Кулібаба Руслан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кулібаба Руслан Миколайович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 12 лютого 1982(1982-02-12)
Нікополь
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (32 роки)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
Поховання Нікопол
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кулібаба.
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Русла́н Микола́йович Кулібаба (нар. 12 лютого 1982(19820212), м. Нікополь, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Руслан Кулібаба народився в місті Нікополь Дніпропетровської області. Був єдиною дитиною у батьків. Навчався у школі № 15, 1999 року закінчив загальноосвітню школу № 8 міста Нікополь. Проходив строкову військову службу у прикордонних військах.

2008 року закінчив Нікопольський економічний університет МАУП за спеціальністю «Правознавство». Певний час працював помічником оперуповноваженого у кримінальному відділі Нікопольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року мобілізований як доброволець на захист Батьківщини.

Сержант, водій-заправник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».

— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Троє із загиблих десантників — мешканці Нікополя: сержант Кулібаба Руслан Миколайович, старший солдат Кузнецов Антон Олександрович і солдат Москаленко Сергій Олександрович.

25 липня нікопольці попрощались зі своїми земляками на Європейській площі. Їх поховали на Алеї Слави міського кладовища Нікополя[4][5][6].

Залишились батьки, Любов та Микола. Батько Руслана, Кулібаба Микола Олександрович — пенсіонер МВС, прослужив у Нікопольському міськвідділі міліції ГУМВС України більше 32 років, останні роки служив водієм служби забезпечення[7].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 2 вересня 2014 року в місті Нікополь на фасаді будівлі ЗОШ № 8 (вулиця Довгалівська, 5) відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Руслана Кулібаби[9][10].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[11].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[12].
  • 22 лютого 2017 року на фасаді Нікопольського економічного університету було відкрито меморіальні дошки загиблим у зоні проведення АТО нікопольським героям, які навчалися у цьому закладі — Руслану Кулібабі та Андрію Асмолову (загинув 12.02.2015 у боях за Дебальцеве)[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2017.
  2. ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  3. ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. ↑ Їх проводжали під аплодисменти та крики «Слава Україні!» // Нікопольська газета «Репортер», 25 липня 2014[недоступне посилання](рос.)
  5. ↑ В Нікополі попрощались з військовослужбовцями, які загинули при виконанні військового обов'язку в зоні АТО // «Gorod.dp.ua», 25 липня 2017. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  6. ↑ Нікополь простився з героями (відео), 25 липня 2014 [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ На Дніпропетровсщині попрощалися з військовослужбовцями, які загинули під час виконання військового обов'язку в зоні АТО // Сайт ГУ МВС в Дніпропетровській області, 25 липня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  8. ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ У Нікополі відкрито меморіальну дошку загиблому в зоні АТО Руслану Кулібабі // Газета «Місто Нікополь», 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  10. ↑ Руслану Кулібабі встановили меморіальну дошку // «Нікополь онлайн», 2 вересня 2014
  11. ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  12. ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  13. ↑ На фасаді НЕУ встановили пам'ятну дошку загиблим воїнам АТО // Нікопольська міська рада, 23 лютого 2017. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кулібаба_Руслан_Миколайович&oldid=40079214