Культурне привласнення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Культурне привласнення (англ. Cultural appropriation) — соціологічна концепція, згідно до якої запозичення або використання елементів однієї культури членами іншої сприймається несхвально, як головним чином негативне явище.[1] В основі концепції лежить уява про те, що культура, елементи якої було запозиченно, стає таким чином об'єктом експлуатації та пригнічення з боку культури, яка запозичує. У Північній Америці концепція культурного привласнення має особливий вплив у дослідженнях та публікаціях, присвячених культурі корінного населення Америки, а також культурі афроамериканців.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Поняття «культурного привласнення» виникло в 80-х — 90-х роках XX століття в лексиконі постколоніальних критиків західного експансіонізму.[2] Американський лінгвіст Джон Макуортер пояснює виникнення концепції культурного привласнення «виправданим обуренням щодо білих поп-музикантів, що імітують музику темношкірого населення».[3]. Класичним прикладом Макуортер вважає творчість Елвіса Преслі.

Термін «культурне привласнення», як правило, має негативний зміст. У більшості випадків його використовують, коли запозиченню піддається культура меншин[4][5], або коли взаємодіючі культури залучені в історичний, етнічний або расовий конфлікт.[6] Згідно до прихильників цієї концепції, культурне привласнення відрізняється від акультурації та асиміляції тим, що «привласнення» передбачає запозичення елементів тієї чи іншої культури в колоніальній манері: вони копіюються членами домінантної культури і використовуються поза свого оригінального культурного контексту — іноді навіть проти чітко озвученого бажання представників культури-донора.[7][8] Часто в процесі оригінальне значення цих елементів культури спотворюється; їх використання може розглядатися членами культури-донора як прояв неповаги або навіть як осквернення святині. Початковий глибокий зміст елемента у підпорядкованій культурі може зводитися до «екзотичного» тренду в домінуючій культурі.[9]

Приклади[ред.ред. код]

Прихильники концепції наводять, серед інших, наступні приклади культурного привласнення:

  • Спортивні команди, що використовують назви племен корінних народів, зображення представників цих народів як логотип або талісман команди, традиційні твори мистецтва корінних племен[10]: професійний клуб з американського футболу Вашингтон Редскінз (англ. Redskins — «червоношкірі»), американська бейсбольна команда Клівленд Індіанс (її логотип — Вождь Ваху)[11][12], збірна Нової Зеландії з регбі Аll Blacks (виконання ритуального танцю «хака» перед матчами).[13][14]
  • Костюми на Хелловін, такі як «ПокаХотті» (англ. PocaHottie; від Pocahontas і hottie — красуня), «Індіанський воїн», «Vato Loco» (ісп. «божевільний чувак»; костюм латиноамериканського гангстера).[15][16] Іноді їх одягають люди, які не належать до відповідної культури, при цьому вони називають свій наряд «жартівливим».[17]
  • Мода на бінді[18] і головний убір індіанського воїна. Після появи на change.org петиції проти продажу останнього на Гластонбері, організатори фестивалю заборонили поширення цього головного убору на території проведення заходу (петиція встигла зібрати 65 підписів).[19][20] Подібна петиція звернена і до організаторів фестивалю Коачелла.[21]

Правовий аспект культурної апропріації[ред.ред. код]

У дослідженні, підготовленому Експертним механізмом з прав корінних народів Ради з прав людини ООН, йдеться, зокрема, про неправомірні присвоєння та інтерпретації культурних цінностей.[22]

Багато корінних народів страждають від неправомірного присвоєння їхньої культурної спадщини, що проявляється в різних формах, включаючи її меркантилізацію, використання зображень та символіки корінних народів в процесі маркетингу і неправомірне привласнення традиційних пісень.

Неналежна культурна інтерпретація — це ще один аспект, який негативно впливає на культурну спадщину корінних народів.

— Підтримка та захист прав корінних народів стосовно їхньої культурної спадщини, 18[22]

Експерти РПЛ вказують на існування правових механізмів захисту від неправомірного присвоєння та неналежної інтерпретації елементів культури корінних народів, перш за все, на Декларацію ООН про права корінних народів.[22]

1. Корінні народи мають право на збереження, контроль, охорону і розвиток своєї культурної спадщини, традиційних знань і традиційних форм культурного вираження, а також проявів їхніх наукових знань, технологій і культури, включаючи людські та генетичні ресурси, насіння, ліки, знання властивостей фауни і флори, традиції усної творчості, літературні твори, малюнки, спорт і традиційні ігри та образотворче та виконавське мистецтво. Вони мають також право на збереження, контроль, захист і розвиток своєї інтелектуальної власності на таку культурну спадщину, традиційні знання і традиційні форми вираження культури.

2. Спільно з корінними народами держави вживають дієвих заходів, з метою визнання і захисту здійснення цих прав.

— стаття 31 Декларації Організації Об'еднаних Націй про права корінних народів[23]

Однак у дослідженні наголошується, що, незважаючи на існування потенційних можливостей для реалізації корінними народами своїх прав, на практиці їм складно отримати належний захист, у тому числі в разі неправомірного присвоєння їх нематеріальної культурної спадщини. У 2009 році уряд Нової Зеландії визнав за племенем Нгати Тоа авторське право на ка-мате — традиційний вид «хака» (ритуальний танець корінного народу маорі).[24] Ка-мате хака широко відомий в Новій Зеландії, так як традиційно виконується перед матчами новозеландської збірної з регбі All Blacks.[25] В відповідь на скарги представників Нгати Тоа на неприйнятне використання танцю у кіно, рекламі і на телебаченні, угода встановив обмеження на комерційне використання ка-мате. Тим не менш, на виступи All Blacks обмеження не поширюється, і команда продовжує використовувати ка-мате в шоу перед матчами.

Критика концепції[ред.ред. код]

Критики концепції культурної апропріації оскаржують її з ряду причин, починаючи з неприйняття конкретних положень і понять, закінчуючи повним запереченням теорії як такої. Їх позиція найчастіше заснована на протилежному бачення культурного запозичення як в цілому позитивного феномену, що сприяє взаємному збагаченню культур. На їхню думку, запозичення відбувається за щирого захоплення тією чи іншою культурою і без будь-якого злого умислу.[26] Критики також стверджують, що термін «апроприация» некоректно застосовувати до культури, яка далеко не всіма сприймається як обмежений ресурс: на відміну від апропріації матеріального об'єкта, імітація елементів чужої культури необов'язково передбачає позбавлення членів цієї культури таких елементів. Так, на початку XX століття Гарлем був «плавильним котлом», де білі музиканти переймали у афроамериканців манеру співу та гри на музичних інструментах, створюючи особливе звучання, яке згодом відіграло значну роль у формуванні музичної сцени. Прихильники ж концепції заявляють, що такий підхід не враховує проблеми групової ідентичності, комерціалізації елементів культури, вилучення їх з контексту, а також різницю між апроприацией і взаємообміном.[27] На їхню думку, взаємний обмін будується на рівних умовах, тоді як культурна апроприация має місце при неповазі до пригнобленої культури, нерозуміння її елементів і їх неналежному використанні поза контекстом.[28]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Young, James O. (1 лютого 2010). Cultural Appropriation and the Arts. John Wiley & Sons. ISBN 9781444332711. 
  2. Cultural appropriation. Oxford Reference. 
  3. McWhorter, John. You Can't 'Steal' A Culture: In Defense of Cultural Appropriation. The Daily Beast. 
  4. Keene, Adrienne (27 апреля 2010) «But Why Can't I Wear a Hipster Headdress?
  5. Johnson, Kjerstin (25 октября 2011) „Don't Mess Up When You Dress Up: Cultural Appropriation and Costumes“ в Bitch Magazine.
  6. Caceda, Eden (14 листопада 2014)»Our cultures are not your costumes" в Sydney Morning Herald
  7. Объявление войны эксплуататорам духовности Лакота.
  8. Taliman, Valerie (1993) «Article On The 'Lakota Declaration of War'» в News From Indian Country
  9. Houska, Tara (16 квітня 2015) «'I Didn't Know' Doesn't Cut It Anymore» в Indian Country Today Media Network
  10. Jesse A. Steinfeldt, PhD, Lisa Rey Thomas, PhD, and Mattie R. White, MS (Август 2010) «Legislative efforts to eliminate native-themed mascots, nicknames, and logos: Slow but steady progress post-APA resolution»,American Pscychological Association
  11. Офіційний сайт команди Клівленд Індіанс
  12. Ricca, Brad (19 червня 2014) «The Secret History of Chief Wahoo» в Belt Magazine[en]
  13. Офіційний сайт збірної Новї Зеландії з регбі
  14. Jackson, Steve J.; Hokowhitu, Brendan (лютий 2002). Sport, Tribes, and Technology: The New Zealand All Blacks Haka and the Politics of Identity. Journal of Sport & Social Issues. 
  15. Keene, Adrienne (26 жовтня 2011) «Open Letter to the PocaHotties and Indian Warriors this Halloween» в Native Appropriations — Examining Representations of Indigenous Peoples
  16. Kindschun, Hilary (21 жовтня 2002) «Open Letter to the PocaHotties and Indian Warriors this Halloween» в The Daily Nebraskan
  17. Mueller, Jennifer (11 квітня 2007). Unmasking Racism: Halloween Costuming and Engagement of the Racial Other. Qualitative Sociology 30 (3): 315. doi:10.1007/s11133-007-9061-1.  Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка)
  18. Sundaresh, Jaya (10 травня 2013) «Beyond Bindis: Why Cultural Appropriation Matters» для The Aerogram.
  19. Ban the sale of Native American-style headdresses at Glastonbury Festival from 2015. change.org. 
  20. «На фестивале Гластонбери запретили продавать индейские перья» на Газета.ru.
  21. We, the undersigned demand Coachella Music Festival amend its Rules & Policies to include a dress code forbidding culturally appropriative attire. This policy should include but not be limited to Native Headdresses, & bindis.. change.org. 
  22. а б в Экспертный механизм по правам коренных народов, исследование в рамках XXX сессии Совета по правам человека Генеральной Ассамблеи ООН, Поощрение и защита прав коренных народов в отношении их культурного наследия; (19 серпня 2015)
  23. Декларация Организации Объединенных Наций о правах коренных народов, прийнята резолюцією 61/295 Генеральної Асамблеї від 13 вересня 2007 року; Штаб-квартира ООН; Нью-Йорк
  24. «Maori win battle to control All Blacks' haka ritual» в The Guardian
  25. Mervyn McLean {{{Заголовок}}}. — ISBN 1 86940 1 44 1.
  26. ​Pham, Minh-Ha T. (15 мая 2014) «Fashion's Cultural-Appropriation Debate: Pointless» в The Atlantic
  27. Bruce Ziff, Pratima V. Rao. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}. — ISBN 0-8135-2371-0.
  28. Uwujaren, Jarune (30 вересня 2013) «The Difference Between Cultural Exchange and Cultural Appropriation» на everdayfeminism.com'.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]