Культобе
| село Культобе | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | АРК |
| Район/міськрада | — |
| Основні дані | |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°27′45″ пн. ш. 36°09′50″ сх. д.H G O |
| Карта | |
.svg)  Культобе | |
| Мапа | |
| |
Культобе (крим. Kül Töbe, Куль Тёбе) — зникле село в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, яке розташовувалося на північному сході району та Керченського півострова, біля берега Азовського моря, приблизно в 8 км на північний схід від сучасного села Золоте[1].
Історія[ред. | ред. код]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Келтепе входив в Дін Керченський кадилик Кефінського каймаканства. Після анексії Криму Росією (8) 19 квітня 1783 року[2], (8) 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село була приписана до Левкопольского, а після ліквідації в 1787 році Левкопольского — до Феодосійського повіту Таврійської області[3]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Акмечетського повіту Новоросійської губернії[4]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[5], Культобе був включений до складу Акмозької волості Феодосійського повіту.
За Відомостями про кількість селищ, назвах оних, в них дворів … що перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року у селі Култебе значилося 13 дворів і 94 жителя. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 роки село Култебе позначена з 20 дворами[6]. Після реформи волосного поділу 1829 року Куль Тобі, згідно «Ведомости про казенних волостях Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Чурубаської волості (перейменованої з Аккозької)[7]. На карті 1842 року Культепе позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[8].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Сарайминської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Куль-Тобі — татарське село з 15 дворами, 56 жителями і мечеттю на березі моря[9]. На триверстовій мапі Шуберта 1865—1876 року в селі Культепе позначено 10 дворів[10]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року в селах Джайлав і Культебе разом значилося 63 двору і 372 жителя. За «… Пам'ятною книжці Таврійської губернії на 1892 рік» в безземельной селі Культобе, що не входила ні в одне сільське суспільство, значилося 37 жителів, домогосподарств не мають[11]. За «… Пам'ятною книжці Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Культобе, яка входила в Ново-Олександрівське сільське товариство, значилося 103 жителя без домогосподарств. У Статистичному довіднику Таврійської губернії (Ч. II-а. Статистичний нарис, випуск п'ятий Феодосійський повіт, 1915 рік), в селі Культобе Сарайминської волості Феодосійського повіту значилося 18 дворів з болгарським населенням в кількості 155 осіб приписних жителів.
Після завоювання Криму більшовиками, за постановою Кримревкому, 25 грудня 1920 року з Феодосійського повіту був виділений Керченський (степовий) повіт, а, постановою ревкому № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» від 8 січня 1921 року[12] була скасована волосна система і в складі Керченського повіту був створений Керченський район до якого увійшло село (в 1922 році повіти отримали назву округів). 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були скасовані і основною адміністративною одиницею став Керченський район, до якого увійшло село[13]. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, в селі Культобе, Маяк-Салинської сільради Керченського району, значився 1 двір, населення становило 2 людини, обидва українці[14]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР»[15] від 30 жовтня 1930 року (за іншим з веденням 15 вересня 1931 року) Керченський район скасували і село включили до складу Ленінського, а з утворенням в 1935 році Маяк-Салинського району (перейменованого 14 грудня 1944 року в Приморський[16]) — до складу нового району[17]. Вже на докладній карті РККА Керченського півострова 1941 року позначені руїни села[18]. Виключено з облікових даних в 1948 році[19].
Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 2020-1-20.
- ↑ Гржибовская, 1999, Манифест о принятии полуострова Крымского, острова Тамани и всей Кубанской стороны под российскую державу. 1783 год с. 96.
- ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
- ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
- ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2020-1-24.
- ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 131.
- ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2020-1-24.
- ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский. — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб : Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 91. — (Списки населенных мест Российской империи) Архівовано з джерела 3 червня 2020
- ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXIII-14-b. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2020-1-26.
- ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
- ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
- ↑ Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). [1] — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 100, 101. Архівовано з джерела 31 серпня 2021
- ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 14 декабря 1944 года № 621/6 «О переименовании районов и районных центров Крымской АССР»
- ↑ Административная карта Крымской области. ЭтоМесто.ru. 1956. Процитовано 2020-1-26.
- ↑ Подробная карта РККА Керченского полуострова. ЭтоМесто.ru. 1941. Процитовано 2020-1-28.
- ↑ Ковыркин К. К., Санжаровец В. Ф. Керченский полуостров. Географический словарь // Научный сборник Керченского заповедника. Выпуск 4. — Симферополь : Бизнес-Информ, 2014. — С. 443—586. — 300 прим. — ISBN 978-966-648-378-5.
- ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь : Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 125.
- ↑ Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
- ↑ Вместе с селением Джайлав
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет.. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 162—163.
- ↑ Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 32.
