: Dandelions. Gardening.wsu.edu. 4 травня 2003. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 29 серпня 2012.
  6. The Пліоценова флора Холмеча, південно-східна Білорусь та її кореляція з іншими Пліоценовими флорами Європи Фелікс Ю. ВЕЛИЧКЕВИЧ та Ева ЗАСТАВНЯК - Acta Palaeobot. 43(2): 137–259, 2003
  7. Clarke, Charlotte Bringle (1977). Edible and useful plants of California. Berkeley: University of California Press. с. 191. ISBN 978-0-520-03261-3.
  8. Dandelions. Maine Organic Farmers and Gardeners Association. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 17 квітня 2017.
  9. Sturtevant, E. Lewis (1886). A Study of the Dandelion. The American Naturalist. 20 (1): 5—9. Bibcode:1886ANat...20....5S. doi:10.1086/274134. ISSN 0003-0147. JSTOR 2450721.
  10. а б в Dandelion greens, raw. Nutritiondata.com, Conde Nast Inc. Процитовано 7 березня 2011.
  11. Katrin Schütz, Reinhold Carle; Andreas Schieber (2006). Taraxacum—a review on its phytochemical and pharmacological profile. Journal of Ethnopharmacology. 107 (3): 313—323. doi:10.1016/j.jep.2006.07.021. PMID 16950583.
  12. Carotenoids. Micronutrient Information Center, Linus Pauling Institute, Oregon State University. 1 липня 2016. Процитовано 27 червня 2019.
  13. Bogacheva, A. M.; Rudenskaya, G. N.; Preusser, A; Tchikileva, I. O.; Dunaevsky, Y. E.; Golovkin, B. N.; Stepanov, V. M. (1999). A new subtilisin-like proteinase from roots of the dandelion Taraxacum officinale Webb S. L. Biochemistry. Biokhimiia. 64 (9): 1030—7. PMID 10521720.
  14. а б Rudenskaya, G. N.; Bogacheva, A. M.; Preusser, A.; Kuznetsova, A. V.; Dunaevsky YaE, null; Golovkin, B. N.; Stepanov, V. M. (23 жовтня 1998). Taraxalisin -- a serine proteinase from dandelion Taraxacum officinale Webb s.l. FEBS Letters (3): 237—240. Bibcode:1998FEBSL.437..237R. doi:10.1016/s0014-5793(98)01243-5. ISSN 0014-5793. PMID 9824298. S2CID 43872064. {{cite journal}}: Текст «437» проігноровано (довідка); Текст «volume» проігноровано (довідка)
  15. Osborne, Tegan (11 травня 2016). Edible weeds that are safe to eat and how you can use them. ABC News (Австралія). Процитовано 24 травня 2021.
  16. а б McGee, Harold (2004). A survey of common vegetables. On Food and Cooking: the science and lore of the kitchen. New York: Scribner. с. 320. ISBN 978-0-684-80001-1.
  17. Kallas, John (22 грудня 2015). Making dandelions palatable. Backwoods Home Magazine.
  18. Mele, Deborah (29 травня 2008). Sautéed Dandelion Greens. Italian Food Forever. Архів оригіналу за 8 лютого 2012.
  19. Bergo, Alan (27 березня 2021). Lebanese Dandelions with Carmalized Onions. Forager Chef. Процитовано 16 березня 2024.
  20. Kleonikos G. Stavridakis; Κλεόνικος Γ. Σταυριδάκης (2006). Wild edible plants of Crete - Η Άγρια βρώσιμη χλωρίδα της Κρήτης. Rethymnon Crete. ISBN 978-960-631-179-6.
  21. Castronovo Fusco, MA (15 квітня 2008). Dandelion as underrated as underfoot. New Jersey On-Line. Процитовано 7 березня 2011.
  22. How to make dandelion and burdock beer. The Guardian. Процитовано 13 березня 2018.
  23. Warchol, Kit (15 травня 2024). How Did Root Beer Become Such a Big Deal in Utah?. Food & Wine (англ.).
  24. Dyer, Anne. (1981). Dyes from natural sources. Bell & Hyman. ISBN 0713519371. OCLC 219915765.
  25. а б Kania-Dobrowolska, Małgorzata; Baraniak, Justyna (15 вересня 2022). Dandelion (Taraxacum officinale L.) as a Source of Biologically Active Compounds Supporting the Therapy of Co-Existing Diseases in Metabolic Syndrome. Foods. 11 (18): 2858. doi:10.3390/foods11182858. ISSN 2304-8158. PMC 9498421. PMID 36140985.
  26. Faria, TC; Nascimento, C. C. H. C.; Vasconcelos, S. D. D. De; Stephens, P. R. S. (14 червня 2019). Literature Review on the Biological Effects of Taraxacum Officinale Plant In Therapy. Asian Journal of Pharmaceutical Research and Development. Society of Pharmaceutical Tecnocrats. 7 (3): 94—99. doi:10.22270/ajprd.v7i3.502. ISSN 2320-4850.
  27. Gracz-Bernaciak, Joanna; Mazur, Oliwia; Nawrot, Robert (17 листопада 2021). Functional Studies of Plant Latex as a Rich Source of Bioactive Compounds: Focus on Proteins and Alkaloids. International Journal of Molecular Sciences. 22 (22): 12427. doi:10.3390/ijms222212427. ISSN 1422-0067. PMC 8620047. PMID 34830309.
  28. Huber, Meret; Triebwasser-Freese, Daniella; Reichelt, Michael; Heiling, Sven; Paetz, Christian; Chandran, Jima N.; Bartram, Stefan; Schneider, Bernd; Gershenzon, Jonathan; Erb, Matthias (2015). Identification, quantification, spatiotemporal distribution and genetic variation of major latex secondary metabolites in the common dandelion (Taraxacum officinale agg.). Phytochemistry. 115: 89—98. Bibcode:2015PChem.115...89H. doi:10.1016/j.phytochem.2015.01.003. PMID 25682510.
  29. Bekhaled, Imene; Benalia, Abdelkrim; Mehida, Hayet; Meziani, Samira; Tarfaoui, Luiza; Djjebar, Ahmed Abdelhamid; Mai, Abdesslam Hicham; Bensaid, Illias; Demmouche, Abassia (15 травня 2020). Evaluation of the Acute Toxicity of Dandelion (Taraxacum officinale) Roots. Journal of Drug Delivery and Therapeutics. 10 (3): 159—163. doi:10.22270/jddt.v10i3.4093. ISSN 2250-1177.
  30. Lovell, C. R.; Rowan, M. (1991). Dandelion dermatitis. Contact Dermatitis. Wiley. 25 (3): 185—188. doi:10.1111/j.1600-0536.1991.tb01826.x. PMID 1838315.
  31. Paulsen, Evy (2017). Systemic allergic dermatitis caused by sesquiterpene lactones. Contact Dermatitis. 76 (1): 1—10. doi:10.1111/cod.12671. PMID 27568784.
  32. Katrin Schütz, Reinhold Carle; Andreas Schieber (2006). Taraxacum—a review on its phytochemical and pharmacological profile. Journal of Ethnopharmacology. 107 (3): 313—323. doi:10.1016/j.jep.2006.07.021. PMID 16950583.
  33. Out My Backdoor: In Defense of Dandelions | Department Of Natural Resources Division. georgiawildlife.com. Процитовано 16 жовтня 2023.
  34. D. L. Buckingham; W. J. Peach (2005). The influence of livestock management on habitat quality for farmland birds. Animal Science. 81 (2): 199—203. doi:10.1079/ASC50700199.
  35. Stewart-Wade, S. M.; Neumann, S.; Collins, L. L.; Boland, G. J. (1 жовтня 2002). The biology of Canadian weeds. 117. Taraxacum officinale G. H. Weber ex Wiggers. Canadian Journal of Plant Science. Canadian Science Publishing. 82 (4): 825—853. doi:10.4141/p01-010. ISSN 0008-4220. S2CID 85676502.
  36. Dean, Signe. This GIF of a Dandelion Posted on Reddit Is Blowing People's Minds For a Crazy Reason. ScienceAlert (брит.). Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]