Кульчин (Ківерцівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кульчин
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ківерцівський
Рада/громада Жидичинська сільська рада
Код КОАТУУ 0721882703
Основні дані
Населення 1408
Площа 2,841 км²
Густота населення 366,51 осіб/км²
Поштовий індекс 45241
Телефонний код +380 803365
Географічні дані
Географічні координати 50°49′17″ пн. ш. 25°19′02″ сх. д. / 50.82139° пн. ш. 25.31722° сх. д. / 50.82139; 25.31722Координати: 50°49′17″ пн. ш. 25°19′02″ сх. д. / 50.82139° пн. ш. 25.31722° сх. д. / 50.82139; 25.31722
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Водойми р. Стир
Місцева влада
Адреса ради 45240, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Жидичин, вул17 Вересня,12 , тел. 9-89-31
Карта
Кульчин. Карта розташування: Україна
Кульчин
Кульчин
Кульчин. Карта розташування: Волинська область
Кульчин
Кульчин
Мапа

Кульчи́н — село в Україні, в Ківерцівському районі Волинської області. Населення становить 1408 осіб. Село удостоєне премії "Село року в Україні" в 2013-2014, 2016 роках.В селі працює Кульчинський силікатний завод. На території села є старовинний млин (вул.Гвардійська 19) . У селі також є храм св.Юрія. Працюють сауна "САКУРА" , магазини "Біля Церкви" , "Млин", "Затишок" , "Завод" . Є зала для проведення бенкетів , яка користується великою популярністю серед людей сусідського міста - Луцьк.

Історія[ред. | ред. код]

Село Кульчин згадується в 1545 році в описі Луцького замку, якому воно тоді належало. Обов'язком Кульчинських селян було 3 рази на рік 4 дні косити і 3 дні жати, а також давати данину медом. Згадується Кульчин і в люстрації Луцького замку 1552 року «Село Колчино. В сем селе дворищ четырнадцать, а служба следующая: все люди из этих дворищ ходят жать рожь в поле, а четвертый день косят, да на дворе королевском делают черные печи в гриднях, обсыпают светлицы и мажут, дают продовольствие на послов татарских деньгами, иногда, говорят, наместник ключника берет с них шести коп грошей».

У 1585 році село належало Луцькій єпіскопії, в 1596 році було у власності Луцького владики Кирила Терлецького. В 1628 належало до луцького ключництва, а з 1863 року Кульчином володів російський князь Багратіон Імеретинський. У Кульчині в кінці XIX — поч. ХХ ст. майже у кожній хаті. займались гончарством. Про це свідчить велика кількість гончарних печей («горнів», як їх називають у селі), що збереглися до нашого часу. Особливості рельєфу Кульчина сприяли їх своєрідному розташуванню. Найчастіше горни розміщали на крутих схилах понад річкою Стир. У Кульчині з початку ХХ ст. стали виготовляти лише світлоглиняний («на біло») та полив'яний посуд. Проте ще у кінці XIX ст. майже всюди у селі робили «сиваки» (димлений посуд). За переписом 1911 року в селі Кульчин було 614 жителів, діяв паровий млин. Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На п'ятий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. 102-а дивізія російської армії вже підійшла до Кульчина і готувала переправу через річку[1].

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Зарадюк Володимир Володимирович - Солдат, кулеметник 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України, загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]