Кумарини

Структура кумарину

Кумари́ни — природні сполуки, в основі яких лежить бензо-альфа-пірон (лактон цис-орто-оксикоричної кислоти).

Класифікація

• Кумарини, дигідрокумарини та їхні глікозиди: кумарин, дигідрокумарин, мелілотозид;
• Гідрокси-, метокси- і метилендигідроксикумарини:
  • з гідроксильними або алкоксильними групами в бензольному кільці: умбеліферон, ескулетин;
  • з гідроксильними або алкоксильними групами в пірановому кільці: феруленол;
• Фурокумарини:
  • похідні псоралену (фуранове ядро сконденсоване з кумарином у 6,7-положенні): псорален, ксантотоксин, бергаптен;
  • похідні ангеліцину (фуранове ядро сконденсовано з кумарином у 7,8-положенні): ангеліцин.
• Піранокумарини: дигідроксамідин, віснадин;
• 3,4-бензокумарини: еллагова кислота;
• Кумарини, які вміщують систему бензофурану, сконденсованого з кумарином у 3,4-положенні: куместрол.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
• Інвентаризація флори України (Лікарські рослини – носії кумаринів) / Лебеда А.П. – Київ: Академперіодика, 2005. – 148 с.

Посилання

• КУМАРИНИ [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія