Культура сітчастої кераміки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Культура січастої кераміки, Культура текстильної кераміки — археологічна культура фінальної бронзової доби кінця 2-го — початку 1-го тисячоріччя до Р. Х. у Верхньому й Середньому Надволжі до півночі й сходу Феноскандії. Названа за орнаментацією посуду за допомогою текстильних відбитків або їх імітації.

Перші поселення з сітчастої («текстильної») керамікою відкриті Олександром Спіциним у 1903 році.

Гончарство[ред. | ред. код]

Для посудин цієї культури характерна глекоподібна форма з округлим дном. Орнамент складається з округлих, овальних, клиноподібних втиснень, опуклин, відбитків зубчастого штампу й «текстильних» відбитків, виконаних чеканом, калаталом з пористою поверхнею, шматком тканини, або рубцевою шкірою шлунка.

Вироби[ред. | ред. код]

Бронзоливарне виробництво сягає високого рівня розвитку. Робляться перші спроби металургії заліза.

Продовжують використовуватися кам'яні знаряддя: наконечники стріл, скребки, ножі.

Господарство[ред. | ред. код]

Господарство набуває комплексний характер з перевагою виробних форм: скотарства й копального землеробства. Основою тваринництва було розведення великої рогатої худоби зі зростаючою роллю свиней та коней.

Походження[ред. | ред. код]

Походження культури сітчастої кераміки пов'язане з трансформацією на пізній стадії свого розвитку культури ямково-гребінцевої кераміки, злиттям її носіїв з племенами волзько-окського межиріччя поздняковської культури. За Альфредом Халиковим, у генезі культури прийняла участь західна група племен приказанської культури.

Племена культури сітчастої кераміки склали основу формування фіномовного населення західних районів Верхнього й Середнього Надволжя.

Культура у Пензенській області[ред. | ред. код]

У області відомі поселення: Сядемка-3 (Земетчинський район), Красний Восток (Наровчатський район), Алфер'євка (Пензенський район). М. Р. Полєських досліджував поселення Красний Восток, що відноситься до раннього етапу виникнення культури.[1]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Халиков А. Х. Древняя история Среднего Поволжья. М., 1969
  • Никитин В. В., Соловьев В. С. Атлас археологических памятников Марийской ССР. Йошкар-Ола, 1990.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. В. Ставицкий (2001). Культура «текстильной» керамики/ Пензенская энциклопедия. Москва: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия».