Кульбака Петро Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кульбака Петро Леонтійович
Народження 8 липня 1902(1902-07-08)
Глухівський район
Смерть 10 лютого 1972(1972-02-10) (69 років)
Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Поховання
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоної Зірки

Петро Леонтійович Кульбака (19021971) — партизан Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Петро Кульбака народився 8 липня 1902 року в селі Хотминівка (нині — Глухівський район Сумської області). Після закінчення трьох класів школи працював спочатку батраком, потім став вести своє господарство. В 19241927 роках служив у Робітничо-селянській Червоній Армії. Екстерном закінчив сім класів школи. Демобілізувавшись, працював у торгівлі і народному господарстві.

Перед війною був завідувачем торговим відділом Глухівського райвиконкому[1].

На початку Німецько-радянської війни П.Кульбака за вказівкою райкому партії очолив формування Глухівського районного партизанського загону. З вересня 1941 року загін діяв в німецькому тилу, здійснюючи диверсії, знищуючи важливі об'єкти. Так, в кінці вересня 1941 року партизани Кульбаки знищили шосейний і залізничний мости. Взимку 1941—1942 років загін Кульбаки об'єднався з Путивльським загоном і разом з ним провів ряд диверсій проти окупаційних військ.

Навесні 1943 року загін Кульбаки спільно з іншими партизанами знищив велику кількість пароплавів і катерів на Прип'яті. Коли противник спробував переправитися через річку і розгромити партизан, загін Кульбаки зіграв важливу роль у відображенні цієї атаки. Надалі Кульбака брав участь у двох рейдах партизанського з'єднання Сидора Ковпака. З січня 1944 року він командував полком 1-ї Української партизанської дивізії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1944 року за «особливі заслуги в розвитку партизанського руху на Україні, за особистий героїзм і відвагу, проявлені в боях за Батьківщину» Петро Кульбака був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 4327.

У квітні 1945 року П.Кульбака повернувся до Глухова, де до виходу на пенсію у 1964 році перебував на господарській роботі, працював головою Глухівського райвиконкому.

Помер 10 лютого 1971 року, похований на Вознесенському кладовищі Глухова.

Був нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоної Зірки і низкою медалей.

Бюст Кульбаки встановлений у Спадщанському лісі та на могилі в Глухові. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1.  Кульбака Петро Леонтійович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. 
  • В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979. 
  • Вершигора П. П. Рейд на Сан и Вислу. — Киев,1960. 
  • Герої партизанської боротьби на Україні. — Київ, 1948 кн. 1. 
  • Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 1983. 
  • Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат. Київ, 1975. 
  • Люди легенд. Выпуск 1. М., 1965. 
  • Подвигом прославленные. Киев, 1985. 
  • Руднев С. В. Легендарный рейд. Дневник о Карпатском рейде. Письма. Ужгород, 1967. 
  • Украинская ССР в Великой Отечественной войне … 1941—1945 гг. Т.2. Киев, 1975.