Культ Путіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Офіційний портрет В.Путіна - ретушований з макіяжем та після операції на обличчі

Культ Пу́тіна, Міф Путіна або Шоу Путіна — явище та процес сакралізації російського «вождя» («нац. лідера») В. В. Путіна за допомогою маскульту та масмедіа, результат пропаганди та психологічної обробки («зомбування») масової свідомості населення Росії. Одна з складових путінізму — переходу російського суспільства та держави від авторитаризму у стадію тоталітаризму[1].

Російські проурядові ЗМІ повідомляють про «Культ особи Путіна»; незалежні міжнародні ЗМІ називають це явище «культ Путіна», (іншомовні західні змі також пишуть про «Путін-міф» або «Путін-шоу»). Критично налаштовані публіцисти підмічають, шо російська «офіційна пропаганда десятиліттями ліпить з єльцинського спадкоємця супергероя, нездатного застудитися, оступитися, помилитися і навіть одружитися»[2].

Відносний успіх створення культу або міфологізації постаті Путіна — є свідоцтвом існування живучих архетипів та рудиментів традиційного (доіндустріального) суспільства, комплексів та «колективного несвідомого» російського етносу; а також перманентній психічній депресії пересічних росіян в умовах транзитивного (перехідного) стану російського суспільства[3][4].

Деякі дослідники-суспільствознавці відмічають, що культ Путіна як «довічного вождя нації» має прототипом постать чаклуна в архаїзованих суспільствах і заснований на одному і тому ж підґрунті — на визнанні незбагненної, містичної могутності вождя, в якого вселяється магічна, надприродна сила або здатність. Як свідчать виступи самого Путіна останніх років, він сам увірував у свою «Богом дану історичну місію» та відповідно перетворився на «посланця вищих сил»[5].

Зміст

Початок пропаганди Путіна[ред.ред. код]

Портрети В. Путіна у відділі канцелярського приладдя

Вже в 2001 році, всього через рік після початку президентства Путіна, новинне агентство «BBC» висловило думку про початок тенденції розвитку культу особи Путіна. Як аргументи агентство виклало короткий опис телерепортажу каналу ТВ-6 , в якому розповідалося про широкий вибір портретів Путіна в підземному переході московської станції метро «Парк культури» і про те, що придбання такого портрета вважається «гарним смаком». Крім того, BBC послалося на аналітичний матеріал «Общей газеты», в якому висловлювалася думка про те, що теплі почуття до Путіна можуть бути обумовлені бажанням населення зберегти почуття власної гідності. [6] У тому ж році італійська газета «Corriere della Sera» присвятила проявам культу особи окрему публікацію. [7]

Як прояв певних елементів культу особистості політика британський політолог Річард Саква вказує на поширену традицію вивішування у всіх офісах президентської адміністрації і в багатьох урядових кабінетах портретів Путіна.[8]

Євген Кисельов вважає, що культ особи Путіна зміг відбутися завдяки потужній телевізійній пропаганді:

« Путін побудував потужний культ своєї особи завдяки державному телебаченню, яке нескінченно показує його в позитивному світлі за будь-яких обставин[9]  »

У жовтні 2007 року, виступаючи на прес-конференції для російських регіональних ЗМІ, культ особи Путіна виявив в Росії президент Білорусі Олександр Лукашенко. Після перегляду деяких епізодів минулого з'їзду «Єдиної Росії», Лукашенко, за його словами, занепокоївся тим, що Росія може повернутися в радянські часи, «коли всі схоплювалися і кричали „Слава КПРС“»[10]. Агентство «BBC» в огляді британської преси за листопад 2011 року також провело паралелі між стилем правління прем'єр-міністра і радянським режимом, назвавши те, що відбувається «неорадянським культом особи»[11].

У французьких ЗМІ популярна ідея, що російські ЗМІ роздмухують культ особи Путіна[12]. На існування такого культу вказує Гідеон Рахман в статті у «Financial Times»[13].

Тема культу особи неодноразово порушувалась політиками,[14][15] політологів і соціологів.[16][17]

Прояв культу особи в масовій культурі[ред.ред. код]

На початку 2000-х років колектив «Поющие вместе» записали альбом «Такого, як Путін»,[18] а гурт «Белый орёл» записав пісню «А в чистому полі», в якому в тому числі є рядок: «А в чистому полі система „Град“! За нами Путін і Сталінград[19].

Спроби спростування наявності культу[ред.ред. код]

Деякі російські політики з путінського оточення свого часу спробували спросттувати наявність такого культу. Наприклад, голова Федеральних Зборів РФ Сергій Миронов у 2007 році, відповідаючи на запитання Маріанни Максимовської, говорив, що В. Путін не допустить культу своєї особи: «Це не культ особи, хоча деякі вже в маразм впадають. Це теж є. І якраз ось саме це те, що впадає в маразм дещо, яке свого часу Володимир Путін правильно назвав гордовитою кастою бюрократів, з такою ж легкістю завтра почне присягати комусь іншому. Тому що це щось, цих бюрократів найбільше хвилює своє власне місце, а не проблеми і не життя країни, не майбутнє держави»[20].

Адвокат та офіцер КДБ-ФСБ Павло Астахов, який очолював рух «За Путіна», у відповідь на звинувачення з боку опозиції в тому, що в країні створюється культ особи Путіна, заявив:

Культ особи — це коли люди починають дякувати вождю за те, що сонце встає, діти ростуть і посміхаються, життя стало краще, жити стало веселіше. Ми-то славимо не людину, навіть не його курс, ми говоримо, що помилок і проблем багато. Ми говоримо — давайте тверезо подивимося на плюси і мінуси. Як адвокат я бачу, що плюсів набагато більше. Але ті мінуси, які є, над ними треба працювати. Це ті перспективи, які у нас є, щоб попрацювати над ними.

За словами самого Путіна, він не згоден з існуванням культу своєї особи і вважає порівняння його зі Сталіним недоречним. Згідно із заявою Путіна, зробленого на зустрічі з представниками західної преси, населення Росії не допустило б подібного зловживання владою[21].

Данні масових опитувань в РФ[ред.ред. код]

Динаміка даних масових опитувань в Росії щодо культу особи Путіна, які проводив «Левада-Центр» з 2006 по 2011 роки.

Загальноросійські масові опитування з теми «чи існує культ особи Путіна?» проводилися як мінімум з 2004 року[22]. За данними Левада-Центру за березень 2006 року, 57 % росіян не побачило наявність культу особи Володимира Путіна, тоді як однозначно відзначало наявність культу особи на той момент часу лише 10 % опитаних.[23]. До жовтня 2011 року перший показник знизився до 33 %. Водночас, станом на жовтень того ж року, частка росіян, згодних з наявністю культу особи Путіна зросла до 25 %. Частка ж росіян, які бачать передумови до виникнення культу особи, зросла з 21 % у березні 2006 року до 30 % у жовтні 2011 року[24].

Міфологеми[ред.ред. код]

  • Путін — «національний лідер»
  • Путін — «збирач російських земель»
  • «Правильний пацан»
  • «Путін проти олігархії та олігархів»
  • «Росія виграла війну в Чечні» (спровоковану Путіним і його оточенням)

Журнал «Коммерсантъ-Власть» проводив опитування серед читачів про «найвидатніші підлабузницькі заяви на адресу Володимира Путіна». Перші шість фраз в 2007 році:[25]

# Цитата Джерело
1 «Хіба Путін може бути неправий?» Володимир Чуров
2 «Противників путінського курсу більше нема, а якщо і є, то це психічно хворі і їх потрібно відправити на диспансерізацію. Путін — всюди, Путін — все, Путін абсолютний, Путін незамінний» Олександр Дугін
3 «Всі успіхи в кінематографі були пов'язані з Володимиром Путіним» Федір Бондарчук
4 «Путін — це наше все» Любов Сліска
5 «Особа Володимира Путіна важливіша для суспільства, ніж інститути держави» Сергій Марков
6 «Путін подарував чеченському народу друге життя! Аллах його призначив на це місце… Путін — дар божий, він подарував нам свободу… Така людина — знахідка для Росії. Поки в нього є здоров'я, ми повинні його попросити, вставши на колінах, щоб він керував державою» Рамзан Кадиров

Перша п'ятірка в 2008 році:[26]

# Цитата Джерело
1 «Ваш демократизм не знає меж!» Валентина Матвієнко
2 «Я дякую Бога за Путіна та поважаю Єльцина за дві речі, які він зробив в своєму житті. Перша — це поклав свій партбілет на стіл. Друга — це те, що він привів до влади Путіна» Микита Михалков
3 «Володимир Володимирович! Дуже добре, що ви народились!» Данило Гранін
4 «Після перемоги російської збірної на чемпіонаті світу з хоккею російська держава має право запитати в західних коллег: „Невже ви ще не зрозуміли, що Путін все зробив правильно?“» Сергей Марков
5 «Якщо запитати нашу опозицію, чим вам не подобляться Путін і Медведєв, вони скажуть приблизно так: „Що той, що інший із золота, це правда. Але цього золота мало“» Олег Морозов


Путін — «розвідник»[ред.ред. код]

Путін у формі КДБ

Путін — «професійний розвідник» (рос. разведчик), «Путін служив у радянській розвідці», «був відправлений Першим Головним Управлінням КДБ СРСР (розвідка) до Німеччини»[27] і був успішним фахівцем по вербовці закордонної агентури», або «теж був зв'язаний з нелегальною развідкою»[28]. Або: «служив контррозвідником в Ленінграді, а після цього — в Німецькій Демократичній Республіці»[29][30][31] — під час своєї роботи в офіційному представництві КДБ при МДБ НДР на посаді завідуючого офіцерським клубом радянського військового містечка 1-ї гвардійської танкової армії ГРВН в Дрездені[32] та офіцером зв'язку (нім. Verbindunsoffizier) з братньою Штазі[33]. І начебто за кимось слідкував, когось контролював з місцевих політиків-функціонерів СЄПН (напр. майбутнього останнього голову уряду НДР Ганса Модрова[de]) і навіть когось «завербував»; роздобув перспективний проект літака Eurofighter, шпигував за корпораціями Robotron та Siemens, за видатним німецьким вченим-ядерщиком Манфредом фон Арденне, тощо…
 — Ці легенди почали активно поширюватися в РФ після приходу Путіна до влади і ініцювалася ним самим з публікацією надиктованого ним інтерв'ю-автобіографії[34][35]

«Контррозвідник в Ленінграді»[ред.ред. код]

Майбутній «юрист» Путін став «позаштатним» інформатором («стукачем») КДБ в 1974 році коли навчався на 4-му курсі університету (за іншими даними ще на 3-му курсі[36]). Після закінчення університету та курсів молодшого оперативного складу КДБ, Путін почав працювати в Ленінградському Управлінні КДБ — але не в «1-му відділі» («розвідка з території»), як розповідають його офіційні біографії. І мав він справу не з «іноземним елементом», як він сам туманно натякав в інтерв'ю[37], а працював він у сумно відомому «5-му відділі» (переферії 5-го «ідеологічного» Управління КДБ СРСР)[38], головною функцією якого були політичні репресії[39], а завданнями шпигування за вітчизняною «інакомислячою» інтелігенцію та віруючими, цькування, побиття та придушення них[40].

«Розвідник в Дрездені»[ред.ред. код]

Цей міф спростували цілий ряд авторитетних експертів:

  • Олег Калугін, генерал КДБ., колишній керівник зовнішньої радянської розвідки ПГУ КДБ. Потім — перший заст. начальника Головного Управління КДБ по Ленінграду і області: «Путін не служив у зовнішній розвідці і не міг служити по тій простій причині, що КДБ не вів розвідувальної діяльності на території братніх соціалістичних країн Східної Европи і не мав там відповідних резедентур[41]. …І пішов у відставку Путін у званні майора, підполковником він ніколи не був, хоча це всім розповідає»[42]
  • Олександр Литвиненко, підполковник КДБ-ФСБ, колишній співробітник 3-го Головного Управління КДБ (військова контррозвідка), потім співробітник центрального апарату ФСБ: Путіна забракували для зовнішньої розвідки тому, що під час 1-річного навчання в Інституті ім Андропова в нього виявили серьйозний психічний недолік: він страждає педофілією.[43][44]
  • Юрій Швець[45], колишній резидент ПГУ КДБ в Вашингтоні, майор КДБ, аналітик ядерної розвідки, колишній сокурсник Путіна в Червонопрапорному Інституті ім. Андропова:
    «99,9 % випускників Інституту ім. Андропова отримували направлення в зовнішню розвідку. Путін теж навчався в Інституті, але після закінчення був повернений назад в територіальне управління КДБ міста Ленінград, що не мало нічого спільного з розвідкою. Одним словом — його списали, поставили йому „остаточний діагноз“. Причина: низький, нижче середнього, рівень інтелекту та аналітичних здібностей Путіна. До тогож дуже сильно виражений в Путіна комплекс меншовартості, в тому числі через свій маленький зріст. Таку людину ні за яких умов не можна посилати в закородонну розвідку. На його обличчі та на всій постаті буквально написано: „Завербуй мене!“»
    КДБ також не вів розвідувальної діяльності в НДР, тому що східно-німецьке міністерство держбезпеки «Штазі» мало власну розвідку[46], яка прекрасно справлялася з завданнями і надсилала свої доповіді безпосередньо в Москву. В Дрездені, згідно з Ю.Швецем, завклуб Путін відповідав за «накриття поляни» для високого начальства, що приїжджало з Москви — організація їжи, випивки та розваг, а також за транспортування ситих та п'яних начальників до літака.[47]

Крім того, колишні співслужбовці Путіна по Дрездену відмічають, що за 5 років перебування там Путін ніяк себе позитивно не проявив. Був ледащім, товстим, дуже поважав німецьке пиво; регулярно зраджував своїй дружині Людмилі Путіній та часто бив її[48]. Він постійно запізнювався на службу і ніколи не тримав в порядку свій службовий стіл. Але йому багато що прощавалося, тому що цинік у житті тихий і м'який у манірах «Володя-малий» вдало видавав з себе «вірного і переконаного комуніста» і був у начальника підрозділу — літніього полковника Лазаря Матвєєва — улюбленцем[49].

  • Колишній співслужбовець Путіна у Дрездені підполковник КДБ у відставці Володимир Гортанов (також «Усольцев», «Артамонов», він же у спогадах Путіна «Володя великий»), пізніше політичний емігрант з Білорусі до Чехії[50] у власних мемуарах розповів: основною «неофіційною діяльністю» представництв КДБ в НДР було заробляння грошей на контрабанді із Німеччини дефіцитних в СРСР західних речей. Радянські кагебісти здобувати безкоштовні каталоги відомих західно-німецьких фірм позамагазинної торгівлі: OTTO, Quelle, Neckermann та ін. і успішно перепродували їх радянським швачкам та модницям. А ті в свою чергу за зразками з цих каталогів шили в СРСР «західну імпортну одежу». У колег Путіна — дрезденських кагебістів не було можливості дістатися до західно-берлінських магазинів та каталогів і тому їм доводилося випрошувати каталоги у своїх «берлінських» колег. Путіну таке випрошування вдавалося набагато краще, бо в Східному Берліні служило чимало його земляків-ленінградців[49].

Гортанов-Усольцев також згадує про одного «завербованого» Путіним офіцера братньої «Штазі» — Клауса Цухольда («Зухольда» — Klaus Zuchold). Цухольд через рік втік на Захід і видав всіх своїх колег-агентів Москви загальним числом 15 осіб[51][52]. Згодом вже самого Путіна звинуватили у «несанціонованих контактах» з офіцерами ворожих розвідок БНД та ЦРУ, і як «потрійного агента» відізвали з Східної Німеччини і звільнили з КДБ[53], за іншими даними — відправили в «резерв». Сам Путін пізніше розповідав, що нібито він «сам відмовився від переведення з підвищенням в центральний апарат ПГУ в Москві».

Путін — подвійний агент, шпигун БНД[ред.ред. код]

  • Відомий експерт з історії світових спецслужб професор-політолог Гельмут Мюллер-Енбергс[de] підтвердив вербовку Путіна західно-німецькою розвідкою БНД. За словами Енбергса, розвідці ФРН вдалося впровадити свою шпигунку в оточення Путіна у філію КДБ в Дрезденів. Це була радянська перекладачка, а сам Путін за документами БНД проходить як «завербоване внутрішнє джерело»[54].
  • Петербурзький журналіст, пізніше політичний емігрант Дмитро Запольський, який в 1990-х роках тісно співпрацював з довіреними людьми з найближчого оточення Путіна. Він повідомив, що один з членів московської слідчої бригади, яка в 1990-х роках активно розробляла кримінальні справи Путіна і А.Собчака в Петербурзі, передав йому для подальшої трансляції по телебаченню оперативний відео-запис контакту Путіна з його куратором з БНД під час служби Путіна в Дрездені. За Запольським саме цей недорозслідуваний та недоведений контакт став причиною відсторонення Путіна від служби в Східній Німеччині і висилкою в 1990 році назад в СРСР.[55]

Повернення «героя-розвідника» на Батьківщину[ред.ред. код]

Після повернення до СРСР, Путін був направлений в «резерв» управління кадрів Ленінградського КДБ і вилучений із процесу «розвідки». Не маючі роботи, деякий час попрацював в Ленінграді таксистом. Потім, завдяки старим чекістським зв'язкам, йому вдалося влаштуватися на «цивільну» посаду помічника проректора Ленінградського університету[56], де займався в основному розглядом скарг та кляуз професорів один на одного. Як відмічає Дмитро Запольський, «це було фактично засланням, відставкою… Це був дуже низький рівень для людини, яка мала зарубіжний досвід розвідроботи»[55]. Один з цих професорів ЛенДУ, Анатолій Собчак (за деякими даними Собчак сам був одним з позаштатних агентів-інформаторів В.Путіна в ленінградському університеті по лінії КДБ[57]), невдовзі ставши головою Ради народних депутатів Ленінграду, забрав Путіна до себе в помічники.

Путін — «цар»[ред.ред. код]

Блог Москви провів кампанію по збору підписів за введення в Росії інституту монархії і призначення Володимира Путіна на посаду Царя Росії[58].

Український політолог Тарас Березовец вважає, що російська інтервенція проти України є наслідком особистих політичних амбіцій Володимира Путіна і втіленням його бажання взяти історичний реванш, приєднати до Росії нові землі та здобути титул «Великого»[59].

Путін має намір не просто скористатися можливістю увійти в історію і «об'єднати навколо себе російський народ», шляхом протистояння Заходу. Але він бачить можливість стати сучасним «Карлом Великим». — Вважає американський політолог Селвин Дьюк (Selwyn Duke)[60]

Під час гострої кризи традиційних християнських цінностей (демографічної кризи, послаблення інституту шлюбу внаслідок легалізації гомо-шлюбів, кроки деяких активістів на шляху до легалізації педофілії) нестачі охоронців цінностей християнства Путін зрозумів, що у нього є хороша нагода скористатися цим. І подібно Володимиру Великому, який хрестив Київську Русь, подібно Карлу Великому, який допоміг християнству закріпитися в Європі, Путін отримав можливість самостійно «високо підняти цей хрест».

Путін 20 грудня 2013 «помилував» свого політичного в'язня і власного заручника Махайла Ходорковського. Він не став чекати 9 місяців до кінця терміну чергового ув'язнення внаслідок інсценованих за його вказівкою «кримінальних процесів». За думкою офіційного російського біографа Путіна Наталі Геворкян[ru], він це вчинив щоб для пересічних російських обивателів стати Героєм, а в очах світової громандськості постати милосердним царем, який вміє не тільки карати, а й милувати[61].

Американський політик і публіцист Пет Бьюкенен (Pat Buchanan) вважає, що Путін цілком сприймає свою державу як «Третій Рим»[62]

Путін «знову всіх переграв»[ред.ред. код]

В ЗМІ Росії, в блогосфері та на форумах будь які зовнішньополітичні кроки Путіна, не залежно від їх результату, подавались і подаються з формулюванням «Путін знову всіх переграв»[63]. Ці формулювання мають за мету створити образ Путіна як непересічного, мудрого та навіть геніального державного діяча і є тим більше «культовими», чим гіршим є рівень життя росіян та технологічні успіхи очолюваної Путіним країни[64][65][66].

Путін — «добрий Гітлер»[ред.ред. код]

В своїй «Кримській промові» Путін повторив всі зовнішньополітичні концепції гітлерівської Німеччини. Деякі оглядачі порівнювали її з гітлерівською Судетської промовою. Основний концепт — «розділена нація», яку потрібно об'єднати. Зібрати всі споконвічно російські землі під одним дахом. Історична аналогія була настільки очевидна, що прокремлівський політолог, голова нью-йоркського представництва російського «Інституту демократії та співробітництва» Андранік Мігранян спробував її привентивно спростувати. Щодо політики Путіна по «збиранню російських земель» та анексією нациським режимом Третього Рейху Судетської області Чехословаччини — він заявив: «Путін — це добрий Гітлер. Це Гітлер 1938 року…» і що треба «відрізняти Гітлера до 1939 і після 1939 року. І відокремлювати мух від котлет»[67] Ця апологія лояльного путінському режиму і відомого ще з часів Перебудови «прогресивного радянського політолога» Міграняна викликала жваві коментарі та їдкі глузування в змі і в світовій мережі[68][69][70], а також спроби заперечення або спростування з боку офіційних російських кіл.

Колишній заступник голови уряду РФ Альфред Кох в інтерв'ю українському виданню Glavpost запропонував Україні віддати Росії Крим і Донбас та порівняв Путіна з Гітлером, який в 1940 році «вийшов на кордони Старого Рейху»[71][72]

«Нев'янучий спортсмен»[ред.ред. код]

Путін у формі дзюдоїста (2005)

Як повідомили офіційні російські змі, на свій 62-й день народження 7 жовтня 2015 Путін пройшов протягом дня пішки дев'ять кілометрів.

У мене позавчора був день ходьби, по горах проходив майже дев'ять кілометрів, досі все болить.[73]

Як повідомив його прес-секретар Пєсков, це відбулось у Сибіру, «в 300—400 км від найближчого житла». Про те, яким транспортом туди дістався Путін та чи знаходились на той момент поряд з ювіляром його лейб-лікар чи охоронці, Пєсков не уточнив.

«Голуб з залізними крилами»[ред.ред. код]

Гиря «Путін»

Під час зустрічі російського міжнародного дискусійного клубу «Валдай», один з гостей запитав Путіна, хто він — «яструб» чи «голуб»?

- Я голуб, — відповів Путин, — але у мене дуже потужні залізні крила![74]

І він помахав руками перед носом у члена клубу, демонструючи широту розмаху своїх крил.

Це вже було другий в історії випадок порівняння Путіним самого себе з птахами, після того, як він у 2012 спробував зображувати з себе ватажка журавлів-стерхів[75]. Оглядач «Граней.ру» Світлана Наумова, згадавши про іншу дивовижну живність, яка згідно з останнім висловлюванням президента міститься у його мозку — «ведмедів з вирваними кігтями і зубами» та «підсвинків», — назвала Путіна «пташиним термінатором з металевими кінцівками»[76].

Піар заходи - створення «образу»[ред.ред. код]

  • Путін спортсмен-самбіст
  • Путін спортсмен-хокеїст
  • Путін віськовий моряк
  • Путін віськовий льотчик
  • Путін підводник
  • Путін вершник
  • Путін потоцикліст-чоппер
  • Путін джазовий музика
  • Путін аквалангіст
  • Путін рибалка
  • Путін любить собак - собаки люблять Путіна
  • Путін зоолог тигрів
  • Путін приборкувач стерхів
  • Путін вчитель

Зустрічі Путіна з «народом»[ред.ред. код]

10 вересня 2016 Путін разом прем'єром Медведєвим під час прогулянки на катері по озеру Ільмень зустрілися з рибалками. Вони подивился як рибалки витягують сіті з уловом на борт баркасу. Потім посиділи з рибалками на березі, пообідали ухою та поспілкувалися з простими рибалками «за життя».[77]

6 січня 2017 Путін побував на Різдвяній літургії в Спасо-Юр'єва монастирі в Новгородській області. Тут він постояв серед простих людей зі свічкою.[78]

Активісти мережної спільноти MEDIALEAKS одразу встановили, що роль представників «простого народу» в обидвих випадках зіграли переодягнені охоронці путінської служби ФСО.[79][80][81]

Церква або секта «Свідків Путіна»[ред.ред. код]

Найбільш активна та організована частина так званих «ватників» або «путіноїдів», які настільки втратили адекватне сприйняття реальності, що обожнюють Путіна.

  • Так, наприклад, відомий російський православний екстреміст, організатор погрому виставки творів Вадима Сідура, активіст руху «Божа воля» та «експерт в області метафізичного путінізму» Дмитро «Ентео» Цоріонов[ru] організовуав лекцію і круглий стіл на тему взаємозв'язку Бога і президента Росії Володимира Путіна. На лекції були порушені наступні питання:
 — Чи стане наш президент Володимир Путін богом по благодаті, тобто чи буде він мати все те ж, що і Творець всесвіту окрім спілкування в Його незбагненній сутності?
 — Чи буде воля Володимира Володимировича з'єднана з волею Бога і досягне непохитності в добрі?
 — Чи буде національний лідер Росії нескінченно пізнавати нескінченно досконалого Бога, проникаючи в глибини Божества?…[82]
  • В Кстовському районі Нижньогородської області в храмі громади «Воскрешающая Русь» діє «церква свідків Путіна». Парафіяни моляться на портрет Путіна (звуть портрет «іконою») та вірять, що у минулому Путін був апостолом Павлом. Згідно із заявою місцевої «матушки Фотіньї», ікона Путіна почала «мироточити»[83]. Матушка" Фотінія — у світі Свєтлана Робертівна Фролова, колишня начальниця відділу залізниці, наприкінці 1990-х відбула покарання за шахрайство. Після цього побувала «успішною бізнес-вумен» і тричі змінювала своє ім'я. Нині вона «єдина в світі самопризначена православна священик-жінка»[84], настоятельниця «храму Путіна» і стверджує, що в неї з Путіним «давній духовний зв'язок». Церква видає власну газету «Храм світла», де друкується листування Фотіньї з президентом Путіним і патріархом РПЦ.[85]

В широкому сенсі під «свідками Путіна» часом мають на увазі «свідомих» прихільників путінізму — наприклад, членів таких прокремлівських молодіжних рухів як «Наші», «Идущие вместе», «Молода гвардія» та новітньої мережної організації «Сеть» (укр. «Мережа»).[86]

Також звуть функціонерів, керівних чиновників путінського режиму. Так, наприклад, український політик і радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко у своїй відповіді на безпідставні звинувачення з блоку Слідчого Комітету Росії, маючи на увазі саме керівництво цього Комітету, заявив:

— Свідки секти Володимира Путіна, як завжди, брешуть.[87]
Оригінальний текст (рос.)

— Свидетели секты Владимира Путина, как всегда, лгут.

Пам'ятники та монументи Путіна[ред.ред. код]

На дачному хуторі під селищем Агалатово, що в 20 км від Санкт-Петербургу, 16 травня 2015 відбулася церемонія відкриття погруддя Володимира Путіна, виконаного в образі римського імператора — одягненим в тогу поверх стародавніх обладунків. Груди Путіна прикрашає медаль з гербом Росії[88]. Бюст встановлений місцевою общиною ленінградських козаків і виконаний із «синтетичного матеріалу» в майстерні місцевого скульпота Павла Грешнікова. По словам замовника — отамана асоціації ленінградських козаків «Ібріс» Андрія Полякова, — як тільки дозволять кошти, бюст зроблять в два рази більше і віділлють у бронзі.

За задумом автора голову Путіна-Цезаря мав прикрасити лавровий вінок, але козаки від цього відмовилися. Як пояснив отаман Поляков:

Так він все-таки наш, російський, а з вінком ну зовсім як римлянин буде.

Повідомляється, що незабаром у бюста Путіна з'являться ще два сусіди — пам'ятник загиблому за «Новоросію» Дмитру Сизикову та пам'ятник отаману Всевеликого війська Донського Петру Краснову, повішеному в Москві в 1947 році за співпрацю з німецько-фашистськими загарбниками[89][90].

Десакралізація культу[ред.ред. код]

Поцілунок хлопчика в живіт[ред.ред. код]

Поцілунок Микити Путіним — умовна назва події, коли 28 червня 2006 року, під час прогулянки по Кремлю, Володимир Путін підійшов до групи відвідувачів і журналістів, виділив серед них п'ятирічного хлопчика Микиту Конкіна з Коломни, присутнього з батьками, поговорив з ним, зокрема, запитав, як його звуть, задер на ньому майку і поцілував у живіт, після чого пішов. Цей епізод виявився знятим на камеру[91], завдяки чому привернув до себе увагу російських і зарубіжних ЗМІ. Багато ЗМІ відкрито звинуватили Путіна в педофілії[92][93][94][95][96].

Pussy Riot[ред.ред. код]

Докладніше: Pussy Riot

Приспівки, фанські кричалки[ред.ред. код]

Абревіатури[ред.ред. код]

  • «ПТН-ПНХ»

Анти-міфи, прізвиська[ред.ред. код]

  • «крисеня» (рос. крысёныш, в школі)
  • «уті-путі» (в старших класах школи — після відрубання ним голови каченяті, а також президент Дж. Буш)
  • «путька» (в ЛенДУ)
  • «окурок» (в КДБ)[47]
  • «бліда моль» (там само)
  • «володя малий» (у відділі КДБ в Дрездені)
  • «німець» (в мерії Санкт-Петербургу)
  • «штазі» (там само)
  • «малюк» (рос. «малыш» — президент Борис Єльцин)
  • «кріхітка Цахес»[98]
  • «ліліпутін»
  • «кремлівський чикатило»[99]
  • «мочило», «головний мочильщик»
  • «мутін»
  • «пукін»
  • «путінг»[100]
  • «путен»
  • «тупін»
  • «пітун»
  • «газпутін»
  • «капутін»
  • «хапутін»
  • «воблоглазий» (блогосфера, інтернет-спільнота)
  • «альфа-самець» (російські ЗМІ)
  • «альфа-собака» («alpha-dog», там само)
  • «альфа-стерх»[101][102][103]
  • «воша що загарчала» (Лос-Анджелес Таймс[104])
  • «криса що стрибнула»
  • «путлер» (блогосфера, інтернет-спільнота)
  • «владика ситх»
  • «тсарь» (тамож)
  • «цар гопників»
  • «старик Кабаєв» (тамож)[105][106]
  • «хутін — пуй»[107][108]
  • «кремлівський безумець»[109]
  • «Путін — вор»[110]
  • Путін — хуйло (пісня футбольних фанів, див. тж. висловлювання політиків: Олега Ляшко, Андрія Дещиці[111])
  • «Путіноккіо» (німецькі змі[112][113])
  • «ботокс»
  • «путікантроп»
  • «йобнутий» (Борис Нємцов[114])
  • «національний під0р» (Російський фашистський ідеолог Є.Просвирнін[115])
  • «Бог-Император»
  • «Темнейший»
  • «Солнцеликий»
  • «Володимир Таврійський» (А. Піонтковський[116])
  • «bloodymir» (англ. bloody+volodimir) — «володимир кривавий».[117]
  • «старик-похабич»[118]
  • «стерхощук»[119]

Покарання за десакралізацію[ред.ред. код]

Типова маска з макіяжем (демонстрація біля посольства РФ, Лондон)

Міністерство юстиції РФ внесло до списку екстремістських матеріалів «плакат із зображенням людини, схожої на президента РФ Володимира Путіна, на обличчі якого макіяж». Як сказано в супровідній інформації в реєстрі:

...плакат із зображенням людини, схожої на президента РФ В. В. Путіна, на обличчі якого макіяж - нафарбовані вії і губи, що за задумом автора / авторів плаката, має служити натяком на нібито нестандартну сексуальну орієнтацію президента РФ.[120][121]

Цитати: апологетика[ред.ред. код]

  • Голова Паралімпіського Комітету РФ на з'їзді партії Єдина Росія:
« Путін - наш талісман[122]  »
« Є Путін - є Росія, немає Путіна - немає Росії [123]  »

Цитати: критика[ред.ред. код]

« Сьогодні Путін для Росії, як стероїд, як наркотик... Володимир Путін – сучасний Гітлер, що добивається поставленої мети протилежними, більш витонченими, ніж Гітлер, методами[124]  »
« Найвидатніша посередність <російської «еліти»>.[125]  »
« Маленький телевізійний міф про молодого енергійному офіцера спецслужб, посилаючій російські полки вглиб Кавказу, несучому жах і смерть вибухати нас у власних будинках терористам і всім ворогам встає з колін Росії створили і цинічні кремлівські шахраї-політтехнологи кривавої восени 1999 року. Ключовим девізом стала знаменита сортирного репліка героя.[126]  »
« ...крихітна істота з величезним запасом злостивості до людей, ненависті до їх волі, патологічною брехливістю і зовсім незнищенною любов'ю до грошей.

Крихітна злісна істота за роки тотальної влади над популяцією остаточно з'їхала з глузду і уявила себе якщо не рівним Творцю, то вже, принаймні, набагато вище всіх інших людей на планеті. Видершись на високі підбори, щоб здаватися вище, істота занадилися залазити на трибуну і повчати людство нормам моралі та традиційних християнських цінностей.[127]

 »
  • Володимир Рахманьков, журналіст, редактор інтернет-газети «Курсив» (м. Іваново):
« Путін — фалічний символ Росії.[128][129]  »
« Офіційна пропаганда десятиліттями ліпить з єльцинського спадкоємця супергероя, нездатного застудитися, оступитися, помилитися і навіть одружитися[130].  »
« Властитель слабый и лукавый,

Плешивый щеголь, враг труда,
Нечаянно пригретый славой,
Над нами царствовал тогда.
(О. С. Пушкін, «Євгеній Онєгін». — про царя Олександра І)

 »
  • Єгор Просвирнін, провідний російський фашистський ідеолог:
« Був національний лідер, а став національний під0р.[115][136]  »

Фільмографія[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Эмиль Паин. Магия тоталитаризма
  2. Віталій Портніков: Слухи о весне. — «Грани.ру», 13.03.2015
  3. В.В.Мирзоев. Театр одного актера: политический театр России и Владимир Путин. — ж-л «Гефтер», 18.03.2016
  4. Glenn-Iain Steinback. The Evolution Of Putinism: Russia in Transition 1985-2015. — LAP LAMBERT Academic Publishing, 2015. — 292 p. ISBN 3659811467
  5. Д.Тренин. Россия порвала с однополярной системой: побудительные мотивы политики Путина
  6. Private enterprise meets personality cult (en). BBCNews. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-18. 
  7. Corriere Della Sera аналізує культ особи президента Путіна. NEWSru.com. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-18. 
  8. Ричард Саква (пер. В. Львов). Путин: выбор России
  9. Новини України NEWSru.ua::The Moscow Times. Євген Кисельов: Путінське десятиліття: приводів для святкувань небагато
  10. Лукашенко знайшов в Росії культ особи Путіна. Lenta.ru. 12 жовтня 2007. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2010-08-13. 
  11. Преса Британії: неорадянський культ особи Путіна. BBC. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-19. 
  12. Повернення імперії: Французькі ЗМІ про Росію після пятиденної війни. ИноСМИ.ру. 2 грудня 2008. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2010-08-13. 
  13. FT.com / UK — Vladimir Putin's Singular Grasp Of Diplomacy
  14. Чи доживе «Єдина Росія» до XX з'їзду?. Коммерсантъ-Власть. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-06-07. 
  15. Довічний термін для президента. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-06-07. 
  16. Культ особи Путіна не принесе користі «ЄР». ИА «Новый регион». Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-06-07. 
  17. "Левада-центр" зафіксував ознаки морального зношення особи Путіна. ПОЛИТ.РУ. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-06-07. 
  18. Флаг в руки, Как продают "Россию". Информационно-аналитический портал ПРОФИЛЬ. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-06-07. 
  19. Чи є в Росії культ Путіна?. BBC. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-06-07. 
  20. Нова Політика — Миронов: Путін николи не допустить культу особи
  21. Путін відмовився порівнювати себе зі Сталіним. Lenta.ru. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-20. 
  22. Росіяни ще не готові створювати культ особи Путіна. Lenta.ru. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-19. 
  23. Культ особи Володимира Путіна?. Левада-Центр. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-18. 
  24. Чверть росіян побачила культ особи Путіна. Lenta.ru. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-18. 
  25. «Хто похвалить його краще всіх», результати опитування. Ъ-Власть. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-19. 
  26. Лизість до тіла-2008. Журнал "Коммерсантъ Власть", №50 (804), 22.12.2008. Архів оригіналу за 2012-03-30. Процитовано 2011-12-19. 
  27. Lenta.Ru в раздумьях о родине: Россия.(рос.) 2.06.2005
  28. Власна версія Путіна (червень 2017). — див.: Інтерв'ю Путіна 1-му Каналу РТ — Путін зізнався що був звязаний за нелегальною розвідкою.(рос.) — «Комсомольська правда», 24.06.2017
  29. Путин был «не самый тупой» разведчик
  30. Путин, разведчик без страха и упрека
  31. Cicero: Чем занимался Путин в Дрездене?
  32. А.Тузов. Почему Штази не спасло ГДР
  33. Радіо Свобода: Дрезденский «чекистенколлектив»(рос.), 5.08.2015
  34. Наталья Геворкян, Андрей Колесников, Наталья Тимакова: От первого лица. Разговоры с Владимиром Путиным. — Москва, изд. «Вагриус», 2000. — 190 с. ISBN 5-264-00257-6
  35. Офіційний сайт президента РФ Путіна
  36. Радіо Свобода: Владимир Путин — «Как закалялась сталь», 18.03.2000
  37. В. Прибыловский, Ю.Фельштинский. Операция «Наследник»
  38. Шпана, воспитанная «по законам джунглей», будет жить по ним всю жизнь
  39. Дмитрий Саввин. Режим — это они. — «Каспаров.ру», 21-09-2015
  40. Типовою показовою «роботою» 5-го відділу ЛенУКДБ була наприклад фабрикація кримінальної справи проти молодого ленінградського поета Йосипа Бродського
  41. Олег Калугин: Путин — это временный поворот в истории
  42. Радіо Свобода: Генерал КГБ Олег Калугин: Путин был всего лишь майором…
  43. А.Литвиненко. «Кремлевский Чикатило»
  44. Цензор.нет: Обвинения в ходе суда в Лондоне: Литвиненко обвинял Путина в педофилии
  45. Юрій Швець, автор книги спогадів — Вашингтонська резидентура: моє життя шпигуна КДБ в Америці. — ориг. назва: Yuri B. Shvets. Washington Station: My Life as a KGB Spy in America. — Simon & Schuster, New York 1994. ISBN 0-671-88397-6
  46. Розвідка НДР заснована в 1951 р. Тільки її штаб-квартира в Сх. Берліні нараховувала в 1989 4.200-4.500 службовців. Сюди не входить невстановлена кількість засланих за кордон шпигунів та завербованих на місцях агентів та інформантів (тільки в Західній Німеччині їх нараховувалось 20.000), а також офіцерів інших підроздлів та служб. (див. тж. DDR Wissen: Hauptverwaltung Aufklärung(нім.)). В той час як загальне число радянських агентів-КДБ на території ФРН за оцінкою Гортанова-Усольцева не перевищувало 20. І це головним чином були не власноруч завербовані «кадри», а ті що Штазі позичило КДБ
  47. а б ГОРДОН: Сокурсник Путина, экс-разведчик КГБ: Вы серьезно думаете, что Путин, делающий подтяжку лица, развяжет ядерную войну? У него от страха ботокс потечет
  48. Радіо Свобода: Агент Леночка в семье Владимира Путина
  49. а б Who is mr. Putin
  50. Досье на Путина в Санкт-Петербурге. Наркотики, бандиты, воровство и КГБ (уривок з кн. Ю. Фельштинського і В. Прибиловського «Корпорація»)
  51. Владимир Прибыловский. Кооператив «ОЗЕРО» и другие проекты Путина. — М.: Алгоритм, 2012. ISBN 978-5-4438-0015-8
  52. Putins Spionage-Pleite. — FOCUS, Nr. 14, 2000 (нім.)
  53. REUKRAINE: Кто и зачем убил бывшего начальника Путина
  54. Die Zeit: BND setzte Spionin auf KGB-Agent Putin an, 15.10.2014
  55. а б Радіо Свобода: Владимир Владимирович, вы шпион?, 11.09.2015
  56. В різних офіціозних варіантах біографії Путіна можна зустріти наступні визначення цієї посади Путіна: «проректор по зв'язкам з закордоном», «представник розвідки в ленінградському держунівеситеті», «куратор ЛДУ від КДБ», тощо
  57. Юрий Шутов. На смерть свидетеля
  58. Начался сбор подписей за коронацию Владимира Путина
  59. [В.Путін хоче увійти в історію як цар Володимир Великий, який поверне Росії втрачені землі]
  60. Царь Владимир Путин и наш великий геополитический поворот («American Thinker», США)
  61. ИноСМИ.ру/Радіо Свобода: Герой и царь, 21.12.2013
  62. Patrick J. Buchanan — Official Website: Whose Side Is God on Now?, 4.04.2014
  63. «Снова всех переиграл»: на Западе подвели итоги визита Путина в Турцию (рос.)
  64. Путін переграв всіх. В першу чергу, Росію, — Нємцов
  65. Альфред КОХ: Знову Путін всіх переграв …. Гросмейстер, вам мат!
  66. Пономарь: як Путін переграв всіх
  67. Известия: Политолог Андраник Мигранян — об одной лживой аналогии и ее российском стороннике, 3.04.2014
  68. Андрій Піонтковський: Ай да Мигранян!
  69. Грани.ру: Дерьмометр
  70. Прокремлевский политолог: «Путин — это хороший Гитлер»
  71. Альфред КОХ: Украинцы, бросьте эту кучу дерьма, 4.09.2014
  72. Андрій Ілларіонов: Поток сознания. Об интервью Альфреда Коха для «Главпоста» и повторении кремлевской пропаганды, 1.06.2015
  73. НТВ:Путин в свой день рождения прошел 9 километров по сибирской тайге
  74. Коммерсантъ: Мировая за кулисой. 23.10.2015
  75. Gordon.ua: Путин: Я — голубь, но с железными крыльями. 24.10.2015
  76. Грани.ру: Голубь войны. 02.11.205
  77. РИА Новости: Путин и Медведев встретились с рыбаками во время прогулки по озеру Ильмень. 10.09.2016
  78. ТАСС: Путин принял участие в Рождественском богослужении в новгородском Свято-Юрьевом монастыре. 7.01.2017
  79. YouTube: Рыбаки Путина/Putin's Fishermen. 4:16
  80. В соцсетях высмеяли встречи Путина с «народом». — Українські новини, 8.01.2017
  81. Путин и рыбаки. Одни и те же «простые люди» нашлись на разных фото с президентом. — Даниил Александров, @medialeaks.ru 7.01.2017
  82. Еспресо TV: Путін-Бог: ТОП-5 божевіль від фанатів російського диктатора
  83. Ехо Москви: В 10 км от моего дома мироточит икона В. В. Путина
  84. Матушка Фотінія.- Веб-енциклопедія Нижнього Новгороду
  85. «Большой Тираж»: В Кстово орудует секта поклонников Путина
  86. The New Times: Свидетели Путина. Куда собирается закинуть невод новое прокремлевское молодежное движение «Сеть»
  87. Грани.ру: СКР возбудил дело против украинского депутата Геращенко.(рос.), 7.10.2015
  88. Бі-бі-сі: В России появился памятник Путину в образе императора
  89. «Невские новости»: Петербургские казаки открыли новый хутор и памятник Путину
  90. Lenta.ru: Под Петербургом казаки открыли памятник Путину
  91. Путин целует мальчика Никиту в живот
  92. Так вот какой он, русский петух! Маленький педофил большой империи (ху из Пу?)
  93. Путин и дети
  94. ПУТИНИЗМ. Русский врач-психиатр обвинил Путина в «гомосексуальной педофилии»
  95. Путина в очередной раз поймали на педофилии (ВИДЕО)
  96. Путин, дети, педофилы и педофилия
  97. YouTube: Наш Дурдом голосует за путина
  98. Віктор Шендерович в його серіалі «Кукли»
  99. Олександр Литвиненко — в однойменній статті на CHECHENPRESS, Лондон, 03.09.06
  100. Журналистам грозит год исправительных работ за слово «путинг», «Новый регион», 10.01.2008
  101. Після невдалої спроби польоту на дельтоплані в ролі «ватажка зграї» північних рудих стерхів — див. напр.: Невдалий експерименту: стерхов Путіна повернули додому на літаку
  102. Саша Сотник: Альфа-стерх. — YouTube
  103. Альфа-стерх! Владимир Путин взлетел в небо и показал журавлям маршрут полета
  104. Los Angeles Times: Max Boot: The louse that roared — Ст.науковець Ради з міжнародних відносин Макс Бут після «Мюнхенської промови» Путіна на Конференції з міжнародної безпеки в лютому 2007 р.
  105. ЖЖ-сторінка рос. журналіста і блогера Антона Носика
  106. ruscomment.com: Закат старика Кабаева
  107. Радио «Эхо Москвы» — блог журналиста Антона Орех
  108. Художньо-сатиричне об'єднання «Витьки»: ХУТИН — ПУЙ!
  109. Дмитро Галковський. Сопротивление материалов, NewsLand, 24.12.2011
  110. гасло російських демонстрацій 2011—2012 років
  111. YouTube: Дещиця: «Путін — хуйло!»
  112. BILD: Der Lügen-Check zum Putin-Interview
  113. Українська правда: Путіноккіо: німецька газета проаналізувала брехню в інтерв'ю Путіна
  114. Борис Немцов на YouTube
  115. а б Е.Просвирнин. 10 тезисов о Новороссии, Путине и России
  116. А. А. Піонтковський: «Какая ночь, партайгеноссе Гиркин!» — Радіо Свобода, 5.08.2014
  117. Польский тижневик "Polska niepodlegla". — Цензор.нет
  118. від «Старий Хотабич» + рос. похабний (укр. паскудний). Російський соціолог і публіцист Ігор Ейдман. Див.: Путин примерял на себя роль "лидера молодежи".«Gordon.ua», 21.8.2017
  119. Стерхощук. Фотожаби на Великого Пу-Ху
  120. Статья 13 Федерального закона от 25.07.2002 № 114-ФЗ РФ об экстремистских материалах. — Див. далі перепосилання на додаток у DOC форматі
  121. Изображение Путина с накрашенными губами признано экстремистским. — «Каспаров.ру», 5.04.2017
  122. Культ Путина: Владимир Святой ("Frankfurter Allgemeine Zeitung") — ИноСМИ.ру, 18/10/2007
  123. Володин отождествил Россию и Путина. 22.11.2014
  124. Політолог: Путін запровадив постмодерний фашизм. - Голос Америки
  125. А.Пионтковский. О дивный новый ядерный мир. — «Каспаров.ру», 15.5.2014
  126. Андрій Піонтковський. Национальный зомби. - Грани.ру, 21.06.2010
  127. Усмешка Бога. — «Каспаров.ру», 22-07-2017
  128. Журналист заплатит 20 тысяч рублей за вольную интерпретацию послания президента РФ. - "Новый регион", 11.01.07
  129. Ивановского журналиста, который назвал Путина "фаллическим символом России", обвинили в оскорблении президента, 23.05.2006
  130. Грани.ру: Слухи о весне, 13.03.2015
  131. Виступ Іллі Яшина на мітингу «Марш миру» в Москві
  132. Солидарность: Слава России! Слава Украине!
  133. Александр Харчиков, бард, член союза писателей России
  134. Микола Анісін, рос.журналіст комуністичної орієнтації
  135. Путин как демотиватор жизни. — сайт: Великая Страна СССР
  136. Андрей Пионтковский: Рейтинг Чаушеску был 94% за два дня до того, как его расстреляли под забором

Література[ред.ред. код]

  • Н.Геворкян, Н.Тимакова, А.Колесников. От первого лица. Разговоры с Владимиром Путиным. — Москва, «Вагриус», 2000. - 192 с. ISBN 5-264-00257-6
  • Олег Блоцкий. Владимир Путин. История жизни. Книга первая — М., 2001. — 312 с. ISBN 5-7133-1121-X
  • Владимир Усольцев. Сослуживец. — М., Эксмо, 2004. ISBN 5-699-03998-8
  • Weronika Schmidt. Die Putin-Show — Ein Blick hinter die Kulissen: Strategien positiver (Selbst-)Darstellung am Beispiel Wladimir Putins. Diplomica Verlag, 2013. — 132 S. ISBN 384289130X // нім. «Путін-шоу - погляд за куліси: Стратегії позитивного (само)інсценування на прикладі Володимира Путіна» — Див. на Books.Google

Посилання[ред.ред. код]